Перейти до вмісту

Латушко Павло Павлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло Латушко
біл. Павaл Паўлавіч Латушка
Посол Білорусі у Франції
16 листопада 2012 — 15 січня 2019
ПрезидентОлександр Лукашенко
ПопередникОлександр Павловський
НаступникІгор Фісенко
Постійний представник Білорусі в ЮНЕСКО
16 листопада 2012 — 15 січня 2019
ПрезидентОлександр Лукашенко
ПопередникОлександр Павловський
НаступникІгор Фісенко
Міністр культури Білорусі
4 червня 2009 — 16 листопада 2012
ПрезидентОлександр Лукашенко
ПопередникВолодимир Матвійчук
НаступникБорис Свєтлов
Посол Білорусі в Польщі
6 грудня 2002 — 31 жовтня 2008
ПопередникМикола Кречко
НаступникВіктор Гайсенок
Народився10 лютого 1973(1973-02-10) (51 рік)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Відомий якдипломат, політик, культурний менеджер
КраїнаБілорусь
Alma materюридичний факультет БДУd (1995) і Мінський державний лінгвістичний університет (1996)
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Павло Павлович Латушко (біл. Павел Паўлавіч Латушка, нар. 10 лютого 1973, Мінськ) — білоруський дипломат, культурний, громадський та політичний діяч, посол Білорусі у Польщі (2002—2008), Франції (2012–2019); міністр культури Білорусі (2009–2012), член тіньового Білоруського уряду у вигнанні.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Білоруського державного університету (1995 р., починав навчання на історичному). Заочно закінчив Мінський державний лінгвістичний університет (1996).

У 1995–1996 роках був аташе юридичного департаменту Міністерства закордонних справ Білорусі.

У 1996–2000 роках обіймав посади віцеконсула, консула Генерального консульства Білорусі в Білостоку, Польща.

У 2000–2002 рр. — начальник відділу інформації, речник Міністерства закордонних справ Білорусі.

З 6 грудня 2002 р.[1] до 31 жовтня 2008 р. Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь у Польщі. Кілька разів Міністерство закордонних справ Білорусі тимчасово відкликало Павла Латушка на консультації[2]. Свого часу був наймолодшим білоруським послом[2].

4 червня 2009 обійняв посаду міністра культури Білорусі[3].

16 листопада 2012 призначено послом Білорусі у Франції[4] та в ЮНЕСКО. 15 січня 2019 року Указом президента Білорусі №21 його звільнили з посади. Незабаром його призначили директором Купалівського театру.

17 серпня 2020 року наказом Міністра культури Білорусі Юрія Бондаря Латушка звільнили з посади генерального директора Купалівського театру. Причиною стало те, що 14 серпня він засудив придушення мирних акцій протесту проти фальсифікацій на виборах у Білорусі. Також Латушко брав участь у демонстраціях на площі Незалежності та в «Марші за свободу» 16 серпня[5].

У грудні 2021 року Telegram-канал Павла Латушка було визнано «екстремістськими матеріалами» за рішенням суду Центрального району міста Мінська[6]. У березні 2023 року мінський суд заочно засудив Латушка на 18 років суворого режиму у виправній колонії[7].

9 серпня 2022 року Світлана Тихановська призначила Павла Латушка представником з транзиту влади в Об'єднаному перехідному кабінеті Білорусі[8].

Латушко послідовно використовує білоруську мову в офіційних відносинах[9] Член Товариства білоруської мови[10].

Розлучений[11], має дочку Яну[12].

8 травня 2022 взяв участь в I Форумі Вільних Народів Постросії у Варшаві [13]

Критика

[ред. | ред. код]

У жовтні 2002 року Павло Латушко звинуватив російського політика Бориса Нємцова у втручанні у внутрішні справи та підтримав його депортація з Білорусі[14].

«Намагання Нємцова ускладнити розвиток білорусько-російських відносин, гальмувати інтеграційні процеси, його категорична незгода з курсом на будівництво Союзної держави шкодять не тільки білорусько-російським двостороннім відносинам, а й перспективам побудови союзу»[15].

Під час президентських виборів 2006 року Павло Латушко спровокував скандал у Польщі[16][17].

