Луїс Мілья
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Луїс Мілья Аспас | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 12 березня 1966 (58 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Теруель | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 173 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Іспанія
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Луїс Мілья (ісп. Luis Milla; нар. 12 березня 1966, Теруель) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Індонезії.
За свою 16-річну ігрову кар'єру він представляв три команди — «Барселону», «Реал Мадрид» та «Валенсія», з якими виграв ряд трофеїв. Крім того провів три матчі за національну збірну Іспанії
Після завершення ігрової кар'єри став працювати тренером, зокрема керуючи різними молодіжними збірними Іспанії протягом декількох років і у 2011 році ставав чемпіоном Європи серед молодіжних команд.
Мілья народився в місті Теруель, Арагон. Після закінчення футбольної академії «Барселони» він дебютував в Ла Лізі 9 вересня 1984 року, оскільки «Барса» випустила на матч склад з молодих гравців в зв'язку з загальним страйком[1]. Молодий Луїс забивши у тому матчі у ворота «Реал Сарагоса» (4:0)[2]. Після цього гравець був включений в заявку клубу «Барселона Б» і чотири роки грав за неї у Сегунді.
Мілья був переведений в першу команду в 1988 році, проте через два роки у нього почалися розбіжності з Радою директорів і тренером Йоганом Кройфом[3], в підсумку все закінчилося його безкоштовним трансфером в «Реал Мадрид». Він був важко травмований у своєму першому сезоні, тому зіграв лише у 6 матчах, але після одужання став важливою ланкою першої команди і допоміг у завоюванні двох чемпіонських титулів і одного кубку Іспанії, він досить часто грав навіть після покупки в 1994 році Фернандо Редондо[4].
1997 року перейшов до «Валенсії», за який відіграв 4 сезони. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Інтертото і Кубка Іспанії, а також став фіналістом Ліги чемпіонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Валенсію» у 2001 році.
15 листопада 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в грі проти збірної Угорщини (4:0) у відбірковому матчі чемпіонату світу 1990 року[5]. Після того зіграв ще у двох матчах за збірну.
Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2006 року, очоливши тренерський штаб клубу «Пусол» з Терсери, четвертого за рівнем дивізіону Іспанії, де провів один рік.
У сезоні 2007/08 Мілья працював асистентом колишнього партнера по «Барселоні» і «Реалу» Мікаеля Лаудрупа у «Хетафе»[6].
Наступного літа він був призначений тренером збірної Іспанії до 19 років після призначення Вісенте дель Боске тренером старшої команди. У своєму першому турнірі, чемпіонаті Європи 2009 року, команда не пройшла груповий етап, однак на наступному турнірі 2010 року у Франції він вивів Іспанію до фіналу, де вона зазнала поразки від господарів.
Пізніше в тому ж році Мілья замінив Хуана Рамона Лопеса Каро біля керма збірної до 21 року. Незважаючи на виявлену до нього недовіру, він зумів кваліфікуватися з національною збірною на чемпіонат Європи 2011 року після перемоги над Хорватією у двоматчевому плей-оф. У заключній стадії в Данії Мілья привів Іспанію U-21 до їх третього титулу, команда пропустила лише два голи в п'яти іграх (чотири перемоги і одна нічия). Він був звільнений після того, як його команда не змогла подолати груповий етап на літніх Олімпійських іграх 2012 року, не забивши жодного голу і зайнявши останнє місце[7].
У лютому 2013 року Мілья був призначений тренером клубу чемпіонату ОАЕ «Аль-Джазіра». Свій перший матч він провів у Лізі чемпіонів АФК проти іранського клубу «Трактор Сазі», його команда програла з рахунком 3:1. За підсумками групового етапу «Аль-Джазіра» все-таки обійшла «Трактор Сазі», але зайняла 3 місце і не вийшла з групи. 25 жовтня того ж року Мілья покинув еміратський клуб.
З 1 липня 2015 року очолив тренерський штаб команди «Луго», що виступала в Сегунді. У лютому 2016 був звільнений з цього клубу.
2016 року протягом чотирьох місяців був головним тренером іншої команди Сегунди, «Реал Сарагоса», з якої був звільнений через незадовільні результати — шість матчів поспіль без перемог.
З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Індонезії.
Чемпіон Іспанії (3):
Володар Кубка Іспанії з футболу (3):
- Володар Суперкубка Іспанії з футболу (3):
Володар Кубка Кубків УЄФА (1):
- Володар Кубка Інтертото (1):
- Чемпіон Європи (U-21): 2011
- Переможець Середземноморських ігор: 2009
- ↑ 4–0: ¡Viva la huelga! (4–0: Long live the strike!) [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.]; El Mundo Deportivo, 10 September 1984 (ісп.)
- ↑ Barcelona—Real Zaragoza — bdfutbol.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
- ↑ Real Madrid biography [Архівовано 12 травня 2009 у Wayback Machine.] (ісп.)
- ↑ ¿Luis Redondo o Fernando Milla? (Luis Redondo or Fernando Milla?) [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]; El País, 4 September 1995 (ісп.)
- ↑ El remate de una gran faena [Icing on tasty cake] (Spanish) . El Mundo Deportivo. 16 листопада 1989. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 23 травня 2014.
- ↑ «La ansiedad te bloquea» («Anxiety blocks you») [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]; El País, 30 September 2007 (ісп.)
- ↑ Milla paga el fracaso de Londres (Milla pays for London failure) [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]; El País, 7 August 2012 (ісп.)
- Луїс Мілья на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [Архівовано 15 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статистика на сайті www.footballdatabase.eu [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Луїс Мілья на сайті BDFutbol.com (англ.)
1 Міньйо (в) • 2 Аспілікуета • 3 Домінгес • 4 Х. Мартінес (к) • 5 Сан Хосе • 6 Хеффрен • 7 Адріан • 8 Парехо • 9 Кркіч • 10 Мата • 11 Капель • 12 Монтойя • 13 де Хеа (в) • 14 Нсуе • 15 Хосе Анхель • 16 Руїс • 17 Віла • 18 Еррера • 19 Алькантара • 20 Ботія • 21 Перес • 22 Муньяїн • 23 Маріньйо (в) • Тренер: Мілья | | |
| ||
 | ||
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 12 березня
- Народились 1966
- Уродженці Теруеля
- Тренери ФК «Реал Сарагоса»
- Іспанські футболісти
- Іспанські футбольні тренери
- Гравці збірної Іспанії з футболу
- Футболісти «Барселони»
- Футболісти «Реала» (Мадрид)
- Футболісти «Валенсії»
- Тренери ФК «Хетафе»
- Тренери юнацької збірної Іспанії з футболу
- Тренери молодіжної збірної Іспанії з футболу
- Тренери ФК «Аль-Джазіра»
- Тренери ФК «Луго»
- Тренери збірної Індонезії з футболу