Луцій Ліциній Красс

	Луцій Ліциній Красс; Lucius Licinius Crassus
Консул 95 до н. е.
Народження:	140 до н. е.; Стародавній Рим
Смерть:	91 до н. е.; невідомо
Країна:	Стародавній Рим
Партія:	оптимати
Рід:	Licinii Crassid
Батько:	Луцій Ліциній Красс
Мати:	невідомо
Шлюб:	Муція
Діти:	1. Ліцинія Прима (чоловік - Публій Корнелій Сципіон Назіка) ; 2. Ліцинія Секунда (чоловік - Квінт Цецилій Метелл Пій)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Луцій Ліциній.

Луцій Ліциній Красс (лат. Луцій Ліциній Красс, 140 до н. е.(-140) — 91 до н. е.) — давньоримський оратор, політик, консул 95 до н. е., цензор 92 до н. е.

Політична діяльність

Походив з роду нобілів Ліциніїв Крассів. Син Луція Ліцинія Красса, онук Гая Ліцинія Красса, консула 168 року до н. е. Здобув ґрунтовну освіту, замолоду виявивши надзичайні ораторські здібності. 119 року до н. е. звинувачував за різними відомостями в здирництві або державній зраді консула 120 року до н. е. Гая Папірія Карбона. Зрештою останній наклав на себе руки. Пізніше Красс каявся в цьому звинуваченні.

У 118 році до н. е. усупереч поширеній думці сенату виступав за запровадження римської колонії Нарбон. Того ж року разом з Гнеєм Доміцієм Агенобарбом входив до колегії дуумвірів для її виведення. На цій посаді спільно з колегою також організував монетний двір в Нарбоні, де випустив перші срібні денарії з головою богині Роми (аверс) і галльського вояка (реверс).

У 114 році до н. е. в колегії понтифіків захищав весталку Ліцинію від звинувачення в порушенні цнотливості. завдяки красномовству Красса Ліцинію було виправдано, але при повторному розгляді справи була засуджена до страти.

У 108 році був квестором в Азії. Під час каденції також навчався красномовству у ритора Метродора Скепсійського. На зворотному шляху відвідав Афіни, де слухав там провідних філософів, зокрема Хармада У 107 році обирається народним трибуном. 106 року до н. е. підтримав законопроєкт консула Квінта Сервілія Цепіона щодо повернення суддів сенаторам від вершників. У 103 році був курульним еділом. Під час каденції спільно з колегою Квінтом Муцієм сцеволою влаштував чудові видовища. 100 року до н. е. брав участь у придушенні заколоту Луція Аппулея Сатурніна.

У 95 році до н. е. був консулом разом з Квінтом Муціем Сцеволою. Під час їхнього консульства був прийнятий Lex Licinia Mucia де civibus redigundis — закон, згідно з яким, виганяли з Риму усіх італіків, хто був в Римі, та які вважалися римськими громадянами, але не могли довести своїх прав на римське громадянство^[1]. Того ж року захиств в суді Квінта Сервілія Цепіона від звинувачень, якого було виправдано.

Після закінчення свого консульства Красс був проконсулом у Галлії (ймовірно Цизальпінської). У 92. році він став цензором разом з Гнеем Доміцієм Агенобарбом. Того ж року було прийнято законопроєкт Красса, відповідно до якого відповідальність за заворушенням в народних зборах несла особа, що їх скликала. Попри певні розбіжності між цензорами, ними було ухвалено рішення про закриття латинських риторичних шкіл. У результаті, римляни, які бажаюли отримати риторичні знання та вміння, вирушали на навчання до Греції^[2].

У 91 році до н. е. виступав на підтримку реформ, запропонованих плебейським трибуном Марком Лівієм Друзом Молодшим і брав участь в розробці законопроєктів. Увійшов до комісії децемвиров для розподілу землі, створену відповідно до закону Друза. 1 вересня цього року в сенаті виступив на підтримку Марка Лівія Друза проти консула Луцієм Марція Філіпом. Під час виступу Красс відчув себе погано і через сім днів помер від запалення легенів

Був одружений з Муцією, донькою консула 117 до н. е. Квінта Муція Сцеволи. Мав 2 доньок. В заповіті всиновив свого онука Луція Корнелія Сципіона.