Білоруський посол взяв участь у програмі "24 години" телеканалу TVN24 у режимі телемосту. Павлу Латушку довелося відповідати на неприємні запитання ведучого про хід виборів, доступ опозиційних кандидатів до ЗМІ, арешти активістів. Наприкінці телеконференції оператор забув вимкнути камеру, а згодом оприлюднили такі слова посла:

«Я так скажу – більше ніколи не буду давати інтерв’ю вашій станції – це кошмар… Ваші журналісти… ну… те, що вони робили влітку, а зараз знову починають з президента. ... Це просто... Якби я не був послом, я перепрошую і передайте, будь ласка, йому (ведучому), я б дав йому в морду».

Павла Латушка викликали «на килим» до польського МЗС і відкликали до Білорусі для консультацій. Польські політики закликали оголосити Латушка персоною грата[18][19][20].

У вересні 2020 року Павло Латушко в ефірі у Володимира Соловйова не зміг відповісти на цей Крим і прийшов від відповіді на питання, чи підтримує він присутність російських військових баз на території Білорусі[21].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Латушка выслужыўся [Архівовано 18 вересня 2009 у Wayback Machine.]// Хартія 97. 9 грудня 2002
  2. ↑ а б Яланта Смялоўская. Заканчваецца дыпламатычная місія Пасла Паўла Латушкі ў Польшчы// Польскае радыё для замежжа. 27 кастрычніка 2008
  3. ↑ Прэзідэнт Рэспублікі Беларусь разгледзеў кадравыя рашэнні// Афіцыйны інтэрнэт-партал Прэзідэнта Рэспублікі Беларусь. 4 чэрвеня 2009
  4. ↑ Лукашэнка прызначыў Вакульчыка ў КДБ, а Латушку — у Францыю
  5. ↑ Мінкульт звольніў Паўла Латушку [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Наша Ніва. 17 жніўня 2020
  6. ↑ Telegram-каналы Латушко и Цепкало признали экстремистским
  7. ↑ Юрченко, Наталія (6 березня 2023). У Білорусі заочно засудили Тихановську до 15 років за ґратами. РБК-Україна.
  8. ↑ Кравченко, Олександр (9 серпня 2022). Тихановська створила перехідний уряд Білорусі. Лівий берег.
  9. ↑ Наталля Герасімюк. Павел Латушка завяршае сваю дыпламатычную місію ў Польшчы// Радіо «Рація». 6 лістапада 2008
  10. ↑ Сяргей Будкін. Член ТБМ пры ўладзе// Радіо «Рація». 5 чэрвеня 2009
  11. ↑ Аляксей Мароз. Візіт з прапановай канкрэтнай дапамогі [Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.]// Ніва[pl] № 10 (2443), 9 сакавіка 2003 г.
  12. ↑ Дзмітрый Гурневіч. Павел Латушка пазнаёміў дыпламатаў з творчасцю Коласа і Купалы// Польскае радыё для замежжа[be]. 26 кастрычніка 2007
  13. ↑ [EN] Free Nations of Russia Forum - Conference (укр.), процитовано 26 січня 2024
  14. ↑ https://www.kommersant.ru/doc/951933
  15. ↑ https://mfa.gov.by/press/news_mfa/edf75710366aef8e.html
  16. ↑ https://www.bankier.pl/wiadomosc/Ambasador-Bialorusi-chcial-dac-w-morde-dziennikarzowi-TVN24-1412996.html
  17. ↑ https://afn.by/news/i/72372
  18. ↑ https://www.wprost.pl/88669/bialoruski-ambasador-odwolany-na-konsultacje.html
  19. ↑ https://gazetaby.com/post /moralnyj-vybor-pavla-latushko/51323/
  20. ↑ Свабода, Радыё (7 грудня 2007). Амбасадара Латушку выклікалі ў польскае МЗС. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 18 березня 2024.
  21. ↑ https://www.politnavigator.news/solovjov-zastavil-belorusskogo-oppozicionera-otvechat-na-vopros-o-rossijjskikh-bazakh.html
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Латушко_Павло_Павлович&oldid=42680839