Перейти до вмісту

Мансуразавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мансуразавр
Час існування: пізня крейда, 74–72 млн р. т.
Розмір мансуразавра
Розмір мансуразавра
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Підклас: Діапсиди (Diapsida)
Інфраклас: Архозавроподібні (Archosauromorpha)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Завроподоморфи (Sauropodomorpha)
Інфраряд: Завроподи

Titanosauria
Lithostrotia

Рід: Мансуразавр (Mansourasaurus)
Sallam et al., 2018
Вид: M. shahinae
Mansourasaurus shahinae
Sallam et al., 2018
Посилання
Вікісховище: Mansourasaurus
Fossilworks: 366664

Мансуразавр (Mansourasaurus) — рослинноїдний ящеротазовий динозавр з групи Titanosauria, що існував у кінці крейдового періоду, приблизно 80 млн років тому. Його довжина — 10 м, а вага — 5,5 т. У нього була довга шия, а на тілі кістяні вирости. Довга шия дозволяла йому досягати листя родючих пасовищ, щоб задовольнити свій величезний апетит.

Відкриття

[ред. | ред. код]

Уперше скелет мансурозавра знайшли у пустелі Сахарі 2013 року Хесхамом Саллем з групою студентів-палеонтологів[1]. Пізніше, у січні 2018 року, знайшли майже повний скелет цього динозавра (зразок MUVP 200)[2]. Це був найповніший скелет динозавра крейдового періоду. Дуже добре збереглася нижня щелепа, шийні хребці, ребра, передні кінцівки, плечові суглоби, і навіть кістяні вирости на шкірі. Африка в ті часи була з'єднана з Європою, бо його знайдено на березі Єгипту.

Голова експедиції університету Мансура Хесхам Саллем сказав: «Виявлення та видобуток Мансуразавра був таким вражаючим досвідом для команди»[джерело?].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Kaplan, Karen (29 січня 2018). Why this dinosaur from Egypt is a big deal in more ways than one. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 30 січня 2018.
  2. Sallam, H.; Gorscak, E.; O'Connor, P.; El-Dawoudi, I.; El-Sayed, S.; Saber, S. (26 червня 2017). New Egyptian sauropod reveals Late Cretaceous dinosaur dispersal between Europe and Africa. Nature. doi:10.1038/s41559-017-0455-5. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 7 березня 2018.