Перейти до вмісту

Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці
49°59′32″ пн. ш. 36°12′28″ сх. д. / 49.992263914241° пн. ш. 36.207841853261° сх. д. / 49.992263914241; 36.207841853261
Типісторичний і технічний
Країна Україна
РозташуванняХарків
Адресам. Харків, пл. Привокзальна, 1
ЗаснованоМузей у 2015 році
Відкрито1967
Режим роботивівторок — неділя, з 9:00 до 18:00
Фондпонад 2 тисячі, 36 експонатів залізничного рухомого складу
ДиректорАндрій Прохоров
Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці. Карта розташування: Україна
Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці
Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці (Україна)
Мапа

CMNS: Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці у Вікісховищі

Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці — музей у м. Харкові, розташований на території вокзального комплексу Харків-Пасажирський, підрозділ Південної залізниці.

Музей засновано у 1967 році, він переживав кілька реконструкцій. У липні 2014 року відкрився в новому приміщенні разом з залізничною технікою просто неба.

Фонди музею нараховують понад 2 тисячі експонатів, 500 з яких представлено в експозиції, а також 36 одиниць залізничної техніки.[1][2] Загальна площа музею просто неба понад 1000 м2.

Історія

[ред. | ред. код]

Музей історії Південної залізниці було відкрито у 1967 році у будинку культури «Залізничників» (нині — Центральний будинок науки і техніки). Наступного року рішенням Міністерства культури УРСР йому було присвоєне звання «народного музею».

У червні 2009 році до 140-річчя Південної залізниці музей відкрився після капітального ремонту та зміни структури експозиції[3].

У липні 2014 року було відкрито оновлений Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці. Музей розмістився у будівлі реконструйованого товарного складу, що було побудоване у 1950-х роках для потреб колишньої станції Харків-Товарний, поблизу Північного терміналу станції Харків-Пасажирський. Під час вкладання покрівлі при будівництві складу використовували старі рейки, що були вироблені на різних заводах України, Польщі та Німеччини, починаючи з 1901 року. А створення музею залізничної техніки просто неба почалось з 2013 року[1]

Першими відвідувачами оновленого музею стали ветерани Південної залізниці та вихованці Малої Південної залізниці[4].

Музейна експозиція

[ред. | ред. код]

Експозиція складається з будівлі музею, де містяться експозиційні зали, та залізничної техніки, розміщеної просто неба на території музею.

Експозиція музею складається з 3-х зал, які висвітлюють різні етапи розвитку Південної залізниці:

У фондах музею зібрані давні та рідкісні експонати, унікальні документи та фотографії, зокрема, ручна тачка та інструменти, за допомогою яких будувалась залізниця з Курська через Харків до Ростова-на-Дону, настінний телефон «Ericsson» у дерев'язному корпусі кінця 19 століття, облігації залізничних товариств, квитки та посвідчення залізничників часів Російської імперії, а також макети рухового складу. В музеї також відтворений кабінет начальника Південної залізниці ще до Лютневої революції та Жовтневого перевороту 1917 року з меблів, які збереглися в Управлінні Південної залізниці до наших днів. Крім того, в музеї в експозиції виставлені годинник машиніста, електромеханічні прилади контролю руху поїздів, діорама, що присвячена часам німецько-радянської війни 1941–1945 років.

Макети поїздів були створені харківським моделістом Борисом Федоровим, зокрема, чотириметровий макет залізниці з інфраструктурою європейського міста, який був переданий до музею після смерті творця. Крім того, в експозиції представлені рельєфна схема Південної залізниці, макет трирівневого залізничного мосту поблизу зупинного пункту Новоселівка у Харкові, а також рейки різних років, що до цього служили балками для даху будівлі товарного складу. А макет маршруту «Столичного експресу» між Києвом та Харковом містить копії вокзалів Харкова, Полтави, Миргорода та Києва, рухомим складом, що рухається під музику та оголошення диктора, а також функціонуючими автоматичним блокуванням, стрілочними переводами та шлагбаумами на переїздах.

А макет паровозу СО, який випускався заводом імені В. О. Малишева, допоміг у виборі правильної кольорової гамми при реконструкції паровозу цієї серії, що у 1990-х роках вирішили встановити території заводу.[2]

Залізнична техніка

[ред. | ред. код]
Паровоз 9П-749
Паровози ФД20-2560 та Ер774-40
Електровоз ТЕ10-006

На території музею представлено 36 експонатів залізничної техніки, пошуки та реконструкція якої по Південній залізниці проводилась цілий рік. В планах музею розширення експозиції[1]

Залізнична техніка у музеї:

  • Тепловози:
    • ТЕ10-006;
    • ТЕП60-1078;
    • ТГК2-7933 - серійний радянський маневровий і промисловий тепловоз;
    • 2М62-1155.
  • Моторвагонний рухомий склад:
  • Вагони:
    • НТВ — нормальний товарний вагон, 1922 року випуску.
  • Підйомні крани:
    • МК6-885;
    • ЕДК25-104.
  • Спеціалізована техніка:
    • ЩОМ-4 (№27) – щебенеочисна машина;
  • Автомобілі:
    • АСЧ-03 «Чернігів»;
    • ГАЗ-69;
    • NYSA-522;
    • АТ-Т - важкий артилерійський гусеничний тягач.

Філії

[ред. | ред. код]
  • архівне приміщення у Центральному будинку науки і техніки ПЗ, Харків
  • музей-вагон на станції «Харків-Сортувальний»[5], Харків

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Елена Волкова. В Харькове открыли музей ЮЖД с 36-ю старинными паровозами (фото). [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] Сегодня. 24.07.2015. (рос.)
  2. а б Харьковчане за єлектротранспорт. Музей истории ЮЖД. [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Анна Макаренко. Музей истории Южной железной дороги открылся после реконструкции. [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] Status quo. 20.06.2009. (рос.)
  4. Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці приймає гостей (фото). [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] Південна залізниця. Офіційний сайт. 24.07.2014.
  5. В Харькове появился музей на колесах. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 19 липня 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]