Перейти до вмісту

Лефортовська тюрма

Координати: 55°45′42″ пн. ш. 37°42′18″ сх. д. / 55.761774° пн. ш. 37.705126° сх. д. / 55.761774; 37.705126
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лефортовська тюрма
Географічні координати55°45′42″ пн. ш. 37°42′18″ сх. д. / 55.761774° пн. ш. 37.705126° сх. д. / 55.761774; 37.705126
Дата відкриття1881
Країна Росія
РегіонЛефортово (район Москви)d

СІЗО Лефортово — слідчий ізолятор у Москві, підпорядкований Міністерству юстиції Росії. Знаходиться у районі Лефортово за адресою Лефортовський вал, буд.5, вхід з боку Енергетичної вулиці (Енергетична вулиця, буд. 3а), в'їзд з боку Лефортовського валу.

Історія

[ред. | ред. код]

Тюрма була заснована 1881 року як військова в'язниця для утримання нижчих чинів, засуджених до невеликих термінів. Вважається, що первинна будівля зведена архітектором П. Козловим. Неодноразово перебудовувалась й добудовувалась.

Після Жовтневої революції в'язниця перейшла до ВНК.

У часи «великого терору» тюрма широко використовувалась НКВС як місце тортур під час проведення допитів.[1][2]

З 1954 до 1991 року тюрма була слідчим ізолятором КДБ. В ньому утримувались під час слідства багато відомих радянських дисидентів.

З 1995 року Лефортовська тюрма — слідчий ізолятор ФСБ РФ.

У 2005 році тюрма була переведена під управління Міністерства юстиції. Закон, що заборонив ФСБ мати слідчі ізолятори, набрав чинності у квітні 2006 року.[3]

Відомі бранці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Із щоденників та робочих зошитів [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.], Юрій Трифонов, «Дружба народів», № 1, 1999 р.
  2. Спецоперації. Луб'янка і Кремль 1930—1950 роки [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.], Павло Судоплатов, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1997 р. ISBN 5-94849-202-8.
  3. Федеральний закон № 50-ФЗ. Архів оригіналу за 4 січня 2008. Процитовано 4 січня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]