Метін Октай
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Метін Октай у 1958 році | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 2 лютого 1936Transfermarkt.de | |||||||||||||||||||||||||
| Ізмір, Туреччина | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 13 вересня 1991 (55 років) | |||||||||||||||||||||||||
| Стамбул, Туреччина | ||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Kozlu Cemeteryd | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Туреччина
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
Метін Октай (тур. Metin Oktay, нар. 2 лютого 1936, Ізмір — пом. 13 вересня 1991, Стамбул) — турецький футболіст, що грав на позиції нападника. Завершивши кар'єру, працював футбольним тренером. Спортсмен року в Туреччині (1962). У 1986 році Асоціація спортивних журналістів Туреччини включила Октая до символічної збірної турецьких футболістів за останні 25 років[2].
Рекордсмен за кількістю звань найкращого бомбардира чемпіонату Туреччини — 6 разів, також 4 рази ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Стамбулу[3] і ще один раз — рідного Ізміру. За загальною кількістю голів у чемпіонаті Туреччини посідає 4 місце серед усіх футболістів з 217-ма м'ячами. Легенда «Галатасарая», в якому також нетривалий час працював і як головний тренер та технічний директор. Виступав за національну збірну Туреччини. Вболівальники прозвали Октая «Некоронований король» (тур. Taçsız Kral)[4] за його вміння особливо сильно грати в турецьких дербі проти головних суперників «Галатасарая» — «Фенербахче», ворота яких Октай вражав 18 разів, і «Бешикташа», якому Октай забив 13 голів[5][6]. Загалом же за «Галатасарай» він забив 352 голи, а за кар'єру — 395[7].
Метін Октай народився 2 лютого 1936 року в Ізмірі, ставши дев'ятою дитиною у сім'ї, щоправда, п'ятеро з них померли[5][8]. Його батько Хасан Октай працював машинобудівником на заводі, помер 22 червня 1959 року[9], а мати — домогосподарка Фатма Октай[8].
Навчався в початковій школі Каршияка Согуккую (тур. Karşıyaka Soğukkuyu İlkokulu)[10]. Після переїзду з родиною в Алсанджак[tr] він продовжив навчання в початковій школі Газі[tr] з другого класу[10][11]. Згодом він навчався у середній школі Ізмір Іненю (тур. İzmir İnönü Lisesi) та в Інституті Мітхатпаша (тур. Mithatpaşa Erkek Sanat Enstitüsü)[5][10], де під час навчання виступав за студентську футбольну команду[10].
Метін Октай почав свою кар'єру в аматорському ізмірському клубі «Дамладжик» в 1952 році[5], а вже у наступному сезоні виступав у молодіжному складі клубу «Юн Менсукат» із щомісячною зарплатою у 300 турецьких лір[12][13]. Граючи у складі цієї команди Октай зміг дебютувати у збірній Туреччини до 18 років і поїхати з командою на молодіжний чемпіонат світу 1954 року в ФРН, де збірна Туреччини посіла 4 місце[14].
1954 року, відразу після чемпіонату світу, Октай перейшов до клубу «Ізмірспор» за 5 тисяч лір із щомісячною зарплатою у 500 лір[12][14]. У першому ж сезоні молодий нападник став найкращим бомбардиром Ізмірської ліги[tr], забивши 17 м'ячів у 18-ти матчах[14] і допоміг команді стати чемпіоном турніру. Гюндюз Килич, тренер «Галатасарая», відразу запросив гравця в свій клуб і Метін Октай відповів згодою, підписавши 5-річний контракт[15] і отримавши в подарунок автомобіль Шевроле[5][12]. Він вперше зіграв за «Галатасарай» в матчі Кубка Ататюрка[tr] з «Бешикташем» (0:1) 7 травня 1955 року[16].
