Координати: 51°28′39″ пн. ш. 000°27′41″ зх. д. / 51.47750° пн. ш. 0.46139° зх. д. / 51.47750; -0.46139
Очікує на перевірку

Лондон-Гітроу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лондон-Хітроу)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аеропорт Хітроу
англ. London Heathrow Airport
ІАТА: LHR  • ICAO: EGLL
Загальні дані
51°28′39″ пн. ш. 000°27′41″ зх. д. / 51.47750° пн. ш. 0.46139° зх. д. / 51.47750; -0.46139
Типцивільний
ВласникHeathrow Airport Holdings[en]
ОператорHeathrow Airport Limited
Обслуговує
Лондон, Об'єднане Королівство
Розташування
Лондонське боро Гіллінгдон
ХабBritish Airways
Висота над р. м. м / 83 фт
Вебсайтwww.heathrow.com
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні (PCN)
м фт
09L/27R 3,902 асфальтобетон
09R/27L 3,660 асфальтобетон
Статистика (2018)
Пасажирообіг80,102,017
Зміна пасажирообігу 17-18▲2.7 %
Авіатрафік480,339
Зміна авіатрафіку 17-18▲0.9 %
Джерело:
Statistics from the UK Civil Aviation Authority[en][1]
Ідентифікатори і посилання
GeoNames2647216
10000783
LHR. Карта розташування: Велика Британія
LHR
LHR
Мапа
CMNS: Лондон-Гітроу у Вікісховищі

Аеропорт Хітроу (англ. London Heathrow Airport; код ІАТА: LHR, код ICAO: EGLL) — найбільший міжнародний аеропорт Великої Британії та Європи за кількістю щорічно перевезених пасажирів — 75,7 млн (2016).

Має дві паралельні злітно-посадкові смуги, чотири пасажирські термінали та вантажний термінал. Розташований за 22 км W від Лондона. Є місцем розміщення штаб-квартир британських авіакомпаній British Airways та Virgin Atlantic Airways.

Історія

[ред. | ред. код]

1930-і і 1940-і

[ред. | ред. код]

Терен, на якому сьогодні знаходиться аеропорт Хітроу, як летовище почали використовувати під час Першої світової війни, в цей час тут було розташовано військове летовище. У 1930-і роки летовище, яке тоді мало назву Велике Західне летовище, використовувало компанія Fairey Aviation для виготовлення та клінічних випробувань авіаційної техніки[2].. Комерційні авіакомпанії використовували аеропорт Кройдон, який був головним лондонським аеропортом на той час.

У 1943 Хітроу перейшло під оруду Міністерства Авіації і став розвиватися як проміжна база Королівських військово-повітряних сил Великої Британії[2]. Спорудження злітно-посадкових смуг було розпочато в 1944 на землі, що належала до цього приходському священику з Гармонсворса. Новий аеропорт був названий за назвою села Heath Row, яке було зруйновано під час будівництва аеропорту, і перебувало приблизно на місці сьогоднішнього Терміналу 3[3].

По закінченню Другої світової війни, управління Хітроу було передано Міністерству Цивільної Авіації. Перший цивільний рейс відбувся 1 січня 1946 року, в Буенос-Айрес з дозаправкою в Лісабоні. Аеропорт став працювати повністю як цивільний з 31 травня 1946 , і до 1947 року в Хітроу було три злітно-посадкові смуги, і ще три будувалися. Перші злітно-посадкові смуги, побудовані для поршневих літаків, були короткі і їх напрямки враховували всі напрямки вітру.

1950-і і 1960-і

[ред. | ред. код]

У 1953 перша плита першої сучасної злітно-посадкової смуги була урочисто покладена у присутності королевою Єлизаветою II. У 1955 вона також відкрила першу постійну будівлю терміналу, Будівлю Європи (тепер відому як Термінал 2). 1 квітня 1955 була відкрита нова 38,8-метрова вежа командно-диспетчерського пункту.

