Мех Олена Валеріївна
| Олена Валеріївна Мех | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 9 березня 1977 (47 років) Переяслав-Хмельницький, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | журналістка, громадська діячка |
| Alma mater | Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (1999) |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Партія | позапартійна |
| Рід | Чубуків-Подільських |
| Нагороди |  |
| Спадкоємиця козацького роду Чубуків-Подільських | |
Оле́на Вале́ріївна Мех (9 березня 1977, м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — українська журналістка, громадський діяч. Кандидат філологічних наук (2005).
Член Національної спілки журналістів України (2008).
Народилася в м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Закінчила з відзнакою Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999) і аспірантуру цього вишу[1].
З 1999 року працювала менеджером у зв'язках зі ЗМІ, керівником пресслужби депутатської групи «Відродження регіонів» у Верховній Раді України, прессекретарем заступника Голови Верховної Ради України, помічником-консультантом народного депутата України, керівником пресслужби фракції «Демократичний союз», керівником пресслужби фракції Народно-демократичної партії, PR-директором Державного підприємства «Нові технології», керівником інформаційної служби Міжнародного дитячого центру «Артек», була членом редколегії журналу «Артек». Очолювала пресслужбу Державної служби автомобільних доріг України[2]. Державний службовець 5-го рангу. Володіє англійською, фінською мовами.
Олена Мех є правнучкою нащадка давнього козацького роду Володимира Андрійовича Чубука-Подільського[3][4][5], який передав у дар музею (нині Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») унікальну сімейну реліквію — Литовський статут XVII ст., що є культурною цінністю[6]. Володимир Чубук-Подільський допоміг також Михайлові Сікорському — багаторічному директорові заповідника, Героєві України — зберегти для держави цінну історичну реліквію, якою володів козацький рід Чубуків: мідну запоясну чорнильницю генерального писаря Війська Запорозького. За родинними переказами, вона належала Богданові Хмельницькому, пройшла через руки гетьмана Івана Виговського, переяславського полковника Павла Тетері, сотника Григорія Чубука-Подільського, російського генерал-фельдмаршала Степана Апраксіна, князя Олександра Горчакова[7]. Брат В. Чубука-Подільського Олександр Андрійович Чубук-Подільський за часів УНР був урядовцем, представником Канцелярії Директорії, згодом — протопресвітер, член Варшавської духовної консисторії, настоятель кафедрального собору у Варшаві, з 1948-го — декан Краківського округу (Польща)[8]. Олена Мех успадкувала будинок Чубука-Подільського в Переяславі, побудований на замовлення її прадіда за проєктом видатного українського архітектора й художника Василя Кричевського[9][10]. Вона багато зробила для збереження як самої споруди, так і виконаних рукою Кричевського креслень[11], що становлять культурну цінність, і як журналістка та громадський діяч є активним популяризатором краєзнавчих досліджень, що стосуються маловідомих сторінок історії України[12].
Авторка статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012) та ін.
Віцепрезидент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» з часу його заснування (2001), координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (з 2004), голова підкомітету Громадянського парламенту жінок України (2003—2012). Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси, зокрема міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (1999—2008)[13][14] (за безпосередньої роботи О. Мех в оргкомітеті цієї резонансної міжнародної акції Фонд «Журналістська ініціатива» три роки поспіль ставав переможцем у номінації «Журналістська акція року» Відкритого міжнародного творчого конкурсу «Срібне перо»)[15][16]. Як один з керівників Фонду брала активну участь в організації всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2005)[17][18], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[19][20]; міжнародних ралі журналістів (2001—2008)[21][22], міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[23] та інших заходів, що проводилися спільно з Держкомтелерадіо України, Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українським фондом культури.
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010) за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку державного підприємства «Міжнародний дитячий центр „Артек“», сумлінну працю та високий професіоналізм[24].
- Диплом переможця творчого конкурсу на краще висвітлення VI Міжнародного журналістського автопробігу «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004)[25], приз фотомайстру «Очі автопробігу» (2005)[26].
- Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» в номінації «Кращий прес-секретар українського парламенту» (2003)[27].
- ↑ Автореферат дисертації «Служби із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України». Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
- ↑ Громадянське суспільство і влада. Урядовий вебсайт. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Газета «День». Роман Подкур. «Соловецький реквієм»: з думкою про День гніву. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — С. 96.
- ↑ Олена Мех. «Чубуки-Подільські: нові сторінки в історії козацького роду» // [[Вісник Переяславщини]], 22.10.2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Микола Махінчук. Переяславський скарб. — К.: Молодь, 1989.