9 жовтня 1955 року Октай дебютував за «Галатасарай» у матчі Стамбульської футбольної ліги проти «Істанбулспора», який закінчився перемогою «Галатасарая» 3:0, а Метін забив третій гол своєї команди[16]. У свій перший сезон в «Галатасараї» Октай став найкращим бомбардиром Стамбульської ліги, забивши 19 м'ячів і допоміг команді виграти титул чемпіона. Цей результат дозволив команді вийти у Кубок європейських чемпіонів 1956/57[16]. 26 серпня 1956 року Октай вийшов у складі команди на виїзний матч проти «Динамо» (Бухарест), програвши 1:3. Тим не менш цей матч став першим матчем в історії турецьких команд у єврокубках, а сам Октай, забивши у тому матчі єдиний гол своєї команди, став першим турецьким гравцем, який забив в єврокубках[17]. У матчі-відповіді Октай знову відзначився голом і його команда виграла 2:1, але цього виявилось недостатньо для виходу у наступний етап[18].
В наступні роки Октай ще тричі поспіль ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Стамбулу, забивши 17, 19 та 22 голи відповідно, а 1958 року вдруге став з командою чемпіоном Стамбулу. Загалом же за 8 сезонів у Стамбульській лізі Октай зіграв 66 ігор та забив 77 голів, ставши найкращим бомбардиром в історії ліги, яка припинила своє існування 1959 року[3].
В тому ж 1959 році був створений єдиний чемпіонат Туреччини — Національна ліга. Свою першу гру в цьому турнірі він зіграв 21 лютого 1959 року проти «Демірспора», забивши два голи в матчі, який закінчився з рахунком 2:0[19]. Загалом перший етап він завершив з 10 голами у 13 матчах, а його команда завершила свою групу на першому місці, і мала зіграти матч за чемпіонство з «Фенербахче», переможцем іншої групи. Перший матч був зіграний 10 червня 1959 року і Октай забив єдиний гол у матчі, принісши перемогу 1:0[20]. При цьому удар виявився настільки сильним, що мяч прорвав сітку воріт[21]. Втім саме «Фенербахче» став чемпіоном першого сезону 1959 року, вигравши другу гру 19 червня з рахунком 4:0, але Метін Октай, якому вдалося забити 11 голів, завершив перший сезон Національної ліги як найкращий бомбардир.
У сезоні 1959/60 років, в якому формат змінився на стандартний — двоколовий турнір серед 20 команд, Октай знову був серед головних голеадорів, навіть незважаючи на те, що змушений був пропустити частину сезону через травму щиколотки[22][23]. Октай, який вперше після травми зіграв у матчі проти «Алтинорду» (8:0) 24 жовтня 1959 року, забив п'ять м'ячів за один матч[24], після чого в матчах проти клубів «Вефа» (5:1) 3 лютого 1960 року[25] та «Касимпаша» (4:0) 6 лютого[26], він відзначався хет-триками. Завершивши сезон із 33 забитими голами в 33 матчах в лізі, Октай знову став найкращим бомбардиром чемпіонату, а «Галатасарай» завершив сезон третім.
Наступний сезон 1960/61 років розпочався для Метіна невдало, спочатку він забив лише один гол у двох матчах, а потім 15 вересня його заарештували на підставі того, що він не пройшов військову службу[27]. Його звільнили лише 28 жовтня, після 45 днів ув'язнення[27]. Відразу після звільнення з в'язниці він забив два голи в матчі за «Карагюмрюком» (3:0) 29 жовтня 1960 року[27]. 18 грудня 1960 року Октай забив 4 м'ячі у ворота «Фенербахче» (5:0)[28], які звели його в ранг легенди серед шанувальників «Галатасарая» і зірки в масштабах Туреччини[29]: він став першим турецьким футболістом, що знявся в кіно, поставленому за мотивами його життя, йому присвячували пісні і кричалки, він був бажаним героєм газетних шпальт. Загалом же і у цьому сезоні з 36 забитими голами в 30 матчах ліги, він втретє поспіль став найкращим бомбардиром Туреччини. Його команда «Галатасарай» посіла друге місце в лізі після «Фенербахче».
10 липня 1961 року за 675 тис. турецьких лір Октай перейшов в італійське «Палермо», куди його запросив новий тренер сицилійського клубу Леандро Ремондіні, який сам працював до 1961 року з «Галатасараєм». Щомісячна зарплата гравця становила 250 000 італійських лір (3 750 турецьких лір)[30]. Таким чином Метін Октай став п'ятим турецьким футболістом, який почав виступати в Італії після Шюкрю Гюлесіна[tr], Бюлента Екена, Бюлента Еселя[tr] і Лефтера Кючюкандоньядіса[31].
