Перейти до вмісту

Молода гвардія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Молода́ гва́рдія» — молодіжна антинацистська підпільна організація, яка діяла у Сорокиному (тоді Краснодон) у період німецько-радянської війни.

Деякі подробиці діяльності організації, як і її існування в сучасній історичній науці дискутуються[1][2].

Історія

[ред. | ред. код]

«Молода гвардія» діяла в окупованому нацистами місті Краснодоні (нині Сорокине) від середини 1942 року.

Членів організації названо «молодогвардійцями». Вони поширювали антинацистські листівки, влаштовували пожежі на біржі праці, під час якої знищено списки людей, яких мали відправити до Німеччини на примусові роботи, проводили диверсії[3].

У СРСР організація стала відома з виразно пропагандистського роману Олександра Фадєєва «Молода гвардія» (1946, друга редакція, змінена на вимогу партійного керівництва — 1951). У 1948 р. режисером Сергієм Герасимовим за романом був знятий художній фільм «Молода гвардія». У 1947 Юлієм Мейтусом була написана опера «Молода гвардія» на лібрето Андрія Малишка (російський переклад Михайла Ісаковського).

Історія «Молодої гвадії», описана О. О. Фадеєвим у романі на особисте замовлення Сталіна у дуже стислі строки до 30-річчя Жовтневого перевороту, а потім зображена С. А. Герасимовим в однойменному фільмі, сильно відрізнялась від свідчень очевидців тих подій. Це визнавав і сам письменник. Утім, його версія ввійшла у радянські підручники з історії[4].

Комуністичний (ідеологічний) характер діяльності та назву групи заперечував Євген Стахів, який вважав себе одним з прототипів Євгена Стаховича в романі Фадєєва[3].

Нагородження

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року п'ятьом «молодогвардійцям», а саме: Уляні Громовій, Івану Земнухову, Олегу Кошовому, Сергію Тюленіну, Любові Шевцовій, посмертно присвоєне почесне звання Героя Радянського Союзу. Згодом, 5 травня 1990 року, цього ж звання посмертно удостоєний командир підпільної організації Іван Туркенич.

Група підпільників була нагороджена державними нагородами СРСР, у тому числі:

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1960 року «молодогвардієць» Віктор Третякевич посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Восени 2013 року під час будівництва Мироносицької церкви мер Харкова Геннадій Кернес демонтував Алею Слави у центрі міста біля Дзеркального струменя, на якій були встановлені зокрема бюсти Олега Кошового та інших молодогвардійців.

У 1965 році бюсти восьми молодогвардійців встановлені перед входом до харківської гімназії № 116 (біля будинку «Слово»), яка з радянських часів носила ім'я «Молодої гвардії»[5]. Всі вісім бюстів 13 лютого 2024 року були пошкоджені, а через 2 дні демонтовані невідомими[6][7].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Карпенко, Дмитро. Михайло Бублик: Немає жодного доказу існування „Молодої Гвардії“. Український журнал. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  2. «Молода гвардія»: правда і міфи. «Молода гвардія»: правда і міфи (укр.). Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  3. а б Сучасний погляд на організацію. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 19 травня 2010.
  4. Живучий міф про «Молоду гвардію». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  5. Wikimapia - Let's describe the whole world!. wikimapia.org. Процитовано 17 лютого 2024.
  6. У Харкові вдруге пошкодили погруддя молодогвардійців: коментар міськради. Суспільне Новини. 14 лютого 2024 року.
  7. Побиті погруддя молодовардійців у Харкові забрали з постаментів. Суспільне Новини. 15 лютого 2024 року.