Мутинська волость

Мутинська волость
Центр	Мутин
Площа	17 634 (1885)
Населення	8755 осіб (1885)
Густота	45.4 осіб / км²

Мутинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Кролевецького повіту Чернігівської губернії з центром у селі Мутин.

Станом на 1885 рік складалася з 17 поселень, 20 сільських громад. Населення — 8755 осіб (4240 чоловічої статі та 4515 — жіночої), 1385 дворових господарств.

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	11398	6996
Приватної власності	4914	2027
Казенної власності	141	68
Іншої власності	87	51
Загалом	17634	9091

Найбільші поселення волості на 1885 рік:

• Мутин — колишнє державне село при річках Сейм й Мутинка за 20 верст від повітового міста, 2673 особи, 467 дворів, православна церква, школа, школа, 6 постоялих будинків, 5 лавок, щорічний ярмарок. За 7 верст — винокурний завод.
• Божок — колишнє державне й власницьке село при річці Божок, 1285 осіб, 222 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, поташний завод.
• Камінь  — колишнє державне й власницьке село при річці Сейм, 1210 осіб, 170 дворів, православна церква, 3 постоялих будинки, лавка, водяний млин, крупорушка.
• Локня — колишнє державне й власницьке село при річці Локня, 1161 особа, 113 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, базари.
• Морозівка — колишнє державне й власницьке село при річці Локня, 273 особи, 42 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод.
• Погрібки — колишнє державне село при Середньому Ярі, 1138 осіб, 176 дворів, православна церква, постоялий будинок.

1899 року у волості налічувалось 7 сільських громад, населення зросло до 11 110 осіб (5521 чоловічої статі та 5589 — жіночої).

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)