Микитенко Юрій Олегович
| Юрій Олегович Микитенко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 серпня 1962 (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР,  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] (1984) |
| Галузь | Літературознавство |
| Заклад | Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України Всесвіт |
| Посада | Головний редактор журналу «Всесвіт» |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук (1987) і доктор філософії (1997) |
| Батько | Микитенко Олег Іванович |
| Брати, сестри | Микитенко Євген Олегович |
| Нагороди |  |
Юрій Олегович Микитенко (29 серпня 1962, Київ) — український літературознавець, журналіст, поет і перекладач, кандидат філологічних наук (1987), доктор філософії (1997). Заслужений журналіст України (2013). Син літературознавця Олега Микитенка, брат дипломата Євгена Микитенка, онук письменника і драматурга Івана Микитенка.[1]
Народився 29 серпня 1962 року в Києві.
Навчався на філологічному факультеті Київського університету (1979—1984) за фахом «Українська та новогрецька мови й література». Закінчив аспірантуру Інституту світової літератури імені О. М. Горького АН СРСР (Москва, 1984—1987), докторантуру Українського вільного університету (Мюнхен, 1994—1997).
У 1987—2000 рр. — науковий працівник, старший науковий співробітник відділу теорії літератури та відділу української літератури XIX — початку XX ст., Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.
У 1990—1992 рр. — запрошений професор Йоркського університету (Торонто), запрошений дослідник Гарвардського університету (Кембридж, штат Массачусетс).
У 1997—1998 рр. — головний редактор загальноукраїнської громадсько-політичної газети «Столиця».
1998—1999 — головний редактор журналу Міжнародного фонду «Відродження» «Відкритий світ».
1998—1999 — 1-й заступник головного редактора незалежного громадсько-політичного тижневика «Час».
1999—2002 — головний редактор тижневика «Влада і політика» (найвища нагорода в галузі ЗМІ «Золоте перо» за кращу суспільно-політичну газету 2000 р.), яка входила до медіа-групи «Журнал „Президент“».
Від 2002 — редактор відділу, заступник головного редактора, головний редактор, шеф-редактор журналу «Всесвіт», голова Редколегії, президент ТОВ "Журнал «Всесвіт».[2]
2003 — науковий редактор Енциклопедії Української Діяспори (м. Чикаго, США).
У 2004—2005 рр. висвітлював події Помаранчевої революції для країн Близького Сходу як кореспондент-аналітик сирійської інформаційної агенції САНА. Співпрацював з київським бюро американської PR-агенції The Willard Group[3]
2015 — Співзасновник і співредактор (разом із Ю. Штепою) повноколірного великоформатного урбаністичного журналу українською мовою «ІнСіті Джорнал» («InCity Journal»).[4]
Володіє англійською, новогрецькою, слов'янськими мовами.
Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Член Національної спілки журналістів України. Член Міжнародної організації україністів, Історико-літературного товариства Андрія Білецького. Керівник Благодійного фонду захисту і розвитку українського художнього перекладу.[5]
Автор книг:
- «Антична спадщина і становлення нової української літератури» (1991),
- «Від „Слова“ до „Іліади“: Петро Ніщинський — перекладач» (1994).
- «Сяйво Гіппокрени. (З історії й типології українсько-грецьких літературних зв'язків)». За ред. Чл.-кор. НАН України Т.Гундорової. — К., 2008 р.
- «Ілюмінації». Вибрані поезії. К., 2022.
- Золота медаль Міністерства культури Республіки Вірменія (2012)
- Заслужений журналіст України (2013)[6]
- ↑ Антоніна Корінь, співробітник літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого, член Національної спілки письменників України. Микитенко був людиною, створеною для успіху. Кіровоградська правда, №93, 7.09.2012. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
- ↑ [1]
- ↑ The Willard Group
- ↑ ІнСіті Джорнал
- ↑ Благодійний фонд захисту і розвитку українського художнього перекладу. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 319/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
- Д. І. Дроздовський. Микитенко Юрій Олегович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018.
- Микитенко Юрій Олегович. Коротка біографія на сайті Верховної Ради України [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.]