Свою першу гру в «Палермо» Октай провів 13 серпня 1961 року в товариському матчі з португальським «Спортінгом» (2:0), забивши обидва голи у тій грі[32]. 3 вересня він провів свій перший поєдинок у Серії А проти СПАЛа (1:3)[33], а у четвертому турі проти «Роми» (2:5) він забив перший гол за клуб у чемпіонаті[34]. Згодом він пропустив близько трьох тижнів через травму[35]. Після відновлення, перший матч зіграв 8 жовтня з «Ювентусом» (0:0)[36], втім в листопаді гравця знову настигла травма[37][38], від якої Метін вилікувався лише наступного року, вийшовши на останні хвилини матчу з «Міланом» 7 січня[39]. В той же час у пресі почали з'являтися новини про Октая, який не зміг знайти собі місця в основному складі команди та грав здебільшого за резервістів[40]. 3 квітня 1962 року «Палермо» провів товариський матч з «Галатасараєм» у Стамбулі, який був узгоджений при переході гравця[41]. В ньому Октай виступав у формі «Галатасарая» і допоміг турецькій команді здобути перемогу 2:1[42]. Після цієї дати Октай не зіграв у жодній офіційній грі і 25 липня 1962 року повернувся в «Галатасарай», підписавши дворічний контракт з клубом[43]. За свою кар'єру в «Палермо», яка тривала близько року, Метіну Октаю вдалося забити 3 голи у 12 матчах Серії А.
«Галатасарай» розпочав сезон 1962/63 років, вигравши Кубок TSYD[tr], який є підготовчим турніром[44]. У самому чемпіонаті команда теж виступила вдало, захистивши титул чемпіона. У Кубку європейських чемпіонів «Галатасарай» у першому раунді пройшов «Динамо» (Бухарест) (1:1, 3:0), а Октай забив по голу в кожному матчі. В наступному раунді Октай відзначився хет-триком у грі проти польської «Полонії» (Битом) і приніс впевнену перемогу 4:1, ставши першим турецьким футболістом, який відзначився трьома голами в одному матчі найпрестижнішого євротурніру. В підсумку команда вийшла до чвертьфіналу, де без шансів була бита італійським «Міланом» (1:3, 0:5), майбутнім тріумфатором турніру. Октай же за сезон зіграв 39 ігор (28 з яких у чемпіонаті), і встиг забити 47 голів (38 з яких — у чемпіонаті), ставши найкращим бомбардиром ліги. При цьому результат в 38 голів у сезоні чемпіонату Туреччини став рекордними і лише через 25 років його зумів побити інший гравець «Галатасарая» Танжу Чолак, який забив 39 голів у сезоні 1987/88 років. При цьому сезон 1962/63 став найрезультативнішим у кар'єрі Октая — 1,46 голів за гру. В цьому ж сезоні відбувся і перший розіграш Кубка Туреччини, який виграв «Галатасарай» і захищав цей титул аж до 1966 року, здобувши чотири кубки поспіль.
В сезоні 1963/64 років Октай зіграв у 32 з 34 матчів чемпіонату і забив 18 голів. Цей став перший розіграш чемпіонату Туреччини, в якому Метін брав участь і не став найкращим бомбардиром, пропустивши цього разу вперед Гювена Енюта з 19 голами. А «Галатасарай» опинився лише третім, на 11 очок відставши від «Бешикташа», який став чемпіоном. Наступного сезону «Галатасарай» знову зайняв третє місце, а Октай повернув собі звання найкращого бомбардира чемпіонату, забивши 17 голів. До того ж саме Октай забив єдиний гол у двоматчовому фіналі Кубка Туреччини[tr] з «Фенербахче» (0:0, 1:0), принісши своїй команді третій кубок поспіль.
