Перейти до вмісту

Людвік Войтичко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Людвік Юзеф Войтичко
Народження6 серпня 1874(1874-08-06)
Смерть21 травня 1950(1950-05-21) (75 років)
там само
ПохованняРаковицький цвинтар
Діяльністьархітектор
CMNS: Людвік Войтичко у Вікісховищі
Площа Ринок, 4 у Кракові, 1908
Будинок для професорів університету на алеї Словацького у Кракові, 1928
Будинок Польського союзу оборони Західних кресів, Краків, 1937

Людвік Юзеф Войтичко (пол. Ludwik Józef Wojtyczko, 6 серпня 1874, Краків — 21 травня 1950, там само) — польський архітектор, реставратор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Кракові 6 серпня 1874 року в сім'ї Юзефа Войтичка і Марії з Пенкалів. Навчався у гімназіях святого Яцка, а пізніше — святої Анни. Протягом 1892—1898 років закінчив будівельний відділ Вищої промислової школи у Кракові.[1] 1900 року пройшов додатковий курс в Академії мистецтв. Працював у проєктних і будівельних фірмах архітекторів Зигмунта Генделя, Олександра Біборського, Тадеуша Стриєнського і Владислава Екельського, а також у технічному відділі Краківського староства. 3 квітня 1905 року склав у Намісництві екзамен, отримавши повноваження будівничого.[2] З метою поглиблення фахових знань відвідав Італію, Францію і Німеччину, де виконав низку замальовок.[3] Долучився до Товариства польського ужиткового мистецтва.[4] 1931 року іменований членом екзаменаційної комісії при Академії мистецтв, а 1935 року — архітектурно-реставраційної комісії і державного комітету у справах реставрації Вавеля.[5]

Займався організацією архітектурної виставки 1912 року у Кракові. Входив до виконавчого комітету виставки.[6] Належав до складу журі конкурсу проєктів двору родини Влодків у Неговичі (1913)[7], конкурсу краківського Кола архітекторів на типові проєкти придорожніх стовпів, хрестів, каплиць і сільських надгробків (1914).[8] Член Спілки архітекторів Краківського воєводства.[9] Був одружений з Ольгою Фрайтаг де Фройденфельд (померла 1932). Мав двох доньок — Марію (народилась 1908) і Уршулю (1911).[4]

Відзначений Бронзовою медаллю кураторії шкільного округу у Кракові (1938), Золотим хрестом заслуги (рішення Президії Ради Міністрів 1939).[10]

Був власником успішного будівельного підприємства у Кракові. Під час німецької окупації певний час був арештований. Після війни працював судовим речознавцем. 1947 року вийшов на пенсію. Помер у Кракові 21 травня 1950 року. Похований на Раковицькому цвинтарі.[11]

Перша коротка довідка про Людвіка Войтичка з'явилась ще за його життя в Енциклопедії Гутенберга. У подальшому його творчість майже повністю оминалась дослідниками часів ранньої ПНР. Значно пізніше вона стала темою магістерської роботи Міхала Вісневського і з деякими змінами видана як монографія 2003 року у Кракові.[12]

