Міклош Іжо
Міклош Іжо (угор. Izsó Miklós; 9 вересня 1831, Боршод-Абауй-Земплен — 29 травня 1875, Будапешт) — угорський скульптор, один з видатних представників угорської національної скульптури XIX століття.
Міклош Іжо народився 9 вересня 1831 року. У 1848 році сімнадцятирічний Міклош був активним учасником революції 1848—1849 років в Угорщині. Був поранений. Скульптор створив образи вождів революції (Лайош Кошут, Шандор Петефі, Ю. Бем, Лайош Баттяні, Вашварі, Міхай Танчич, які увійшли згодом в галерею створених скульптором портретів. Після придушення повстання Міклош Іжо жив у вигнанні. З 1851 по 1856 роки він під керівництвом скульптора Іштвана Ференці навчався різьбі по каменю в м. Рімавська Собота (нині Словаччина).
У 1856 році переїхав до Пешту. За підтримки молодих письменників, художників і музикантів, вирушив до Відня, де працював у скульптурній майстерні Г. Гассер і Мюнхен. З 1859 року навчався у Віденській академії образотворчих мистецтв.
Творче життя скульптора Міклоша Іжо було коротким. Після повернення в Угорщину в 1862 році, створив цикл бюстів своїх сучасників (Я. Аран, Б. Егреші, А. Фай, І. Зріньї і ін.). Скульптури угорського митця виконані у стилі класицизму. Йому належать три великих пам'ятника, в тому числі Шандору Петефі в Будапешті, численні портрети видатних людей Угорщини, більше сорока жанрових скульптурних груп і окремих фігур. Передчасна смерть від туберкульозу перервала життя скульптора
- Izsó Miklós. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 3, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1965, S. 50.
- ↑ [https://mek.oszk.hu/00300/00355/html/_Magyar_életrajzi_lexikon]
_/_за_ред._[[:hu:Kenyeres_Ágnes|K. Ágnes]]_—_[[:Будапешт|Budapest]]:_[[:Akadémiai_Kiadó|Akadémiai_Kiadó]],_1967. [[d:Track:Q19158937]][[d:Track:Q23296657]][[d:Track:Q555093]][[d:Track:Q1781]]