Перейти до вмісту

Маргарита Ваклінова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маргарита Ваклінова
Народилася4 травня 1939(1939-05-04)
Софія, Болгарія
Померла5 квітня 2023(2023-04-05)_—_[[:БНТ1|БНТ1]],_2023.[[d:Track:Q2530606]]-1">[1] (83 роки)
Софія, Болгарія_—_[[:Національний_історичний_музей_(Софія)|Національний_історичний_музей_(Софія)]],_2023.[[d:Track:Q1968325]]-2">[2]
Країна Болгарія
Діяльністьархеолог, викладачка університету, музеєзнавиця
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського
ГалузьархеологіяЧеська_національна_авторитетна_база_даних[[d:Track:Q13550863]]-3">[3]
ЧленствоInitiative committee for the promotion of Rumen Radev and Iliana Yotova in the 2016 presidential elections.d
Нагороди
Орден Св. св. Кирила і Мефодія

Маргарита Тодорова Деянова-Ваклінова (болг. Маргарита Тодорова Деянова-Ваклинова; 4 травня 1939(1939травня04), Софія — 5 квітня 2023, там же), більш знана як Маргарита Ваклінова — болгарська археологиня, багаторічна викладачка Софійського університету Святого Климента Охридського та Нового болгарського університету, заїжджа професорка у Паризькому та Страсбурзькому університетах, авторка понад 150 наукових публікацій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 4 травня 1939 року в Софії, середню освіту здобула в місцевій гімназії № 23 імені Антима I. Закінчила історичний факультет Софійського університету за спеціальністю археологія та музейна справа у 1962 році. Професійну діяльність розпочала в Історичному музеї в Смоляні[4], завідувала музеєм з 1962 до 1966 рік[5]. З 1966 року розпочала роботу в Археологічному інституті в Софії[6].

Спеціалізувалася за кордоном. У 1968 році закінчила курс візантійського та равеннського мистецтва в Інституті мистецтв Болонського університету в Равенні. У 1971—1972 роках проходила спеціалізацію в Колеж де Франс і Сорбонні, у 1986 році у Лондоні, за програмою спільних досліджень з Британською академією[6]. 1980 року захистила дисертацію на тему «Кам'яна декоративна пластика ранньовізантійської епохи в Болгарії V—VI ст.» та здобула науковий ступінь кандидата історичних наук.

У 1984 році обійняла посаду старшого наукового співробітника Археологічного інституту, з 1993 року — заступник директора. З 2008 до 2010 рік виконувала обов'язки директора Археологічного інституту[6].

З 1984 року брала участь у роботі багатьох державних і громадських організацій: була членом вченої ради, ВАК, головою Національної музейної ради з музеїв, членом Ради з охорони пам'яток культури, Національного фонду «Культура» тощо. Керувала та брала участь в організації наукових конференцій та безлічі виставок.

Займалася викладацькою діяльністю. У Паризькому університеті (1988—1989) як заїжджий професор читала курс з ранньохристиянського мистецтва та ранньосередньовічної культури Болгарії. У Великотирнівському університеті викладала на історичному факультеті (1994—1996). Була одним із засновників і викладачем курсів візантійської та середньовічної болгарської культури у Новому болгарському університеті (1993—2004), У Софійському університеті викладала у 1991—2006 роках[6]. Керувала магістратурою та докторантурою.

Була одружена з відомим болгарським археологом Станчо Вакліновим[bg] з 1967 року.

Деянова-Ваклінова померла 5 квітня 2023 року[4] у Софії.

Науковий внесок

[ред. | ред. код]

Понад 50 років Ваклінова присвятила археологічним дослідженням у Болгарії[4]. З 1964 року — член наукового колективу, а потім керівник польових досліджень і координатор наукових праць у Палацовому центрі у Великому Преславі. Керувала археологічними дослідженнями Ягодинської печери[bg] в Родопах (1964—1966), розкопками ранньохристиянського центру біля села Гела (1964—1970). Керувала розкопками палацового центру та палацу хана Крума у Плиску (до 1970). Брала участь у розкопках пагорба Царевець у Велико-Тирново (1966—1980). З 1980 року була керівником археологічних досліджень античного та середньовічного міста Нікополіс-ад-Нестум[bg] і Червоної церкви у Перуштиці та брала участь у їхній роботі аж до останніх місяців життя[7]. Брала участь у реєстрації археологічних пам'яток і знахідок та була науковим консультантом у багатьох розкопках на всій території Болгарії.

Автор понад 150 наукових публікацій[8], автор понад 20 статей в Енциклопедії «Болгарія», Кирило-Мефодіївської енциклопедії й Енциклопедії образотворчих мистецтв[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

За великий внесок у культуру нагороджена ланцюгом Ордену «Святі Кирило та Мефодій» (2009)[9]. Відзначена нагородою Міністерства культури Болгарії «Золотий грифон» (2015)[10] та нагородою «Піфагор».

Почесна громадянка міст Софія[8], Великий Преслав і Смолян[6].

Вибіркова бібліографія

[ред. | ред. код]
  • соавт. Овчаров Д. Ранновизантийски паметници от България IV-VII век : [болг.]. — София : Септември, 1978. — 160 с.
  • Mediaeval jewellery of the Bulgarian lands 6th-14th century : [англ.]. — Sofia : Septemvri, 1981. — 78 p.
  • соавт. Ваклинов С. Съкровището от Над Сент Миклош : [болг.]. — София : Септември, 1987. — 87 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ https://bntnews.bg/news/pochina-prof-margarita-vaklinova-1229161news.htmlБНТ1, 2023.
  • _—_[[:Національний_історичний_музей_(Софія)|Національний_історичний_музей_(Софія)]],_2023.[[d:Track:Q1968325]]
  • _2-0">↑ https://en.historymuseum.org/prof-margarita-vaklinova-rip/Національний історичний музей (Софія), 2023.
  • Чеська_національна_авторитетна_база_даних[[d:Track:Q13550863]]
  • _3-0">↑ Чеська національна авторитетна база даних
  • а б в pogled.info (6 квітня 2023). Скръбна вест: на 05.04.2023 г. ни напусна доц. д-р Маргарита Тодорова Деянова–Ваклинова. Поглед Инфо (болг.). Процитовано 22 квітня 2024.
  • Чолов П. Български историци. Биографично-библиографски справочник. — ISBN 788-954-322-149-3.
  • а б в г д Недкова, Силвия (6 квітня 2023). Почина голямата българска археоложка проф. Маргарита Деянова-Ваклинова. Площад Славейков (bg-BG) . Процитовано 22 квітня 2024.
  • а б Станилов С. Памет за Маргарита Ваклинова (1939-2023). — Т. XVIII. — DOI:10.53250/cba13.211-214.
  • а б Археологът Маргарита Ваклинова получи званието "Почетен гражданин на София". Столица.bg (болг.). 15 вересня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2024. Процитовано 16 січня 2024.
  • Указ № 175 от 08.06.2009 г. за награждаване на Маргарита Тодорова Деянова-Ваклинова с орден "Св. св. Киил и Методий" огърлие : [арх. 15 квітня 2023] : [болг.]. — Държавен вестник. — 2009. — № 45 (16 април).
  • Безплатен Държавен Вестник издание - Официален раздел , брой 45 от 16.VI.2009. www.ciela.net. Процитовано 22 квітня 2024.
  • Посилання

    [ред. | ред. код]