Роботи

[ред. | ред. код]
  • Перша нагорода на конкурсі проєктів сільської школи для Королівства Польського (1903).[4]
  • Дім Целестина Чинцеля на площі Ринок, 4 у Кракові. Збудований до 1908 року на місці попереднього. В основу лягло планування, розроблене дещо раніше архітектором Раймундом Меусом. Проєкт фасадів у формах модернізованого німецького ренесансу з елементами церковної архітектури обрано 1906 року на відкритому конкурсі серед десятьох претендентів. Сучасники піддали критиці пропорції і стилістику будівлі. Із часом з'явились більш зважені оцінки.[13]
  • Проєкт регуляції Кракова (генерального плану). Здобув перше місце на конкурсі 1910 року. Співавтори Тадеуш Стриєнський, Владислав Екельський, Юзеф Чайковський і Казімеж Вичинський.[14]
  • Головний павільйон Виставки архітектури та інтер'єрів в садовому оточенні у Кракові 1912 року. Співавтор Юзеф Чайковський.[15]
  • Конкурсний проєкт готелю Palace-Hotel-Bristol у Кракові 1912 року. Співавтор Казимир Вичинський.[16]
  • Конкурсний проєкт нової будівлі Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського, відзначений однією з трьох других премій (1913, співавтор Казимир Вичинський).[17] Того ж року видано збірку проєктів конкурсу, куди зокрема увійшла робота Войтичка і Вичинського.[18]
  • Польський промисловий банк у Кракові (не пізніше 1923).[19]
  • Двоповерхова вілла Марії Левальської на вулиці Крупничій, 42 у Кракові. Проєкт 1923 року, модифікований Ізидором Гольдбергом, реалізований до 1924. В основу лягли модернізовані форми Версальського палацу та стилю Людовика XIV. В літературі поширена версія про співавторство Станіслава Філіпкевича, що однак, не підтверджується документально.[20]
  • Конкурсний проєкт будинку Каси хворих у Кракові (1925, співавтори Стефан Желенський, Пйотр Юркевич).[21]
  • Перебудова незавершеного дому кооперативу «Jajo» на вулиці Локетка, 1 у Кракові на помешкання професорів Ягеллонського університету. Виконана 1925 року. На виляд нагадує спрощені форми вілли Левальської. Первинний проєкт Віктора Мярчинського від 1923.[22]
  • Реставрація «Сірої кам'яниці» у Кракові, спільно з Казимиром Вичинським (не пізніше 1925).[23]
  • Будинок Сейму і Воєводства сілезького у Катовіцах. Збудований у 1931—1933 роках. Співавтор Казімеж Вичинський.[24]
  • Ремонт трамвайної ремізи в місцевості Борек Фаленцький у Кракові під час Другої світової війни.[10]
  • Реставрація палацу Яблоновських (пізніше Ф. Потоцького) у Кракові, спільно з Казимиром Вичинським.[23]
  • Реставрація кімнати А. Гавелка в палаці Спіському у Кракові, спільно з Казимиром Вичинським.[23]
  • Будинок Польського союзу оборони Західних кресів, Краків, 1930-ті.[10]
  • Польський павільйон на міжнародній виставці у Лейпцигу.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko: krakowski architekt i konserwator zabytków pierwszej połowy XX wieku. — Kraków : WAM, 2003. — S. 15. — ISBN 83-7318-241-1.
  2. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 16.
  3. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 17.
  4. ↑ а б в Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 18.
  5. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 21.
  6. ↑ Katalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 17; Wystawa architektury w 1912 r. w Krakowie // Nowa Reforma. — 23 września 1911. — № 434. — S. 1; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 87.
  7. ↑ Konkursy // Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 30.
  8. ↑ Konkursy // Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 33; Konkursy // Architekt. — 1914. — № 5. — S. 86.
  9. ↑ Spis członków z nowemi adresami // Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 61.
  10. ↑ а б в г Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 22.
  11. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 22—23.
  12. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 9—12.
  13. ↑ Protokoły // Architekt. — 1907. — № 3. — S. 63—64; Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 25—31.
  14. ↑ Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Program i warunki konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 90, Tabl. 16—17, 25; Nagrody za plany regulacyi Krakowa // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 8. — S. 116.
  15. ↑ K. S. Wystawa architektoniczna w Krakowie // Tygodnik Ilustrowany. — 22 czerwca 1912. — № 25 (2745). — S. 527; R. P. Wystawa architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem w Krakowie w r. 1912 // Architekt. — 1912. — № 6-7. — S. 62-63, tabl. 17; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 88.
  16. ↑ Architekt. — 1912. — № 3—4. — Tabl. 11.
  17. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 70—71, 77; Konkurs na plany gmachu uniwersyteckiego // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 20. — S. 286.
  18. ↑ Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  19. ↑ Architekt. — 1923. — № 4. — Tabl. 18—19.
  20. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 31—36.
  21. ↑ Konkurs na gmach Kasy chorych w Krakowie // Architekt. — 1925. — № 3. — S. 16—17.
  22. ↑ Wiśniewski M. Ludwik Wojtyczko… — S. 36—38.
  23. ↑ а б в Ekielski W. Kraków po wojnie // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 3.
  24. ↑ Zaremba P. Sprawozdanie z Krajowej Wycieczki Naukowej Związku Stud. Inżynierii Politechniki Lwowskiej odbytej od 17. VI. do 8. VII. 1933 // Życie Techniczne. — 1934. — № 4. — S. 16.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Людвік_Войтичко&oldid=43822566