Океанський Термінал (перейменований у Термінал 3 в 1968) було відкрито 13 листопада 1961 для обслуговування далекомагістральних рейсів[4]. В цей час аеропорт обслуговував пряме вертолітне сполучення з центральним Лондоном[5].. У 1968 було відкрито Термінал 1, будівництво комплексу терміналів було завершено, і Хітроу зміг обслуговувати 14 мільйонів пасажирів щороку.

Розташування перших терміналів в центрі аеропорту відтоді стало головним обмежувачем його подальшого розширення. При будівництві не враховувалася необхідність великої автомобільної стоянки, бо передбачалося, що подорож літаком буде доступно тільки багатим — яких будуть до терміналу привозити власні шофери.

Наприкінці 1960-х на площі 160 акрів на південь від південної злітно-посадкової смуги побудовано вантажний термінал, що було з'єднано з терміналами 1, 2 і 3 вантажним тунелем.

1970-ті, 1980-ті і 1990-ті

[ред. | ред. код]

Термінал 3 в 1970 було розширено, збільшився зал прибуття. Було впроваджено багато технічних удосконалень, включаючи перші у Великій Британії траволатори[6]. Дві головні злітно-посадкові смуги були збільшені для того, щоб аеропорт міг приймати нові великі літаки типу Boeing 747.

У 1977 Лондонський метрополітен був продовжений до Хітроу; Лінія Пікаділлі стала доставляти пасажирів з аеропорту в Центральний Лондон всього за годину. 23 червня 1998 було відкрито пряме залізничне сполучення з лондонським вокзалом Паддінгтон по спеціально побудованій залізничній Великій Західній Головній Лінії.

Подальше зростання пасажирських перевезень досяг рівня 30 мільйонів пасажирів на рік до початку 1980-х, тому виникла потреба в новому більшому терміналі. Термінал 4 був побудований на південь від південної злітно-посадкової смуги поряд з існуючим вантажним терміналом, далеко від трьох інших терміналів, він був з'єднаний з терміналами 1, 2 і 3 вже існуючим вантажним тунелем. Термінал 4 був відкритий принцом і принцесою Уельської в квітні 1986,, і він став домашнім терміналом для недавно приватизованої авіакомпанії British Airways.

В 1987 р уряд Великої Британії націоналізував компанію British Airports Authority[en] (сьогодні знана як «BAA Limited»), яка керувала Хітроу[7] і ще шістьма аеропортами Великої Британії[8].

Протягом 1980-х і 1990-х років, після приватизації BAA Limited, в Хітроу були значно розширені термінали, збільшилася кількість роздрібних точок і ресторанів.

2000-і

[ред. | ред. код]
  • Вересень 2002 року — розпочато будівництво терміналу 5.
  • 2005 рік
    • коротка злітно-посадкова смуга 23, призначена для використання при сильних південно-західних вітрах, була виведена з експлуатації.
    • відкрито східне крило терміналу 1.
  • 2006 рік — відкрито пірс 6 у складі терміналу 3.
    • 18 травня 2006 року — відбувся перший випробувальний політ A380 у Хітроу[9]
  • 21 квітня 2007 року було введено в експлуатацію нову вежу командно-диспетчерського пункту
  • 14 березня 2008 року — королева Єлизавета II відкрила термінал 5.
  • 2008 — початок будівництва терміналу 2B.
  • 2009 — Будівля Королеви була знесена.
  • 29 жовтня 2009 року British Airways звільнив термінал 4 та переїхав до терміналу 5.
  • Листопад 2009: завершено перший етап будівництва терміналу 2В.
    • 23 листопада 2009 року — старий термінал 2 закрито.

