Перейти до вмісту

Любимівка (Бучанський район)

Координати: 50°26′6″ пн. ш. 30°3′44″ сх. д. / 50.43500° пн. ш. 30.06222° сх. д. / 50.43500; 30.06222
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Любимівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бучанський район
Тер. громада Дмитрівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA32080130090080394
Основні дані
Засноване 1795[1]
Населення 598
Площа 12,212 км²
Густота населення 48,97 осіб/км²
Поштовий індекс 08124
Телефонний код 380 4598
Географічні дані
Географічні координати 50°26′6″ пн. ш. 30°3′44″ сх. д. / 50.43500° пн. ш. 30.06222° сх. д. / 50.43500; 30.06222
Середня висота
над рівнем моря
175 м
Місцева влада
Адреса ради 08120, Київська обл., Бучанський р-н, с.Гурівщина, вул.Київська,78/1
Карта
Любимівка. Карта розташування: Україна
Любимівка
Любимівка
Любимівка. Карта розташування: Київська область
Любимівка
Любимівка
Мапа
Мапа

CMNS: Любимівка у Вікісховищі

Люби́мівка — село в Україні, у Дмитрівській сільській територіальній громаді Бучанського району (до 2020 р. у Києво-Святошинському районі) Київської області. Населення становить 598 осіб.

Поштова станція на 32 кілометрі
Поштова станція на 32 кілометрі

Любимівка розташована на трасі Київ — Житомир. Біля центру села, на північному боку траси, стоїть комплекс будівель поштової станції 1846 року — пам'ятка архітектури національного значення.

Гурівщинська дільнича лікарня с. Любимівка
Гурівщинська дільнича лікарня с. Любимівка

В селі за адресою вулиця Київська, 11 розташована Гурівщинська дільнича лікарня.

Церква с. Любимівка
Церква с. Любимівка

Також у селі є церква - Храм Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ КП.

Історія

[ред. | ред. код]

Цариця Катерина ІІ, ще в 1775 році своїм розпорядженням дворянству були дані особливі права на користування землею. Через 20 років по тому, коли Польща перестала самостійно існувати, а Росія одержала Білорусію, Волинь, Поділля – було розселення поляків, чехів, німців по землях Росії і Русі (України) Київської.

І на нинішній трасі Київ – Львів поселень не було. Були постоялі станційні двори, де міняли коней. Катерина проїжджаючи особисто давала назву цим станціям: 1-ша Катеринівка, 2-га – Любимівка, 3-тя – Калинівка і т.д., звідки й назви сіл. Гурівщину найменували в честь проживаючих там братів Гурових.

У селі "смотрителем" був брат художника Карла Брюллова. Село почали заселяти переселенці з урочища “смолянка” в 1936-1938 роках[1].

Відоме з XIX століття. Розвитку посприяло те, що через Любимівку пролягло відкрите в 1854 році Києво-Брестське шосе[2].

Жителі пережили страшні часи, колективізації, розкуркулення, позбавлення землі, майна, висилки в Сибір. 1933 рік - голодомор, 1939- - фінська війна, 1941 рік – Велика Вітчизняна війна, з якої не повернулось в села більше тисячі односельчан, та сотні інвалідів без рук і ніг, які повернулись з війни.

На жіночі плечі звалені всі роботи: косити, молотити, дітей ростити. Такі жінки як Олена Белінська косили план  1 год. – 0,20 га. вручну жита скиртували, вручну картоплю копали під лопату.

1945-1947 роки  відбувається підйом сільського господарства.

1960-1970 роки – реорганізація колгоспів в радгоспи.

1990 рік – перебудова.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 560 93.65%
російська 36 6.02%
інші/не вказали 2 0.33%
Усього 598 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Історія села. buzovska.rada.arhiv.org.ua. Процитовано 5 липня 2024.
  2. Село Любимівка (Бучанський): онлайн путівник Любимівкою. travels.in.ua (англ.). Процитовано 5 липня 2024.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]