Ораторська діяльність

Луцій Красс вважається одним з найзначніших давньоримських ораторів до Цицерона, причому сам Цицерон в роки своєї молодості вважав Красса неперевершеним майстром латинської риторики і вчився по записах його промов. Речі Красса також справили великий вплив на політичний світогляд Цицерона^[3]. Сам Красс був одним з учнів видатного письменника та юриста Луція Целія Антипатра^[4].

У своїх виступах йому вдавалося вдало поєднувати витонченість і природність, гідність і дотепність у своїй промові, не втрачаючи при цьому ясності і переконливості. Красс також умів наводити безліч прикладів, навіть говорячи про абстрактне^[5]. Завдяки своєму глибокому знанню римського права Красс був названий Цицероном найкращим правознавцем серед ораторів, у той час як Квінт Муцій Сцевола був названий ним найкращим оратором серед правознавців^[6].

Примітки

↑ Цицерон. Про обов'язки, III, 11 (47)
↑ The Cambridge Ancient History. Vol. IX: The Roman Republic. 133 — 44 BC. — Cambridge, 1932. — P. 174
↑ Цицерон. Брут, 44 (164)
↑ Цицерон, Брут, 26 (102)
↑ Цицерон. Брут, 38 (143)
↑ Цицерон. Брут, 39 (145): лат. ... eloquentium Iuris peritissimus Красса, Iuris peritorum eloquentissimus putaretur Сцевола

Посилання

(англ.) — в Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.

[1] Цицерон. Про обов'язки, III, 11 (47)

[2] The Cambridge Ancient History. Vol. IX: The Roman Republic. 133 — 44 BC. — Cambridge, 1932. — P. 174

[3] Цицерон. Брут, 44 (164)

[4] Цицерон, Брут, 26 (102)

[5] Цицерон. Брут, 38 (143)

[6] Цицерон. Брут, 39 (145): лат. ... eloquentium Iuris peritissimus Красса, Iuris peritorum eloquentissimus putaretur Сцевола