2010-і

[ред. | ред. код]
  • 2010: завершено будівництво другої черги терміналу 5[10]
  • 12 травня 2010 року — скасовано будівництво третьої злітно-посадкової смуги і шостого терміналу новим урядом Великої Британії.
  • Літо 2010 — старий термінал 2 було демонтовано.
  • Жовтень 2010 — розпочався другий етап будівництва терміналу 2B.
  • 1 червня 2011 року — термінал 5С відкрито офіційно.
  • 2013 — демонтаж старої вежі командно-диспетчерського пункту, для забезпечення під'їзних шляхів до нового терміналу 2.[11]
  • 4 червня 2014 — відкрито новий термінал 2[12]
  • Червень 2015: термінал 1 було закрито і з подальшим знесенням, щоб дозволити розпочати другий етап розширення терміналу 2[13]. Останні рейси відбулися 29 червня, а термінал закрито 30 червня[14]

Термінали

[ред. | ред. код]

Термінал 1

[ред. | ред. код]

(Закрито)
Термінал 1 відкрито в 1968 році королевою Єлизаветою II у квітні 1969 року.[15][16] До відкриття терміналу 5 Термінал 1 був базою British Airways для внутрішніх та європейських напрямків (BA) та для декількох далекомагістральних маршрутів. Термінал 1 закрито у червні 2015 року. Його місце використовується для розбудови Терміналу 2[17] який відкрився у червні 2014 року.

Термінал 2

[ред. | ред. код]
Термінал 2, центральна відправна зона

Найновіший термінал аеропорту, офіційно знаний як Королівський термінал, було відкрито 4 червня 2014 року[18][19] Спроєктований іспанським архітектором Луїсом Відалєм, він був побудований на місці, де було побудовано оригінальний термінал 2 та будинок королеви[20][21] Основний комплекс було завершено в листопаді 2013 року і пройшло ще шість місяців тестувань перед відкриттям для пасажирів. Він включає в себе додатковий пірс (T2B), 1340-містну автостоянку, енергетичний центр та охолоджувальну станцію для створення охолоджуваної води. Є 52 крамниці, 17 барів та ресторанів[22]

Термінал 2 використовується усіма членами Star Alliance, які літають з Хітроу (консолідація авіакомпаній за політикою спільного розміщення Star Alliance «Переміщення під єдиною дахом»). З терміналу працюють Aer Lingus, Eurowings, Flybe та Icelandair. Розвиток терміналу буде продовжуватись при підготовці до закриття Терміналу 3 в 2019 році[23]

Оригінальний термінал 2 відкрився як будівля Європи у 1955 році та був найстарішим терміналом аеропорту. Мав площу 49 654 м² і був розрахований і на 1,2 млн пасажирів щороку. Останніми роками пасажирообіг досягав 8 мільйонів. Упродовж терміну служби через термінал пройшло 316 мільйонів пасажирів. Будівлю було знесено у 2010 році разом з будинком Королеви, у якому розташовувалися офіси авіакомпанії[24]

Термінал 3

[ред. | ред. код]
Термінал 3 з висоти пташиного польоту

Термінал 3 відкрився як Океанічний термінал 13 листопада 1961 року для обробки далекомагістральних рейсів вильотів для іноземних перевізників до Сполучених Штатів, Азії та інших країн Далекого Сходу[25] У цей час аеропорт мав прямий вертолітний сервіс до Центрального Лондона з даху будівлі терміналу. Перейменовано термінал 3 в 1968 році, його було розширено в 1970 році з додаванням будівлі прибуття.

Станом на 2013 рік термінал 3 має площу 98 962 м².

Термінал 4

[ред. | ред. код]
Термінал 4 з висоти пташиного польоту

Термінал 4, відкрито у 1986 році, розташований на південь від південної злітно-посадкової смуги поруч із вантажним терміналом і з'єднаний з терміналами 1, 2 і 3 за допомогою вантажного тунелю Хітроу. Термінал має площу 105 481 м² і зараз є хабом для альянсу SkyTeam, за винятком Garuda Indonesia, Middle East Airlines та Delta Air Lines, що використовують термінал 3 та деякі незалежні перевізники. Більшість рейсів, що прямують до Терміналу 4, — це рейси з Азії та Північної Африки, а також декілька рейсів до Європи.

Термінал 5

[ред. | ред. код]
Термінал 5 з висоти пташиного польоту

Термінал 5 лежить між північними та південними злітно-посадковими смугами на західному кінці Хітроу і був відкритий королевою Єлизаветою II 14 березня 2008 року[26]. Відкрито для пасажирів 27 березня 2008 року. British Airways та Iberia ексклюзивно використовують термінал.