В наступні сезони результати як команди, так і їх головного бомбардира трохи знизились — клуб тривалий час не міг повернути собі чемпіонське звання, а Октай не міг стати найкращим бомбардиром (щоправда двічі, у 1966 та 1968 роках він був другим у списку голеадорів). Лише останній для Октая сезон 1968/69 знову став тріумфальним — «Галатасарай» став вчергове чемпіоном Туреччини, а Октай з 17 голами вшосте у кар'єрі отримав звання найкращого голеадора турніру. Наприкінці сезону Метін Октай закінчив футбольну кар'єру прощальним матчем, який пройшов між «Галатасараєм» та «Фенербахче» на стадіоні «Міттапаша» 23 серпня 1969 року і закінчився внічию 1:1[12]. Пізніше прощальний матч був також проведений для Октая на стадіоні «Алсанкак» в Ізмірі, де він народився. Матч між «Гезтепе» та «Галатасараєм» закінчився перемогою ізмірців 1:0[6].
Загалом Метін Октай забив 217 голів (коефіцієнт 0,86) в турецькому вищому дивізіоні в 252 матчах і наразі займає 4 місце у списку найкращих бомбардирів чемпіонату усіх часів після Хакана Шюкюра (249 голів), Танжу Чолака (240 голів) та Хамі Мандирали (219 голів). Також Октай був найкращим бомбардиром «Галатасарая» у чемпіонаті, до 12 серпня 2007 року, поки його не обігнав Хакан Шюкюр.
Зі збірною Туреччини до 18 років Октай поїхав на юніорський чемпіонат світу 1954 року в ФРН, де збірна Туреччини посіла 4 місце, а Октай зіграв 4 матчі та забив 3 голи (дубль проти Бельгії (4:0)[45] та ще один гол проти Швейцарії (1:0)[46]).
18 грудня 1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Туреччини в товариській грі проти Португалії (3:1), де Октай забив другий гол своєї команди[47].
У відборі на чемпіонат світу 1962 року Октай забив три голи в чотирьох матчах, але його команда не змогла кваліфікуватись на турнір. Натомість сам Метін 10 жовтня 1962 року забив три голи в товариській грі з Ефіопією (3:0)[48], відзначившись таким чином своїм єдиним хет-триком за збірну. Тоді ж Октай став віце-капітаном збірної і за відсутності капітана Тургая Шерена сам виводив команду на поле у ряді матчів[49].
Втім так само невдалими були спроби турків з Октаєм кваліфікуватись і на наступні чемпіонати світу 1966 та 1970 років і саме матч відбору до другого з них, 11 грудня 1968 року проти Північної Ірландії (0:3)[50], став останнім для Октая у збірній. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у її формі 36 матчів, забивши 19 голів[51].
Після завершення ігрової кар'єри Октай залишився у футболі і у сезоні 1969/70 років він допомагав тренеру «Галатасарая» Томиславу Калоперовичу, а наприкінці сезону, після звільнення Калоперовича, Октай нетривалий час був головним тренером клубу[52]. Після закінчення сезону, в якому «Галатасарай» посів лише 7 місце, Октай покинув клуб[53] і поїхав до Мексики як прес-офіцер на чемпіонат світу з футболу 1970 року, який відбувся у червні[54].
У 1972 році Октай знову став помічником Калоперовича, цього разу у «Бурсаспорі», із зарплатою 5000 лір[55]. 11 лютого 1973 року, після поразки 0:1 від «Гіресунспора» Калоперовича було звільнено[56] і Октай знову став головним тренером, завершивши з командою сезон 1972/73 на 10 місці. Метін, який залишився і наступного сезону на чолі команди, подав у відставку після поразки від «Гіресунспора» 1:3 2 грудня 1973 року, а його відставка була прийнята на засіданні ради, яке відбулося 4 грудня[57].
Надалі Октай не займався тренерською роботою, натомість в період з 1984 по 1986 рік був технічним директором «Галатасарая»[58][59][60]. Також він працював спортивним оглядачем у газетах «Tercüman»[tr], «Güneş» та «Milliyet». Автобіографія Октая, яку він почав писати в останні роки свого життя, була завершена його прийомним сином Ріфатом Пала після смерті Метіна і була опублікована у лютому 1994 року під назвою Top ve Ben, через два роки після смерті Метіна[61].
Октай помер 13 вересня 1991 року о 4.15 у лікарні Гайдарпаша Нумуне (тур. Haydarpaşa Numune Hastanesi), куди його доставили після дорожньо-транспортної пригоди на виїзді з Босфорського мосту[62]. У Октая було виявлено перелом щелепи, зламана ліва рука, і він помер від внутрішньої кровотечі внаслідок розриву селезінки[63]. Його було поховано на кладовищі Козлу в Топкапи[tr] після обрядів, що відбулися перед будівлею стадіону «Алі Самі Єн» та газети «Milliyet», і похоронної молитви, що відбулася в Мечеті Фатіх[64].
