Перейти до вмісту

Молодильні яблука (мультфільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Молодильні яблука
Видмальований
ЖанрКазка
РежисерАксенчук Іван Семеновичd
СценаристАльберт Сажин
ОператорБорис Котов
КомпозиторЮрій Саульський
ХудожникСоколов Станіслав Михайловичd і Valentin Lalayantsd
КінокомпаніяСоюзмультфільм
Тривалість19 хв.[http://www.imdb.com/name/tt1070820/_Person_Profile]_//_Internet_Movie_Database_—_1990.[[d:Track:Q37312]]-1">[1]
Моваросійська
Країна СРСР
IMDbID 1070820

Молодільні яблука — мальований мультфільм 1974 року, який створив режисер Іван Аксенчук[2] за мотивами російської народної казки.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Старий селянин посилає трьох своїх синів знайти йому молодильне яблуко з умовою, що той, хто виконає доручення, успадкує будинок та землю-матінку. Три брати добираються до роздоріжжя трьох доріг і знаходять камінь з написом: «Хто поїде від цього каменя прямо, буде голодний і холодний. Хто праворуч поїде, живий і здоровий, а коня втратить. А хто ліворуч поїде, честь та славу знайде, а сам убитий буде». Старші брати, не дорожачи конями, їдуть праворуч і потрапляють у шинок, де п'ють і грають весь відведений на пошуки час.

Молодший син Іван вирішує, що «за батька і голову скласти не страшно», і вирушає ліворуч. Він зустрічає Сірого Вовка, який стає його другом та помічником. Іван добирається на Вовку до палацу Царя-войовника, хазяїна саду з молодильними яблуками. Той вимагає в обмін на яблуко Золотогривого коня, що зберігається у Кащея Безсмертного. Кащій погоджується віддати коня за красуню Синьоочку. Вовк допомагає добути Синьоочку, обводить навколо пальця і Кащея, і злого царя.

Іван повертається в рідні краї на чудовому коні, з нареченою і з яблуком для батюшки, але його підстерігають брати, що програлися до нитки, забивають палицями і крадуть яблуко, поспішаючи відзначитися перед батьком. Синьоочка своїм щирим поцілунком повертає нареченого до життя. Іван приїжджає додому та виводить ошуканців на чисту воду. Йому, як найчеснішому, і дістається батьківська земля.

Творці

[ред. | ред. код]

Ролі озвучували

[ред. | ред. код]

Видання на відео

[ред. | ред. код]
  • На початку 1990-х років в СРСР і Росії мультфільм випущений на VHS кінооб'єднанням «Великий план» у збірниках мультфільмів «Летючий корабель», «У деякому царстві…» і «Червона квіточка».
  • У 2002 році перевипущений на VHS студією «Союз відео» у збірнику мультфільмів «Російські казки». У тому ж році мультфільм випускався на DVD тим самим виданням в однойменному збірнику.
  • Відреставрована версія мультфільму випущена на DVD виданням «Великий план» у збірнику мультфільмів «Російські народні казки» Випуск 1.[3]

Про мультфільм

[ред. | ред. код]

Аксенчук ніколи не уникав новаторських рішень. На «Молодильних яблуках» схвалював спроби С. М. Соколова та В. Г. Лалаянця підійти до фольклорного матеріалу по-новому, уникнути «диснеївського» або «білібінського» стилю.
Особливо багато експериментів було здійснено на «Молодильних яблуках». Художник-постановник С. М. Соколов та оператор Б. С. Котов запропонували безліч цікавих прийомів — світлових, операторських. Для худради були проведені пробні зйомки. Один характерний приклад — мерехтіння птаха Сиріна. Фігура птаха, намальована білим контуром на целулоїді, була розфарбована із збереженням прозорості матеріалу — так, щоб целулоїдний лист перетворився на подобу вітража. Знизу до целулоїду приклеювали вирізаний силует компонування зім'яту фольгу. Коли все це потрапляло під софіти мультстанка, фольга відбивала світло крізь целулоїд, і Сирін спалахував безліччю кольорових іскор. Цей ефект досягався без застосування традиційних операторських прийомів: опіків, оптичних друків та іншого.

— Георгий Бородин. «К 90-летию Ивана Аксенчука»[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  • Архивированная копия. Архів оригіналу за 28 серпня 2007. Процитовано 29 травня 2014.Архивированная копия. Архів оригіналу за 28 серпня 2007. Процитовано 29 травня 2014.
  • Российская анимация в буквах и фигурах | Видеопродукция | Русские народные сказки. Выпуск 1. www.animator.ru. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 7 березня 2020.
  • Георгий Бородин «К 90-летию Ивана Аксенчука» Аниматограф. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2021.
  • Посилання

    [ред. | ред. код]