Перейти до вмісту

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
університет, заклад освіти
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
МНУ імені В. О. Сухомлинського
Назва на честь Бєлінський Віссаріон Григорович
Сухомлинський Василь Олександрович
Емблема МНУ
Емблема МНУ
11622860 ·R (Миколаїв)
Країна  УкраїнаGRID_Release_2017-05-22_—_2017-05-22_—_2017._—_[http://dx.doi.org/10.6084/M9.FIGSHARE.5032286_doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286][[d:Track:Q30141628]]-1">[1]
Місто Миколаїв
Розташування Миколаїв
Засновано 1913
Акредитація: IV рівня
Ректор Будак Валерій Дмитрович
Студентів: близько 6 тис.
Випускники Категорія:Випускники Миколаївського університету
Сайт: mdu.edu.ua
Адреса: вул. Нікольська, 24, м. Миколаїв, 54030

CMNS: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського у Вікісховищі
Головний корпус МНУ імені В. О. Сухомлинського

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського — один із найстаріших і найавторитетніших вищих навчальних закладів на півдні України IV рівня акредитації.

Погруддя Василю Сухомлинському перед будівлею університету
Військова кафедра університету на вулиці Колодязній

Історія університету

[ред. | ред. код]

Ідея створення університету в Миколаєві виникла ще в 60-ті роки XIX століття. Тоді розвиток освіти гальмувався нестачею вчителів, тому на прохання губернатора Міської думи та громадськості Миколаєва тимчасовий виконувач обов'язків Міністра освіти Росії барон Таубе дозволив відкрити у місті вчительський інститут із училищем при ньому для підготовки викладачів прогімназій і вищих початкових училищ.

Перше приміщення для створення навчального закладу орендував директор П. М. Жданов у садівництві Бельвю, що належало нащадкам купця II гільдії Юхима Орестовича Берга — почесного громадянина, гласного Міської думи, старійшини міських зборів. Особняк із 18 кімнат по вул. Нікольській, 12 відповідав усім нормам навчального закладу.

Розпочався перший навчальний семестр 17 жовтня 1913 р. Першим директором інституту був Петро Миколайович Жданов.

Інститут діяв за своїм статутом, затвердженим Міністром народної освіти. У статуті були визначені як обов'язки, так і права усіх учасників навчально-виховного процесу — від директора до студента. Навчальні програми складали викладачі на основі інструкцій Одеського навчального округу, а потім затверджувалися радою інституту. Щорічно набиралася одна навчальна група у складі 25-30 осіб. У 1916 р. відбувся перший випуск — 22 учителі.

Кількість предметів, які мали вивчити майбутні вчителі, була більшою ніж у гімназіях та народних школах. Перші студенти зіткнулися з новими предметами: музика, гімнастика, креслення, малювання, фізика, латина, садівництво, виноградарство. Уроки російської, географії, історії, математики, Закон Божий вивчалися в гімназіях. Швидше за все, саме з цих предметів і проводилися вступні іспити.[2]

У 1914-15 н. р. дирекція інституту ввела ряд предметів для вільного вибору студентів. Вихованці за своїм бажанням займалися музикою (вчилися грати на віолончелі, скрипці тощо), латинською мовою, ручною працею (живопис по шовку, оксамиту, випилювання та випалювання).

У серпні 1917 р. у Петрограді відбувся з'їзд представників педагогічних вишів, де були розроблені основні положення реформи. Набір студентів у 1917-18 н. р. відбувся з чималими труднощами. Однак було подано 80 заяв, до першого класу прийнято 27 осіб, із них 15 — без екзаменів, і вперше — 6 жінок.

Восени 1917 р. інститут був частково реформований. Відкрито три відділення: словесно-історичне, фізико-математичне та природознавчо-географічне. Додалися до вивчення такі предмети: історія російської мови (разом із старослов'янською), теорія та психологія творчості, методики викладання предметів тощо. Широко впроваджувався лекційний метод навчання, співбесіда, ліквідовано класні журнали, відмінено цифрову оцінку знань, натомість — введено поняття «зараховано», «задовільно» та «незадовільно», створено інститут старост, вихованці здобули право на збори, неформальний одяг «за умови його скромності та охайності».

У 1920 р. місцеві органи народної освіти та педагогічний колектив обговорили питання про перетворення учительського інституту (напіввищого навчального закладу) в педагогічний інститут. З 1 вересня того ж року навчальний заклад перейменували в Інститут народної освіти (ІНО).

