Материкові острови
Материкові острови (рос. материковые острова, англ. continental islands, off–shore islands; нім. Kontinentalinseln f pl) — ділянки материка, які відокремилися від нього внаслідок абразії або опускання частини суші нижче рівня моря.
Так як материкові острови утворюються шляхом відокремлення від частини материка, то його структура повністю ідентична будові довколишнього материка, але разом з тим він ізольований від нього водою. Низка островів материкового походження не мають так званих батьків. Іншими словами, континенти, від яких вони відокремилися, давно вже стерті з лиця Землі глобальними катаклізмами. Геологічна будова, корисні копалини, рельєф і багато інших складових ідентичні з материнським континентом. Однак відділення острова від суходолу — це процес, який може тривати століттями, отже, новоутворені землі можуть мати свої, унікальні особливості. Змінюються кліматичні умови, а це призводить до зміни флори і фауни. Спостереження вчених показує, що відстань між основною ділянкою суші і островом може змінюватися. Це пояснюється рухливістю земної кори.
Острови материкового походження поділяються на кілька видів[1]:
Континентальні острови — по суті, є продовженням континенту. Вони лежать на континентальному шельфі і відокремлені від основної ділянки суші різними водними акваторіями, такими як протоки і моря[2]. Утворилися через зміни рівня океану після останнього льодовикового періоду приблизно 18 000 років тому. Прикладами є Ява, Суматра, Сахалін, Тайвань і Хайнань біля Азії ; Нова Гвінея та острів Кенгуру біля Австралії ; Велика Британія, Ірландія та Сицилія біля Європи; Гренландія, Лонг-Айленд і острів Сейбл біля Північної Америки;Фолклендські острови і Тринідад біля Південної Америки.
Мікроконтинентальні — великі континентальні острови, які утворилися відколюванням частини континентального шельфу, але все ще пов'язані з континентом. Зеландія — це мікроконтинент біля Австралії, який майже повністю знаходиться під водою, за винятком острівної держави Нової Зеландії, а також Мадагаскар і Сокотра біля Африки.
Океанічні острови — найбільш активний вид материкових островів. Океанічні острови материкового походження у великій кількості знаходяться на узбережжі Східної Азії, Центральної Америки і між Південною Америкою і Антарктидою. До них належать Японська острівна дуга, Алеутська, Філіппінська та інші. Варто зауважити, що саме ці ділянки суші в даний час знаходяться в області великої активності земної кори.
Припливні острови — це тип континентального острова, де земля, що з'єднує острів із материком, не повністю розмилася, але під час припливу знаходиться під водою. Знаменитий острів Мон-Сен-Мішель у Франції є прикладом приливного острова.
Бар'єрні острови — є частиною континентального шельфу (континентальних островів) і складаються з відкладів — піску, мулу та гравію. Бар'єрні острови відокремлені від берега лагуною або затокою[3]. Їх називають бар'єрними островами тому що вони діють як бар'єри між океаном і материком. Вони захищають узбережжя від прямого удару штормовими хвилями та вітрами. Хорошим прикладом є затока Мірамічі, Нью-Брансвік, де острів Портедж, острів Джонс-Біч і острів Фаєр в Нью-Йорку, а також острів Ассатіг у Вірджинії та Меріленді.
- ↑ Island. Encyclopædia Britannica (англ.). 30 листопада 2023.
- ↑ Іsland geography. Encyclopædia Britannica (англійська) . 30 грудня 2023.
- ↑ Barrier Island Formation. GSA Bulletin (англійська) . 30 грудня 2023.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.