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інше | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| «Ізмірспор»
|
1954-55 | 18 | 17 | - | - | - | 18 | 17 | |||
| Всього | 18 | 17 | - | - | - | 18 | 17 | ||||
| «Галатасарай»
|
1955-56 | 17 | 19 | - | - | - | 17 | 19 | |||
| 1956-57 | 16 | 17 | 11 | 7 | 2 | 2 | - | 29 | 26 | ||
| 1957-58 | 17 | 19 | 9 | 10 | - | - | 26 | 29 | |||
| 1958-59 | 16 | 22 | - | - | - | 16 | 22 | ||||
| 1959 | 15 | 11 | - | - | - | 15 | 11 | ||||
| 1959-60 | 33 | 33 | - | - | - | 33 | 33 | ||||
| 1960-61 | 30 | 36 | - | - | - | 30 | 36 | ||||
| Всього | 144 | 157 | 20 | 17 | 2 | 2 | - | 166 | 176 | ||
 «Палермо»
|
1961-62 | 12 | 3 | 0 | 0 | - | - | 12 | 3 | ||
| Всього | 12 | 3 | 0 | 0 | - | - | 12 | 3 | |||
| «Галатасарай»
| |||||||||||
| 1962-63 | 26 | 38 | 7 | 4 | 6 | 5 | - | 39 | 47 | ||
| 1963-64 | 32 | 18 | 6 | 7 | 5 | 5 | - | 43 | 30 | ||
| 1964-65 | 22 | 17 | 6 | 3 | 6 | 3 | - | 34 | 23 | ||
| 1965-66 | 26 | 19 | 5 | 1 | 1 | 0 | - | 32 | 20 | ||
| 1966-67 | 17 | 10 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 19 | 10 | |
| 1967-68 | 27 | 18 | 6 | 3 | - | - | 33 | 21 | |||
| 1968-69 | 30 | 17 | 7 | 4 | - | - | 37 | 21 | |||
| Всього | 180 | 137 | 38 | 22 | 18 | 13 | 1 | 0 | 237 | 172 | |
| Загалом | 354 | 314 | 58 | 39 | 20 | 15 | 1 | 0 | 374 | 330 | |
| Збірна | Рік | Ігор | Голів |
|---|---|---|---|
 Туреччина
|
1955 | 2 | 2 |
| 1956 | 4 | 2 | |
| 1957 | 4 | 0 | |
| 1958 | 5 | 3 | |
| 1959 | 1 | 0 | |
| 1960 | 2 | 2 | |
| 1961 | 4 | 3 | |
| 1962 | 3 | 3 | |
| 1963 | 2 | 0 | |
| 1964 | 3 | 3 | |
| 1965 | 4 | 1 | |
| 1966 | 1 | 0 | |
| 1967 | 0 | 0 | |
| 1968 | 1 | 0 | |
| Всього | 36 | 19 |
Метін Октай одружився з Оя Сари в Ізмірі 29 січня 1959 року[5]. У тому ж році він відмовився від пропозиції щодо трансферу від колишньої команди «Ізмірспор» і покинув дружину через те, що залишився у своєму клубі «Галатасарай» у Стамбулі і не захотів повертатись в Ізмір[5]. Натомість Октай уклав другий шлюб із Сервет Кардичали 12 травня 1965 року в Стамбулі[5]. 9 лютого 1966 року у пари народився первісток, дівчинка на ім'я Зейнеп, яка померла через кілька годин після народження[66][67]. Її тіло було поховано в Едірнекапі після молитви, проведеної в мечеті Шишлі[68]. Пізніше пара усиновила хлопця на ім'я Ріфат Халіл Пала[5], який подарував їм онука Зейнепа[69].
Октай ще як футболіст брав участь у невеликій ролі у фільмі 1959 року «Якщо Генюл це любить»[tr] (тур. Gönül Kimi Severse)), в якому використані кадри матчу «Галатасарай» — «Фенербахче» у фіналі сезону Національної ліги 1959 року. А у 1965 році вийшов фільм «Некоронований король»[tr] (тур. Taçsız Kral), сценарій якого був заснований на футбольній біографії Октая, де сам Метін і зіграв головну роль[70].
