Міколай Талвош
Міколай Станіславович Талвош, Тальво(а)ш гербу Лебідь (пом. 1598) — державний і військовий діяч, дипломат Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, каштелян мінський (1566—1570) і жмудський (1570—1588), маршалок надвірний литовський (1588—1596), каштелян троцький (1596—1598); тивун бержанський[lt] (1577—1598), староста динабурзький і радунський.
Народився Міколай, імовірно, у третій чверті XVI століття в сім'ї Станіслава Талвоша та Анни з Фальковичів.
З підліткового віку під час Лівонської та литовсько-московської війни 1558—1570 років воював під керівництвом таких визначних литовських полководців, як Роман Санґушко, Григорій Ходкевич і Міколай Радзивілл[4]. Щонайменше від червня 1564 року по 1566 рік був старостою динабурзьким[5], наприкінці згадується в документах як Динабурзький намісник[6]. 1565 року, будучи вже полковником, відзначився у битвах в Інфлянтах. Зокрема, він був відправлений Яном Ходкевичем на чолі частини війська проти шведських військ під проводом короля Еріка XIV. Переміг 6-тисячне військо шведів під Кірумпяя біля Ревеля, чотириста чоловік узяв в полон і захопив деякі хоругви[7].
23 березня 1566 року був номінований на новостворений уряд каштеляна мінського[8].
Брав участь у сеймах Речі Посполитої та Головних з'їздах і сеймиках Великого князівства Литовського 1569, 1577, 1582, 1592, 1593 років[9]. 29 червня 1569 року входив до складу комісії польських і литовських депутатів, які остаточно погодили зміст акта Люблінської унії[10], пізніше став підписантом цього акта[11].
Міколай Талвош був видатним дипломатом. Зокрема, він разом із Яном Кротоським, Анджеєм Обринським-Харитоновичем і Рафалом Лещинським[12] протягом листопада 1569 — лютого 1570 років перебували з посольством у Москві[13], за результатами якого 22 червня 1570 року було підписане трирічне перемир'я, що завершило Литовсько-московську війну 1561—1570 років. Посли також представили Івану IV на конфіденційній аудієнції проєкт обрання його королем Речі Посполитої на наступних виборах[14]. Ймовірно, в якості нагороди за вдалу дипломатичну місію, Талвош 1570 року був призначений каштеляном жмудським[15].
Під час проведення литовськими магнатами та шляхтою з'їзду в Рудніках[pl] 24—27 вересня 1572 року Міколай Талвош долучився до нього[16]. Під час з'їзду обговорювалися теми, пов'язані з функціонуванням і безпекою, розпорядженням королівськими землями й організацією зовнішньої політики Великого князівства Литовського.
1573 року підтвердив вибір Генріха III польським королем[17].
1577 року став бержанським[lt] тивуном[18]. 1581 року згадується як староста радунський[19].
У березні — серпні 1582 року Міколай Талвош разом із Янушем Збаразьким і Михайлом Гарабурдою знову їздив з посольством до Москви[13], де в цілому відстояв інтереси Речі Посполитої щодо Інфлянтів[20]. У листопаді цього ж року Талвош повторно отримав динабурзьке староство, яке тримав, щонайменше, до кінця зими 1583 року[5]. 1585 року з фундації власника Рикантая[lt] Міколая Талвоша в цьому місті був збудований мурований Костел Пресвятої Трійці[be].
У січні 1588 року був призначений маршалком надвірним коронним[21].
12 лютого 1596 року отримав посаду каштеляна троцького[22]. Був директором троцького депутатського сеймику 1598 року[23].
Помер наприкінці весни — на початку літа 1598 року[18].
Міколай Талвош був одружений із Катериною з Кунцевичів. Подружжя мало сина Адама[pl] (пом. 1622) — каштеляна жмудського, старосту динабурзького, останнього представника роду по чоловічій лінії.
- [[:d:Q125547603|Urzędnicy_Wielkiego_Księstwa_Litewskiego._Spisy,_t._III,_Księstwo_Żmudzkie_XV‒XVIII_wiek]]
- Henryk Lulewicz, Talwosz Mikołaj (zm. 1598), [w:] Polski słownik biograficzny T. 52: Świrski Łukasz — Taube Jerzy, Warszawa ; Kraków, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2017—2019, s. 144—150.
Григорій Станіславович Остик • Михайло Львович Глинський • Юрій Іванович Іллініч • Юрій Радзивілл Геркулес • Іван Остафійович Горностай • Остафій Богданович Волович • Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка) • Ольбрахт Радзивілл • Міколай Талвош • Кшиштоф Міколай Дорогостайський • Пйотр Вєсьоловський • Ян Станіслав Сапіга • Кшиштоф Вєсьоловський • Александр Людвік Радзивілл • Казимир Лев Сапіга • Антоній-Ян Тишкевич • Кшиштоф Кезгайло Завіша • Теодор Александр Ляцький • Юзеф Богуслав Слушка • Ян Кароль Дольський • Александр Павел Сапіга • Януш Антоній Вишневецький • Казімєж Антоній Санґушко • Юзеф Вандалін Мнішек • Казімєж Міхал Пац • Павел Кароль Санґушко • Міхал Казімєж Радзивілл • Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша • Фердинанд Фабіян Плятер • Юзеф Сціпіо дель Кампо • Іґнацій Огінський • Януш Александр Санґушко • Юзеф Паулін Санґушко • Владислав Рох Ґуровський • Міхал Єжи Вандалін Мнішек • Роман Іґнацій Францішек Потоцький • Станіслав Солтан • Міхал Ґєлґуд
|  | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |