Кіфара
Кіфа́ра, іноді кіта́ра (дав.-гр. κιθάρα, лат. cithara[1]) — давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент, споріднений лірі, але ширший і коротший від неї. Кіфари великих розмірів, зі струнами низького ладу, називалася барбітонами.
Як і ліра, кіфара — результат вдосконалення давнішого музичного інструмента — формінги. Кіфара мала плаский дерев'яний корпус з 2 стійками, з'єднаними нагорі поперечиною (слугувала для більшого резонансу), 4 струни. У першій половині VII ст. до н. е. число струн досягло 7, потім поступово — 18. Взагалі кіфара, з погляду акустики, була влаштована краще за ліру.
Співаки-кіфареди акомпанували собі на кіфарі під час співу, зачіпаючи струни пальцями або плектром. Окрім того, кіфара використовувалась і як сольний інструмент.
Кіфара у стародавніх греків уособлювала Всесвіт, повторюючи своєю формою Небо і Землю. Струни символізували різні рівні Всесвіту. Кіфари вважалися інструментами Аполлона, на відміну від авлоса — інструмента Діоніса.
Кіфара була інструментом віртуозів, загалом відома тим, що вимагає великої кількості майстерності.
На кіфара грали насамперед для супроводу танцю, епічних декламацій, рапсодій, од та ліричних пісень. Також на кіфарі грали сольно на прийомах, бенкетах, національних іграх та випробуваннях майстерності. Музика з цього інструменту, як кажуть, є ліра для вечірок і вважається винаходом Терпандера. Арістотель сказав, що ці струнні інструменти не для освітніх цілей, а лише для задоволення.
На ній грали, зажимаючи струни жорстким сплетінням із сушеної шкіри, що тримався в правій руці з витягнутим ліктем і зігнутою долонею всередину. Струни з небажаними нотами зтишувалися випрямленими пальцями лівої руки.
У кіфарі була глибока дерев'яна звукова коробка, складена з двох резонансних частин, плоских або злегка вигнутих, з'єднаних ребрами або сторонами однакової ширини. Вгорі, струни зав'язувались навколо поперечної планки або до кілець, нанизаних на брусок, або обмотувалися навколо кілочків.
Більшість малюнків на вазах демонструють кіфару з сімома струнами з античними авторами, але ті самі автори також згадують, що інколи найбільш майстерний музикант міг використовував більше, ніж сім струн.
Кажуть, кіфара була винаходом Аполлона, бога музики. Аполлона часто зображують з кіфарою замість ліри, одягненим в традиційний одяг кіфаредів.
Кіфаред — епітет, наданий Аполлону, що означає «співак ліри» або «той, хто співає ліру».
Аполлон Кіфаред — це термін для типу статуї або іншого зображення Аполлона з кіфарою. Серед найвідоміших прикладів — Аполлон Кіфаред у Ватиканському музеї, мармурова статуя другого століття нашої ери невідомого римського скульптора.
Сапфо тісно асоціюється з музикою, особливо зі струнними інструментами, такими як кіфара та ліра. Вона була жінкою високого соціального становища і складала широко популярні пісні, що зосереджувались на емоціях.
Історія з грецького міфу розповідає про те, що вона піднімалася крутими схилами гори Парнас, де її вітали музи. Вона блукала по лавровому гаю і натрапила на печеру Аполлона, де вона скупалася в Кастальському джерелоі і взяла Аполлонів плектр, щоб вмілограти музику. Священні німфи танцювали, в той час,як вона з великим талантом торкалася струн, щоб створювати солодкі музичні мелодії із резонансної кіфари.
У Новому Заповіті кіфара[2] згадується як інструмент, на якому гратимуть янголи — переможці апокаліптичного звіра (див. Об. 15:2). Проте перекладачі Біблії при перекладі цього вірша зазвичай заміняли кіфару іншим інструментом — арфою[3][4][5], гуслами (в перекладі І.Огієнка)[6], цитрою[7], лютнею, а П. Куліш — кобзою[8].
У Середні віки терміном cithara називали різноманітні струнні інструменти, включаючи ліру та лютнеподібні інструменти. Від нього (у середньовічньому правописі citara) у новоєвропейських мовах походять назви таких популярних музичних інструментів як «гітерн», «цитра» та «гітара». Використання цієї назви протягом середньовіччя повернулося до початкового — грецької кіфари та її здатності впливати на емоції людей.
- ↑ У грецькому слові наголошується другий склад, у латинському — перший (оскільки другий склад короткий, cithăra).
- ↑ ἔχοντας κιθάρας τοῦ εοῦ (Цит. за Подстрочный перевод Ветхого и Нового Заветов)
- ↑ And I saw what appeared to be a sea of glass mingled with fire, and those who had conquered the beast and its image and the number of its name, standing beside the sea of glass with harps of God in their hands. (Цит. за Revised Standard Version)
- ↑ 2 And I saw what looked like a sea of glass glowing with fire and, standing beside the sea, those who had been victorious over the beast and its image and over the number of its name. They held harps given them by God. (Цит. за New International Version)
- ↑ І я побачив щось подібне до скляного моря, перемішаного з вогнем. Також я побачив тих, хто здобуває перемогу над диким звіром, його образом і числом його імені. Вони стояли біля скляного моря й тримали Божі арфи (Цит. за Об’явлення, дане Івану — Watchtower Bible and Tract Society of New York)
- ↑ 2 І я бачив щось, ніби як море скляне́, з огнем перемішане. А ті, що перемогли́ звіри́ну та о́браза його, і знаме́но його, і число його ймення, — стояли на морі склянім, та мали гу́сла Божі. Цит. за Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Об'явлення св. Івана Богослова)
- ↑ 2 I widziałem, jakoby morze szklane zmieszane z ogniem; a tych, co zwycięstwo otrzymali nad oną bestyją i nad obrazem jej, i nad piętnem jej, i nad liczbą imienia jej, stojących nad morzem szklanem, mających cytry Boże. (Цит. за Biblia Gdańska (1632) Księga: Objawienie Jana 15:1)
- ↑ Півтон Безвухий На чому музикують янголи? [Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Велика радянська енциклопедія[недоступне посилання з липня 2019]
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона [Архівовано 17 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Словник символів [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Anderson, Warren D. (1994). Music and Musicians in Ancient Greece. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-3083-6.
- Ciabattoni, Francesco (2010). Dante's Journey to Polyphony. Toronto, Buffalo and London: University of Toronto Press. ISBN 9781442620230.
- Maas, Martha; Snyder, Jane McIntosh (1989). Stringed Instruments of Ancient Greece. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 978-030003686-2.
- Segerman, Ephraim (1999). A Short History of the Cittern. The Galpin Society Journal. 52: 77—107. doi:10.2307/842519. JSTOR 842519.
- Vorreiter, Leopold (1975). The Swan-Neck Lyres of Minoan-Mycenaean Culture. The Galpin Society Journal. 28: 93—97. doi:10.2307/841575. JSTOR 841575.
- West, Martin Litchfield (1992). Ancient Greek Music. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-814975-1.
|
Це незавершена стаття про музичні інструменти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | Fandom (англ.) |
| Нормативний контроль |