Через кілька місяців після смерті ім'я Метіна Октая було присвоєно тренувальній базі «Галатасарая»[tr] та спортивному комплексу[tr][71][72]. Також ім'я видатного футболіста отримав стамбульський стадіон[tr] невеличкого аматорського клубу «Кючюкчекмеджеспор»[tr][73].
У першу річницю смерті Октая голова району Кадикей у Стамбулі Ченгіз Езялчин[tr], який у 1958—1961 роках грав з Метіном у «Галатасараї», відкрив статую Октая у парку Каламиш[tr][74].
У результаті ініціатив фанатської групи «Галатасарая» ultrAslan[tr], початкова школа в місті Анкара, яка була відкрита в 2002—2003 роках, отримала назву початкової школи Метіна Октая[75]. Крім того в районі Карабаглар[tr] в Ізмірі[76] і в районі Чанкая[tr] в Анкарі[77] є мікрорайон, названий на честь Метіна Октая. Також у музеї «Галатасарая»[tr] виставлена воскова статуя Октая[78].
До ювілею 1969 року була підготовлена книга про життя Октая під назвою «Метін» (тур. Metin)[79]. У вересні 2011 року, до 20 річниці загибелі футболіста, була опублікована книга під назвою «Коронований король: Метін Октай» (тур. Taçlı Kral: Metin Oktay), написана Ахметом Чакиром, в якій описується життя гравця[80].
Метіна Октая вшановують щороку на могилі з церемонією, на якій присутні представники клубу «Галатасарай»[81]. Існують також різні товари, такі як футболки, трикотажні вироби та шарфи з тематикою Метіна Октая, які виготовляються клубом та пропонуються до продажу в магазині «Галатасарая»[tr][82][83].
- Чемпіон Туреччини (2):
- Володар Кубка Туреччини (4):
- Володар Суперкубка Туреччини (2):
- Переможець Ізмірської футбольної ліги[en] (1):
- «Ізмірспор»: 1954-55
- Переможець Стамбульської футбольної ліги (2):
- «Галатасарай»: 1955-56, 1957-58
- Найкращий бомбардир чемпіонату Ізмірської футбольної ліги: 1954-55 (17 голів)
- Найкращий бомбардир Стамбульської футбольної ліги (4): 1955-56 (19 голів), 1956-57 (17 голів), 1957-58 (19 голів), 1958-59 (22 голи)
- Найкращий бомбардир чемпіонату Туреччини (6): 1959 (11 голів), 1959–60 (33 голи), 1960–61 (36 голів), 1962–63 (38 голів), 1964–65 (17 голів), 1968–69 (17 голів)[84]
- Найкращий бомбардир в історії «Галатасарая»: 357 голів
- Transfermarkt.de
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
{{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
- Çakır, Ahmet (Temmuz 2001). Galatasaray Spor Kulübü Tarihi. Demir Ajans Yayınları.
- Tuncay, Bülent (2002). Galatasaray Tarihi. Yapı Kredi Yayınları.
- Çakır, Ahmet (Eylül 2011). Taçlı Kral: Metin Oktay. Demir Ajans Yayınları. ISBN 978-605-87560-0-7.
- Oktay, Metin (Şubat 1994). Top ve Ben.
- Метін Октай на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Метін Октай на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Статистика виступів за збірну на сайті Турецької федерації футболу [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (тур.)
- Статистика клубних виступів на сайті mackolik.com [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.] (тур.)
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Нормативний контроль |
 | Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії. |
- Народились 2 лютого
- Народились 1936
- Уродженці Ізміра
- Померли 13 вересня
- Померли 1991
- Померли в Стамбулі
- Турецькі футболісти
- Гравці збірної Туреччини з футболу
- Футболісти «Ізмірспора»
- Футболісти «Галатасарая»
- Футболісти «Палермо»
- Турецькі футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Італії
- Турецькі футбольні тренери
- Тренери ФК «Галатасарай»
- Тренери ФК «Бурсаспор»
- Загинули в автомобільних аваріях