Кошторисна вартість будівництва 4,3 млрд фунтів стерлінгів, термінал складається з чотириповерхової головної будівлі (Конкорс A) та двох супутникових терміналів, пов'язаних з головним терміналом підземною транзитною системою. Другий супутник (конкорс C), біля якого розташована стоянка для Airbus A380. Його повністю було введено до ладу з 1 червня 2011 р.

Будівля головного терміналу (конкорс A) має площу 300,000 м², а конкорс B — 60,000 м²[27]. Він має стоянку на 60 літаків і ємністю 30 мільйонів пасажирів на рік, а також понад 100 крамниць та ресторанів[28]

Обслуговування авіакомпаніями по терміналам

[ред. | ред. код]
термінал Авіалінія та альянс
термінал 2 Star Alliance, Aer Lingus, Eurowings, Flybe та Icelandair
термінал 3 Oneworld (крім Malaysia Airlines, Qatar Airways, Iberia та більшість дистанцій British Airways), Delta Air Lines, Garuda Indonesia, Middle East Airlines, Virgin Atlantic та декілька не альянсових авіаліній
термінал 4 SkyTeam (крім Delta Air Lines, Garuda Indonesia та Middle East Airlines), Malaysia Airlines, Qatar Airways та більшість не альянсових авіаліній
термінал 5 British Airways (решта напрямків, що не обслуговуються терміналом 3), Iberia та Iberia Express

Авіалінії та напрямки, лютий 2021

[ред. | ред. код]

Пасажирські

[ред. | ред. код]
Авіакомпанія Пункт призначення
Aegean Airlines Афіни
Aer Lingus Белфаст-Сіті, Корк, Дублін, Шаннон
Aeroflot Москва–Шереметьєво
Aeroméxico Мехіко-Сіті
Air Algérie Алжир
Air Astana Нур-Султан
Air Canada Калгарі, Галіфакс, Монреаль–Трюдо, Оттава, Сент-Джонс, Торонто-Пірсон, Ванкувер
Air China Пекін, Ченду-Шаунлю, Шанхай-Пудун
Air France Париж–Шарль де Голль
Air India Ахмедабад, Бангалор, Делі, Мумбай
Air Malta Мальта
Air Mauritius Маврикій
Air Serbia Белград
Alitalia Мілан-Лінате, Рим-Фіумічіно
All Nippon Airways Токіо–Ханеда
American Airlines Бостон, Шарлотт, Чикаго–О'Хара, Даллас/Форт-Верт, Лос-Анджелес, Маямі, New York-JFK, Філадельфія, Ралі/Дарем
Сезонний: Сіетл-Такома (з 28 березня 2021)[29]
Asiana Airlines Сеул–Інчхон
Austrian Airlines Відень
Avianca Богота
Azerbaijan Airlines Баку
Beijing Capital Airlines Циндао-Лютин
Biman Bangladesh Airlines Дакка, Сілгет
Blue Air Бухарест, Клуж (з 1 березня 2021)[30]
British Airways Абердин, Абу-Дабі, Абуджа, Аккра, Амман, Амстердам, Афіни, Атланта, Остін-Бергстром, Бахрейн, Балтимор-Вашингтон, Бангалор, Бангкок–Суварнабхумі, Барселона, Базель-Мюлуз-Фрайбург, Пекін, Бейрут, Белфаст, Берлін-Тегель, Білунн, Болонья, Бостон, Брюссель, Бухарест, Будапешт, Буенос-Айрес-Есейса, Каїр, Кейптаун, Ченнаї, Чикаго–О'Хара, Копенгаген, Даллас/Форт-Верт, Даммам (з 1 грудня 2019)[31], Делі, Денвер, Доха, Дубай, Дублін, Дурбан, Дюссельдорф, Единбург, Франкфурт, Женева, Гібралтар, Глазго, Гетеборг, Гран-Канарія, Гранд-Кайман, Гамбург, Ганновер, Гельсінкі, Гонконг, Х'юстон-Інтерконтинентал, Гейдерабад, Інсбрук, Інвернесс, Ісламабад, Стамбул–Ататюрк, Джидда, Йоганнесбург–Тамбо, Київ–Бориспіль, Краків, Куала-Лумпур, Кувейт, Лагос, Ларнака, Лас-Вегас, Лідс/Бредфорд, Лісабон, Лос-Анджелес, Люксембург, Ліон, Мадрид, Сейшели, Малага, Манчестер, Марсель, Мехіко-Сіті, Маямі, Мілан–Лінате, Мілан–Мальпенса, Монреаль–Трюдо, Москва–Домодєдово, Москва-Шереметьєво, Мумбаї, Мюнхен, Найробі, Нашвілл, Нассау, Новий Орлеан, New York–JFK, Ньюарк, Ньюкасл, Ніцца, Осака–Кансай, Осло–Гардермуен, Париж–Шарль де Голль, Філадельфія, Фінікс-Скай-Харбор, Піза, Піттсбург, Прага, Рейк'явік, Ріо-де-Жанейро-Галеан, Ер-Ріяд, Рим–Ф'юмічіно, Ст Петербург, Сан-Дієго, Сан-Франциско, Сан-Хосе, Сантьяго-де-Чилі, Сан-Паулу-Гуарульюс, Сіетл/Такома, Шанхай–Пудун, Сінгапур, Софія, Стокгольм–Арланда, Штутгарт, Сідней, Тель-Авів, Тенерифе-Південний, Токіо–Ханеда, Торонто–Пірсон, Тулуза, Валенсія, Ванкувер, Венеція, Відень, Варшава–Шопен, Вашингтон-Даллес, Загреб, Цюрих
Сезонний: Бастія, Бодрум, Бріндізі, Ханья, Корфу, Даламан, Фару, Фігарі, Гренобль, Ібіца, Інсбрук, Каламата, Кефалонія, Любляна, Мале, Марракеш, Міконос, Ольбія, Палермо, Пафос, Перуджа, Превеза, Приштина, Пула, Родос, Зальцбург, Санторіні, Спліт, Закінф
Brussels Airlines Брюссель
Bulgaria Air Софія
Cathay Pacific Гонконг
China Airlines Тайвань-Таоюань (завершення 27 березня 2021)[32]
China Eastern Airlines Шанхай–Пудун
China Southern Airlines Гуанчжоу, Чженчжоу
Croatia Airlines Загреб
Сезонний: Спліт
Czech Airlines Прага
Delta Air Lines Атланта, Бостон, Детройт, Міннеаполіс/Сент-Пол, New York–JFK, Сіетл-Такома (з 1 квітня 2021)[33]
EgyptAir Каїр, Луксор
El Al Тель-Авів
Emirates Дубай
Ethiopian Airlines Аддис-Абеба
Etihad Airways Абу-Дабі
EVA Air Бангкок–Суварнабхумі, Тайвань-Таоюань
Eurowings Кельн/Бонн, Дюссельдорф, Гамбург, Штутгарт
Finnair Гельсінкі
Gulf Air Бахрейн
Hainan Airlines Чанша
Iberia Мадрид
Icelandair Рейк'явік
Iran Air Тегеран–Імам Хомейні
Japan Airlines Токіо–Ханеда
Kenya Airways Найробі
KLM Амстердам
Korean Air Сеул–Інчхон
Kuwait Airways Кувейт
LATAM Brasil Сан-Паулу-Гуарульюс
Loganair Острів Мен, Тіссайд (з 8 березня 2021)[34]
LOT Polish Airlines Варшава–Шопен
Lufthansa Франкфурт, Мюнхен
Malaysia Airlines Куала-Лумпур
Middle East Airlines Бейрут
Oman Air Маскат
Pakistan International Airlines Ісламабад, Карачі, Лахор
Philippine Airlines Маніла
Qantas Мельбурн, Перт, Сингапур, Сідней
Qatar Airways Доха
Royal Air Maroc Касабланка, Рабат
Royal Brunei Airlines Бруней
Royal Jordanian Амман
Rwandair Кігалі
Saudia Джидда, Ер-Ріяд
Scandinavian Airlines Копенгаген, Осло–Гардермуен, Ставангер, Стокгольм–Арланда
Сезонний: Селен-Трюсиль
Shenzhen Airlines Шеньчжень
Singapore Airlines Сінгапур
South African Airways Йоганнесбург–Тамбо
SriLankan Airlines Коломбо
Сезонний: Мале
Swiss International Air Lines Женева, Цюрих
TAP Air Portugal Лісабон
TAROM Бухарест
Thai Airways Бангкок–Суварнабхумі
Tianjin Airlines Чунцин, Тяньцзінь, Сіань
Tunisair Туніс
Turkish Airlines Стамбул
Ukraine International Airlines Київ–Бориспіль
United Airlines Чикаго–О'Хара, Денвер, Х'юстон-Інтерконтинентал, Лос-Анджелес,Ньюарк, Сан-Франциско, Вашингтон-Даллес
Uzbekistan Airways Ташкент
Vietnam Airlines Ханой, Хошимін
Virgin Atlantic Антигуа, Атланта, Барбадос, Бостон, Делі, Гренада, Гавана, Гонконг, Ісламабад, Йоганнесбург–Тамбо, Лагос, Лахор, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Маямі, Монтего-Бей, Мумбай New York–JFK, Орландо (з 18 березня 2021),[35], Сан-Франциско, Сіетл/Такома, Шанхай–Пудун, Сент-Вінсент (з 23 червня 2021),[36], Тель-Авів, Тобаго, Вашингтон-Даллес
Сезонний: Кейптаун
Vistara Делі

Вантажні

[ред. | ред. код]
Авіакомпанія Пункт призначення
Cathay Pacific Cargo Делі, Гонконг, Париж–Шарль де Голль
DHL Aviation Лейпциг/Галле, Цинциннаті
Emirates SkyCargo Дубай, Стамбул
Korean Air Cargo Франкфурт, Сеул–Інчхон, Париж–Шарль де Голль
Qatar Airways Cargo Базель, Доха, Дублін
Singapore Airlines Cargo Амстердам, Шарджа, Сінгапур
Turkish Airlines Cargo Стамбул–Ататюрк

Наземний транспорт

[ред. | ред. код]

Рейковий

[ред. | ред. код]
Потяг Хітроу-Експрес на станції Паддінгтон

Автобуси

[ред. | ред. код]

Автобуси відходять від великої автостанції Хітроу-Центральне що обслуговує термінали 2 та 3, а також від автобусних зупинок у терміналів 4 та 5.

Транспорт між терміналами

[ред. | ред. код]
Капсула ULTra

Термінали 2 та 3 знаходяться на відстані крокової досяжності. Трансфери до терміналів 4 та 5 здійснюються залізничним транспортом Хітроу-Експрес або автобусом. Поїздки потягами Хітроу-Експрес та Хітроу-Коннект між Хітроу-Центральне та терміналами 4 та 5 є безкоштовними[39] Це також стосується лондонського метрополітену при використанні картки Oyster. Під час подорожі до Терміналу 4 треба пересісти на станції Хаттон-Кросс, хоча ця станція не є частиною зони безкоштовного проїзду. Місцеві автобуси на всій території аеропорту надаються безкоштовно за схемою Heathrow FreeFlow;[40] пасажири мають повідомити водієві їх мету поїздки, за для безкоштовного проїзду.

Перевезення транзитних пасажирів, які залишаються в аеропорту, забезпечується безкоштовними спеціальними трансферними автобусами між терміналами.