Реформа, що відбулася у 1920 р., полягала не лише в перейменуванні назви навчального закладу. Всі відділення об'єдналися у факультет соціального виховання з чотирирічним строком навчання, що мав на меті підготовку учительських кадрів для трудових шкіл, переважно їх старшого концентру (5-7 класів).

Упродовж 1920—1930 рр. заклад функціонував як Миколаївський інститут народної освіти, а з 1931 до 1933 рр. — інститут соціального виховання. Найдовше підготовку фахівців здійснював Миколаївський державний педагогічний інститут — із 1933 до 1999 рр.

У післявоєнний час значно поліпшилася матеріально-технічна база, зріс науковий потенціал. Це дало змогу інституту стати педагогічним університетом, що відбулося на зламі тисячоліть у 1999 р.

У жовтні 2002 р. на базі педагогічного створено Миколаївський державний університет, якому через рік присвоєно ім'я Василя Олександровича Сухомлинського[3], а 21 серпня 2010 р. надано високий статус національного.

Гуртожиток університету після обстрілу 2 серпня

Уранці 15 липня 2022 року російські окупанти завдали ракетного удару по будівлях Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова та Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського[4][5]. 2 серпня обстрілом був частково зруйнований університетський гуртожиток №1[6][7].

Сучасність

[ред. | ред. код]

Сьогодні МНУ імені В. О. Сухомлинського здійснює підготовку фахівців за освітніми ступенями «бакалавр», «магістр», «доктор філософії» та освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст».

У складі університету функціонують: наукова бібліотека, три факультети (педагогічний, філологічний та природничий) та коледж. Навчально-виховний процес здійснюють 10 кафедр. В університеті навчаються студенти за 14 галузями знань, 33 напрямами підготовки та спеціальностями. Діє аспірантура за 17 спеціальностями та докторантура (за спеціальністю 032 — історія та археологія). Функціонують спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Матеріально-технічну базу навчального закладу становлять 16 навчальних корпусів, три лабораторних корпуси, дві навчальні майстерні, чотири спортивних зали, військовий полігон. Є власний спортивно-оздоровчий табір «Моряна», розташований на березі Чорного моря.

На базі механіко-математичного факультету діють наукова лабораторія голографічних методів дослідження, науковий лабораторний комплекс «Фізика полімерів» імені В. П. Привалка, астрономічна обсерваторія імені Н. Д. Каліненкова.

Науковий лабораторний комплекс «Фізика полімерів» імені В. П. Привалка спільно з Інститутом технічної теплофізики НАН України здійснює комплексне дослідження «Теплофізичні властивості й механізми структуротворення полімерних мікро- і нанокомпозитів» (керівник — кандидат фізико-математичних наук Дінжос Р. В.).

Астрономічна обсерваторія імені Н. Д. Каліненкова слугує базою для проведення астрономічних досліджень, результати яких регулярно висвітлюються у журналах, що входять до наукометричної бази Scopus і набрали більше 300 посилань.

На базі інституту історії, політології та права діє лабораторія археології та етнології, наукова специфіка якої — «Археологічні дослідження регіону Степового Побужжя від бронзового віку до середньовіччя». У 2016 р. співробітники лабораторії археології та етнології, спільно зі співробітниками кафедри та провідними фахівцями Інституту археології НАН України організували та провели 6 археологічних експедицій. Хронологічні та культурно-історичні рамки досліджень охопили час від доби фінальної бронзи до римського часу (кінець ІІ тис. до н. е. — ІІ ст. н. е.) і включили: розкопки античного поселення біля с. Рибаківка, Вікторівка І, городища бронзової доби Дикий Сад (м. Миколаїв), античного городища на о. Березань, античного поселення Велика Корениха ІІІ (м. Миколаїв), римського військового табору біля с. Кам'янка (Миколаївська область). Отримано нові дані про історико-культурний розвиток населення регіону Степового Побужжя ІІ тис. до н. е. — І тис. н. е., поповнено фонди та експозицію обласного краєзнавчого музею, створено сучасну археологічну карту з урахуванням соціокультурних зв'язків населення Степового Побужжя з регіонами Центральної та Східної Європи, розроблено туристичний маршрут археологічними об'єктами.

Головним напрямом науково-технічної діяльності університету є фундаментальні та прикладні дослідження в галузі природничих, гуманітарних, психолого-педагогічних, соціально-економічних наук. Наукові дослідження проводяться спільно з провідними науковими установами Національної академії наук і Національною академією педагогічних наук України, зарубіжними партнерами.

