Перейти до вмісту

Мелодійний наголос у японській мові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Типи мелодійного наголосу в японській мові
   Кейхан (спуск тон)
   Токійський (спуск)
   Тип Н-кей (послідовність 1-3) (однаковий спуск)
   Немає наголосів
   Перехідний (Токіо–Кейхан)
   Перехідний (Токіо–немає)

Мелодійний наголос (яп. 高低アクセント, kōtei akusento) у японській мові — граматична ознака японської мови, що дозволяє розрізняти слова за наголосом окремих мор у більшості діалектів японської мови. Природа та розташування наголосу може різнитися в одному й тому ж слові в різних діалектах. Наприклад, у слові «річка», [ka.waꜜ], в токійському діалекті має наголос на другу мору, а в кансайському на першу — [kaꜜ.wa]. Звуки [i] або [ɯ] наприкінці слова після спуску та глухого приголосного зазвичай оглушуються до [i̥] та [ɯ̥].

Літературна японська

[ред. | ред. код]

Знання нормованого мелодійного наголосу, а саме — наголосу одного з токійських діалектів, Яманоте, вважається необхідним у таких галузях, як, наприклад, телебачення. Сучасні норми мелодійних наголосів видаються в особливих словниках для носіїв мови, наприклад, у Shin Meikai Nihongo Akusento Jiten (新明解日本語アクセント辞典) та NHK Nihongo Hatsuon Akusento Jiten (NHK日本語発音アクセント辞典). Від репортерів новин та інших осіб, що виступають публічно, очікується дотримання цих норм.

Часто тих, хто вивчає японську мову, не вчать вимовляти мелодійні наголоси, хоча він і згадується та відмічається в деякій літературі, як-от у Japanese: The Spoken Language. Помилковий мелодійний наголос — характерна риса «акценту іноземця» в японській мові.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Akamatsu, Tsutomu (1997). Japanese Phonetics: Theory and practice. Munichen: Lincom Europa. ISBN 9783895860959
  • Bloch, Bernard (1950). Studies in colloquial Japanese IV: Phonemics. Language. 26 (1): 86—125. doi:10.2307/410409. JSTOR 410409.
  • Haraguchi, Shosuke (1977). The Tone Pattern of Japanese: An Autosegmental Theory of Tonology. Tokyo: Kaitakusha. ISBN 9780870403712
  • Haraguchi, Shosuke (1999). Accent. У Tsujimura, N. (ред.). The Handbook of Japanese Linguistics. Malden, MA: Blackwell Publishers. ch. 1, pp. 1–30. ISBN 978-0-631-20504-3.
  • 平山 輝男. 全国アクセント辞典 (яп.). Tokyo: 東京堂. ISBN 9784490100235
  • NHK日本語発音アクセント辞典 (яп.). Tokyo: NHK放送文化研究所. ISSN 0288-0008.
  • Kindaichi, Haruhiko. Shin Meikai Nihongo akusento jiten 新明解アクセント辞典 (яп.). Tokyo: Sanseidō. ISBN 9784385136721.
  • Kubozono, Haruo (1999). Mora and syllable. У Tsujimura, N. (ред.). The Handbook of Japanese Linguistics. Malden, MA: Blackwell Publishers. ch. 2, pp. 31–61. ISBN 978-0-631-20504-3.
  • Martin, Samuel E. (1975). A Reference Grammar of Japanese. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 9780300018134.
  • McCawley, James D. (1968). The Phonological Component of a Grammar of Japanese. The Hague: Mouton. OCLC 438994.
  • Shibatani, Masayoshi (1990). The Languages of Japan. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 9780521360708.
  • Vance, Timothy (1987). An Introduction to Japanese Phonology. Albany, NY: State University of New York Press. ISBN 9780887063602.

Посилання

[ред. | ред. код]