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

п о р Цензори Римської республіки та Римської імперії
V століття до н. е.	443: Луцій Папірій Мугіллан та Луцій Семпроній Атратін — 435: Гай Фурій Паціл Фуз та Марк Геганій Мацерін — 430: Луцій Папірій Красс та Луцій Юлій Юл — 418: Маній Емілій Мамерцін і Луцій Папірій Мугіллан — 403: Марк Фурій Камілл та Марк Постумій Альбін Регіллен
IV століття до н. е.	393: Луцій Папірій Курсор та Гай Юлій Юл ^†,цензор-суффект- Марк Корнелій Малугінен — 389: Луцій Папірій Мугіллан (?) і Марк Фурій Фуз (?) — 380: Спурій Постумій Альбін Регіллен ^† і Гай Сульпіцій Камерін — 378: Спурій Сервілій Пріск та Квінт Клелій Сікул — 366: Гай Сульпіцій Петік і Авл Постумій Альбін Регіллен (?) — 363 або 358: Марк Фабій Амбуст і Луцій Фурій Медуллін — 351: Гней Манлій Капітолін Імперіос та Гай Марцій Рутіл — 340: Публій Корнелій Сципіон та Луцій Корнелій Сципіон (???) — 332: Спурій Постумій Альбін та Квінт Публілій Філон — 319: Гай Сульпіцій Лонг і невстановлена особа (???) — 318: Луцій Папірій Красс та Гай Меній — 312: Аппій Клавдій Цек та Гай Плавцій Венокс — 307: Марк Валерій Максим Корвін та Гай Юній Брут Бубульк — 304: Квінт Фабій Максим Рулліан та Публій Децій Мус
III століття до н. е.	300 або 299: Публій Сульпіцій Саверріон та Публій Семпроній Соф — 294: Публій Корнелій Арвіна та Гай Марцій Рутил Цензорин — між 290 та 288: Спурій Карвілій Максим та Квінт Фабій Максим Гург (?) — 283: Квінт Цедіцій Ноктуа і невстановлена особа — 280: Луцій Корнелій Сципіон Барбат та Гней Доміцій Кальвін Максим — 275: Квінт Емілій Пап та Гай Фабрицій Лусцін — 272 або 271: Луцій Папірій Претекстат та Маній Курій Дентат — 269: Луцій Емілій Барбула та Квінт Марцій Філіп — 265: Гней Корнелій Блазіон та Гай Марцій Рутіл Цензорін (у 2-й раз) — 258: Луцій Корнелій Сципіон та Гай Марк Дуілій — 253: Луцій Постумій Мегелл ^† і Децим Юній Пера — 252: Маній Валерій Максим Корвін Мессала та Публій Семпроній Соф — 247: Авл Манлій Торкват Аттік та Авл Атілій Калатін — 241: Марк Фабій Бутеон та Гай Аврелій Котта — 236: Луцій Корнелій Лентул Кавдін та Квінт Лутацій Церкон — 234: Авл Постумій Альбін та Гай Атілій Бульб — 231: Тит Манлій Торкват та Квінт Фульвій Флакк — 230: Квінт Фабій Максим Веррукоз та Марк Семпроній Тудітан — 225: Гай Клавдій Центон та Марк Юній Пера — 220: Луцій Емілій Пап та Гай Фламіній — 214: Публій Фурій Філ та Марк Атілій Регул — 210: Луцій Ветурій Філон ^† і Публій Ліциній Красс Дів — 209: Марк Корнелій Цетег та Публій Семпроній Тудітан — 204: Гай Клавдій Нерон та Марк Лівій Салінатор
II століття до н. е.	199: Публій Корнелій Сціпіон Африканський та Публій Елій Пет — 194: Гай Корнелій Цетег та Секст Елій Пет Кат — 189: Тит Квінкцій Фламінін та Марк Клавдій Марцелл — 184: Луцій Валерій Флакк та Марк Порцій Катон — 179: Марк Емілій Лепід та Марк Фульвій Нобіліор — 174: Авл Постумій Альбін Луск та Квінт Фульвій Флакк — 169: Гай Клавдій Пульхр та Тиберій Семпроній Гракх — 164: Луцій Емілій Павло Македонський та Квінт Марцій Філіп — 159: Публій Корнелій Сципіон Назіка Коркул та Марк Попіллій Ленат — 154: Марк Валерій Мессала та Гай Кассій Лонгін — 147: Луцій Корнелій Лентул Луп та Луцій Марцій Цензорін — 142: Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Африканський та Луцій Муммій — 136: Аппій Клавдій Пульхр та Квінт Фульвій Нобіліор — 131: Квінт Цецилій Метелл Македонський та Квінт Помпей — 125: Гней Сервілій Цепіон та Луцій Кассій Лонгін Равілла — 120: Квінт Цецилій Метелл Балеарік та Луцій Кальпурній Пізон Фругі — 115: Луцій Цецилій Метелл Далматік та Гней Доміцій Агенобарб — 109: Марк Емілій Скавр та Марк Лівій Друз ^† — 108: Квінт Фабій Максим Ебурн та Гай Ліциній Гета — 102 Гай Цецилій Метелл Капрарій і Квінт Цецилій Метелл Нумідійський
I століття до н. е.	97: Луцій Валерій Флакк та Марк Антоній Оратор — 92: Гней Доміцій Агенобарб та Луцій Ліциній Красс — 89: Луцій Юлій Цезар та Публій Ліциній Красс — 86: Луцій Марцій Філіп та Марк Перперна — 70: Гней Корнелій Лентул Клодіан та Луцій Геллій Поплікола — 65: Марк Ліциній Красс та Квінт Лутацій Катул Капітолін — 64: Маній Ацилій Глабріон (?) і Луцій Аврелій Котта — 61: Гай Скрибоній Куріон і Луцій Юлій Цезар (?) — 55: Марк Валерій Мессала Нігер та Публій Сервілій Ватія Ісаврік — 50: Аппій Клавдій Пульхр та Луцій Кальпурній Пізон Цезонін — 42: Публій Сульпіцій Руф та Гай Антоній Гібрида — 28: Октавіан Август та Марк Віпсаній Агріппа — 22: Павло Емілій Лепід та Луцій Мунацій Планк — 8: Октавіан Август (без колеги)
I століття н. е.	14: Октавіан Август та Тиберій Клавдій Нерон — 43: Клавдій та Луцій Вітеллій — 73: Веспасіан та Тіт Флавій Веспасіан — починаючи з Доміціана римські імператори отримували цензорські повноваження довічно
^† помер, перебуваючи на посаді, (?) — ім'я цензора або дата його цензорства спірні, (???) — існування цензорів цього року спірно