ULTra Personal Rapid Transport — відкрито у квітні 2011 року для трансферу пасажирів між терміналом 5 та автостоянкою, швидкість до 40 км/год. Лінію обслуговують 21 невеликі кабінки, в яких можуть перебувати до чотирьох дорослих, двох дітей та їх багаж. Кабіни мають батарею та працюють до чотирьох кілометрів. Капсули працюють на вимогу. Постачальник стверджує, що рівень доступності на 95 % і аварій станом на 2017 рік не зареєстровано[41]. Існують плани використання такої ж технології для підключення терміналів 2 і 3 до віддалених автостоянок[42]

Статистика

[ред. | ред. код]
Рік Пасажирообіг Зміна
% пасажирообігу 		Вантажообіг
(тонн) 		Зміна
% вантажообігу 		Авіатрафік Зміни
% авіатрафіку
1986 31,675,779 ▬ 537,131 ▬ 315,753 ▬
1987 35,079,755 ▲10.7 574,116 ▲6.9 329,977 ▲ 4.3
1988 37,840,503 ▲7.9 642,147 ▲11.8 351,592 ▲ 6.1
1989 39,881,922 ▲5.4 686,170 ▲6.9 368,429 ▲ 4.6
1990 42,950,512 ▲7.7 695,347 ▲1.3 390,372 ▲ 5.6
1991 40,494,575 ▼5.7 654,625 ▼5.9 381,724 ▼ 2.3
1992 45,242,591 ▲11.7 754,770 ▲15.3 406,481 ▲ 6.1
1993 47,899,081 ▲5.9 846,486 ▲12.2 411,173 ▲ 1.1
1994 51,713,366 ▲8.0 962,738 ▲13.7 424,557 ▲ 3.2
1995 54,461,597 ▲5.3 1,031,639 ▲7.2 434,525 ▲ 2.3
1996 56,049,706 ▲2.9 1,040,486 ▲0.9 440,343 ▲ 1.3
1997 58,185,398 ▲3.8 1,156,104 ▲11.1 440,631 ▲ 0.1
1998 60,683,988 ▲4.3 1,208,893 ▲4.6 451,382 ▲ 2.4
1999 62,268,292 ▲2.6 1,265,495 ▲4.7 458,300 ▲ 1.5
2000 64,618,254 ▲3.8 1,306,905 ▲3.3 466,799 ▲ 1.8
2001 60,764,924 ▼6.0 1,180,306 ▼9.6 463,567 ▼ 0.7
2002 63,362,097 ▲4.3 1,234,940 ▲4.6 466,545 ▲ 0.6
2003 63,495,367 ▲0.2 1,223,439 ▼0.9 463,650 ▼ 0.6
2004 67,342,743 ▲6.1 1,325,173 ▲8.3 476,001 ▲ 2.6
2005 67,913,153 ▲0.8 1,305,686 ▼1.5 477,887 ▲ 0.4
2006 67,527,923 ▼0.6 1,264,129 ▼3.2 477,048 ▼ 0.2
2007 68,066,028 ▲0.8 1,310,987 ▲3.7 481,476 ▲ 0.9
2008 67,054,745 ▼1.5 1,397,054 ▲6.6 478,693 ▼ 0.6
2009 66,036,957 ▼1.5 1,277,650 ▼8.5 466,393 ▼ 2.6
2010 65,881,660 ▼0.2 1,472,988 ▲15.3 454,823 ▼ 2.5
2011 69,433,230 ▲5.4 1,484,351 ▲0.8 480,906 ▲ 5.4
2012 70,037,417 ▲0.9 1,464,390 ▼1.3 475,176 ▼ 1.2
2013 72,367,054 ▲3.3 1,422,939 ▼2.8 471,936 ▼ 0.7
2014 73,405,330 ▲1.4 1,498,906 ▲5.3 472,802 ▲ 0.2
2015 74,985,748 ▲2.2 1,496,551 ▼0.2 474,087 ▲ 2.7
2016 75,711,130 ▲1.0 1,541,029 ▲3.0 474,963 ▲ 0.2
2017 78,047,278 ▲3.1 1,698,455 ▲9.3 476,186 ▲ 0.6
2018 80,102,017 ▲2.7 1,715,440 ▲0.1 480,339 ▲ 0.9


Див. джерело запитів Вікіданих та джерела.


Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Aircraft and passenger traffic data from UK airports. UK Civil Aviation Authority[en]. 11 березня 2017. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 11 березня 2016.
  2. ↑ а б Heathrow's Terminal 5 velocity. Times online. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 14 червня 2007.
  3. ↑ What's In A Name?. www.thisislongford.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2006.
  4. ↑ Heathrow Terminal Three Information. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 17 листопада 2018.
  5. ↑ British Pathe news reel 31.10 dated June 1955 (www.britishpathe.com)
  6. ↑ BAA Heathrow: Our History. BAA. Архів оригіналу за 27 липня 2008. Процитовано 11 листопада 2007. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  7. ↑ The Economist, The man who bought trouble [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.]. Consulted on July 18, 2007.
  8. ↑ BAA's UK airports [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.] Consulted on 23 October, 2007.
  9. ↑ Super Jumbo Makes A Flying Visit. Sky News. 18 травня 2006. Процитовано 31 травня 2008.[недоступне посилання з червня 2019]
  10. ↑ Terminal 5 second satellite building due to open in 2010. BBC News. 11 березня 2008. Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 27 березня 2008.
  11. ↑ Evans, Becky (10 січня 2013). Heathrow Airport demolishes Old Control Tower after almost 60 years service. Daily Mail. London. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 28 червня 2013.
  12. ↑ Heathrow airport's new Terminal 2 opens to passengers. BBC. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 листопада 2018.
  13. ↑ Heathrow to open new £2.5bn terminal next year. The Telegraph. 4 червня 2013. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 12 травня 2014.
  14. ↑ Heathrow. Heathrow – Heathrow bids farewell to Terminal 1. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 17 листопада 2018.
  15. ↑ Heathrow. Heathrow - Heathrow bids farewell to Terminal 1. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  16. ↑ Above Us The Skies: The Story Of BAA — 1991 (Michael Donne — BAA plc), p. 40
  17. ↑ Heathrow Terminal One deserted ahead of closure next month. ITV News. 28 травня 2015. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 липня 2015.
  18. ↑ Blachly, Linda (4 червня 2014). United is first airline to fly out of Heathrow Airport's new T2. Air Transport World. Архів оригіналу за 4 June 2014.
  19. ↑ Heathrow Terminal 2 named Queen's Terminal. BBC News. 14 червня 2013. Архів оригіналу за 26 April 2014.
  20. ↑ Heathrow airport's new Terminal 2 opens to passengers. BBC News. 23 листопада 2009. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 4 червня 2014.
  21. ↑ Hofmann, Kurt (28 травня 2014). New London Heathrow T2 opening set for June 4. Air Transport World. Архів оригіналу за 29 May 2014.
  22. ↑ The new Terminal 2: Only one year to go (Пресреліз). Heathrow Airport. 4 червня 2013. Архів оригіналу за 26 April 2014. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 17 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Heathrow Terminal One deserted ahead of closure next month. ITV News. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  24. ↑ Demolition work begins at Heathrow's Terminal 2. BBC News. 29 квітня 2010. Архів оригіналу за 26 April 2014.
  25. ↑ Our history. Heathrow Airport Holdings. Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 14 січня 2014.
  26. ↑ Queen opens new Heathrow Terminal. BBC News. 14 березня 2008. Архів оригіналу за 15 березня 2008. Процитовано 14 березня 2008.
  27. ↑ Heathrow Terminal 5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2011. Процитовано 17 листопада 2018.
  28. ↑ Heathrow Terminal 5: The Vital Statistics. Sky News. 15 березня 2008. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 7 травня 2011.
  29. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 2 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  33. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  34. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  35. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 3 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  36. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  37. ↑ Best Way to Get from Heathrow to London. www.autoeurope.com. Auto Europe. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  38. ↑ Heathrow Airport trains. Heathrow Airport. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 27 січня 2013.
  39. ↑ Travel between terminals – Heathrow terminal transfers. Heathrow Airport. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
  40. ↑ Heathrow Airport Buses – Free Bus Routes. Milesfaster.co.uk. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 7 жовтня 2012.
  41. ↑ Heathrow to Debut Futuristic Travel Pods. PopSci.com.au. 27 січня 2009. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 27 січня 2009.
  42. ↑ My Pods. futureairports. 2014 (1): 61. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.


Аеропорт Це незавершена стаття про аеропорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Герб Лондона Це незавершена стаття про Лондон.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лондон-Гітроу&oldid=41865756