У рамках регіональної Комплексної програми соціального захисту населення «Турбота» на період до 2020 року функціонує освітній центр «Університет третього віку», де навчається більше ста слухачів похилого віку.

Співробітники інституту історії, політології та права спільно з Миколаївською ОДА та Обласним центром пошукових досліджень у рамках Комплексної програми увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв воєн та політичних репресій у Миколаївській області підготували та видали книгу «Миттєвості війни», що містить біографічні нариси про військовослужбовців, загиблих під час протистояння російській агресії в Криму та на Сході країни, спогади наших земляків — учасників антитерористичної операції, нариси про бойовий шлях військових підрозділів, що дислокуються на Миколаївщині, матеріали про волонтерський рух. До книги включено фотоматеріали, надані бійцями ЗСУ та волонтерами, увійшли відомості про наших земляків — учасників АТО, посмертно відзначених державними нагородами. Книгу презентовано Голові благодійного фонду «Петро Порошенко» Марині Порошенко.

У рамках обласної програми «Охорона довкілля Миколаїщини до 2020 р.», за підтримки Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації на базі кафедри біології реалізується науковий проект «Еколого-моніторингові дослідження лиманів межиріччя Тилігулу-Дніпра та їх екосистем» (керівник — доктор біологічних наук Наконечний І. В.).

Сайт Наукової бібліотеки університету надає можливість доступу до фахових електронних видань, світових та українських наукових інформаційних ресурсів відкритого доступу (електронні архіви України), де науковці мають змогу не тільки безкоштовно отримати доступ до напрацювань науковців провідних вищих навчальних закладів, а й розміщувати свої статті для відкритого доступу. На локальному сайті знаходяться навчальні видання, подані для отримання дозволу до друку.

Набирає обертів рух академічної доброчесності, один із напрямів якого — боротьба з плагіатом — реалізується шляхом перевірки курсових, дипломних, магістерських робіт студентів, а також навчально-методичних і наукових праць викладачів.

Міжнародна діяльність

[ред. | ред. код]

У 2014 р. університет здобув перемогу на VI конкурсі програми Tempus, став учасником проекту 544161-TEMPUS-1-2013-1-UK-TEMPUS-JPCR Aston University Developing the Teaching of European Languages: Modernising Language Teaching through the Development of Blended Masters Programmes («Удосконалення викладання європейських мов на основі впровадження онлайн-технологій у підготовку вчителя»).

У 2016 р. розпочалася робота по виконанню грантової програми ЄС Erazmus «Structuring cooperation in doctoral research, transferrable skills training, and academic writing instruction in Ukraine's regions / DocHub» / «Структуризація співпраці у сфері докторських досліджень, тренування навичок широкого застосування та консультації з академічного письма на території України»; підписана Партнерська угода.

Викладачі університету одержали гранти на проведення дослідження Голодомору 1932—1933 рр.; ролі італійських колоній у соціально-економічному, політичному та культурному житті Півдня України (Канада), а також на проведення академічних обмінів за програмою «Наукові візити для викладачів ВНЗ» (Німеччина).

В університеті видаються 7 фахових збірників наукових праць, із них 4 мають міжнародний стандартний номер (ISSN).

Щорічно збільшується кількість навчальних закладів і наукових установ, із якими університет співпрацює у рамках укладених 48 міжнародних угод із 13 країн світу. У вересні 2008 р. університет став членом Великої хартії університетів (Magna Charta), у січні 2009 р. приєднався до Європейської Асоціації науки і освіти.

Усі заходи за основними напрямами діяльності університету спрямовуються на виконання законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів МОН України, наказів та розпоряджень ректора в умовах прозорості та колегіальності з метою забезпечення якості вищої освіти, патріотичного виховання громадян України та поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі.

Відомі випускники

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Миколаївський державний університет. Історичний нарис. Київ, 2003.

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  • Перший педагогічний інститут у Миколаєві - mykolaiv.one (укр.). 26 вересня 2022. Процитовано 27 вересня 2022.
  • Наша історія. http://mdu.mk.ua. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  • Російські окупанти обстріляли будівлі університету кораблебудування та університету ім. Сухомлинського. Інтерфакс-Україна. 15 липня 2022.
  • Завгородня І. (15 липня 2022). Удар по Миколаєву: значні руйнування двох університетів, четверо постраждалих. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 21 липня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  • Ще одне випробування на шляху Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського. 2 серпня 2022.
  • Ранковий обстріл Миколаєва: Росіяни знищили гуртожиток, є поранений. НикВести. 2 серпня 2022.
  • Корисні посилання

    [ред. | ред. код]