- ↑ Микола Махінчук. Переяславський скарб Михайла Сікорського. — К.: Криниця, 2005.
- ↑ Епістолярна спадщина Івана Огієнка (митрополита Іларіона (1907—1968) / Пам'ятки. — К., 2001. — Т. 2. — С. 451) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2017. Процитовано 30 грудня 2014.
- ↑ Сергій Шевченко. Переяславське відкриття / Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — C. 561—568.
- ↑ Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. — К. : Криниця, 2004.
- ↑ Василь Григорович Кричевський: хрестоматія: в 2 т.. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2016. — 532 с. — ISBN 978-966-2562-70-5.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20141227230855/http://issuu.com/culture.ua/docs/_maket_42 Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] Олена Мех. Переяславське відкриття. Культура і життя, № 42 (4613), 17-23.10.2014. С. 10]]
- ↑ Крим дбає про майбутнє країни. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Ювілейний автопробіг журналістів. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ В Судаке подведены итоги 5-го творческого конкурса журналистов «Серебряное перо». Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
- ↑ Дорога в Крым: проблемы и перспективы // Крымские известия, № 113 (4073), 24.06.2008. Архів оригіналу за 30.12.2014. Процитовано 29.12.2014.
- ↑ Костянтин Рильов. Репортаж із автопробігу «Схід — Захід разом назавжди» // День, 12.08.2005. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
- ↑ Запад Восток = ДРУЖБА. Лица, 14.09.2005. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Автопробіг Перемоги, Пам'яті, Єднання… // Аграрний Тиждень. Україна, 17.05.2010. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ 5 травня 2010 року відбудеться всеукраїнський журналістський автопробіг «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших». Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Ольга Завьялова. Из «Артека»: журналисты авто = экстрим! Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Автослалом на Хрещатику. Підсумки Х Міжнародного авторалі журналістів «Київська осінь-2008». Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Культура-мови — культура-нації. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 липня 2019.
- ↑ Державна відзнака Олені Мех. Сайт mediafond.com.ua. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
- ↑ Сайт ВБФ "Журналістська ініціатива. Віцепрезидент Фонду. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
- ↑ УНИАН. Награждены победители конкурса на лучшее освещение автопробега «Дорога в Крым»[недоступне посилання з жовтня 2019]
- ↑ Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
- Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.
- Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008.
- Олена Мех. Ми — одна сім'я! / Слово — зброя? — К.: ЕксОб, 2009. — C. 535—538.
- Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013.
- Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Прем'єр-богослов / Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — C. 83—98.
- Олена Мех, Сергій Шевченко. Досвід і талант організатора: громадська діяльність Людмили Мех / Золоте перо. Людмила Мех. — К.: Експрес-Поліграф, 2012. — C. 7—38.
- Сергій Шевченко. Будинок на Буртах (Переяславське відкриття). — Літературні джерела Київщини: антологія. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. — С. 842—850.
- Олена Мех. Фотовиставка-аукціон / Золоте перо. Людмила Мех. — К.: Експрес-Поліграф, 2012. — C. 190—193.
- Де за поворотом поворот: Нотатки про VI Міжнародний журналістський автопробіг «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» / Олена Мех // Голос України. — 2004. — 8 лип. (№ 124). — С. 18.
- Олена Мех. Дорогами до Криму // Україна і світ сьогодні, № 24, 26 червня 2004.
- «Журналістська ініціатива» не має права бути безініціативною. / Трибуна. — 2006. — № 1—2.
- Чому їм надають перевагу? / Журналіст України. — 2006. — № 2, лютий.
- Олена Мех. Борис Олійник: «У нас ця премія одна з найпрестижніших» // Експрес-об'ява, № 136, 18.07.2011. — C. 23.
- Олена Мех. Переяславське відкриття. Культура і життя, № 42 (4613), 17-23.10.2014. С. 10. [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Олена Мех. «Чубуки-Подільські: нові сторінки в історії козацького роду» // Вісник Переяславщини, 22.10.2014. [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Віцепрезидент Фонду. Сайт Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива»: mediafond.com.ua [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Літопис газетних статей. Державний бібліографічний покажчик України. № 1, січень, 2005 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- [недоступне посилання з липня 2019 Центр інформації та документації кримських татар. Електронний бюлетень «Крим у дзеркалі української преси» № 18 (21.06 — 30.06.2004)][недоступне посилання з вересня 2019]
- Елена Мех, пресс-секретарь Международного детского центра «Артек». Сайт 1tv.ru [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Елена Мех: «Артек» начинает полноценно работать. Сайт versii.com [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)