Курт фон Естеррайх

Курт фон Естеррайх
Курт фон Естеррайх
нім. Curt von Oesterreich
Народився	9 серпня 1880; Франкфурт-на-Одері, Німецька імперія
Помер	24 жовтня 1949 (69 років)
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
	; ; ;

Курт фон Естеррайх (нім. Curt von Oesterreich; 9 серпня 1880, Франкфурт-на-Одері — 24 жовтня 1949) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

Син генерал-лейтенанта Бернгарда фон Естеррайха і його дружини Ольги, уродженої фон Ерцен. В 1899 році вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 31 січня 1929 року вийшов у відставку. 1 квітня 1934 року вступив в службу комплектування.

З 26 серпня 1939 по 1 грудня 1940 року — командир 368-го піхотного полку 207-ї піхотної дивізії. Учасник Польської кампанії. З 1 лютого 1941 року — командир військовополонених в 20-му військовому окрузі, з 25 липня 1942 року — у 2-му оперативному районі, з 13 липня 1942 року — знову у 20-му військовому окрузі. 1 травня 1943 року відправлений в резерв, 31 липня звільнений у відставку. Член Імперської торгової палати.

3 жовтня 1945 року заарештований радянською окупаційною владою. Виступав свідком на Нюрнберзькому процесі.^[1] З 21 липня 1947 по січень 1949 року утримувався в Лефортовській в'язниці.^[2] Помер у спецтаборі НКВС.

Сім'я

10 квітня 1911 року одружився з Магдаленою фон Фальк, дочкою генерала піхоти Адальберта фон Фалька.^[3]

Звання

Фанен-юнкер (1899)
Фенріх (18 квітня 1900)
Лейтенант (18 січня 1901; патент від 1 лютого 1900)
Оберлейтенант (18 жовтня 1909)
Гауптман (18 грудня 1913)
Майор (1 червня 1921)
Оберстлейтенант (1 березня 1926)
Оберст запасу (31 січня 1929)
Оберст служби комплектування запасу (1 квітня 1933)
Оберст служби комплектування (1 серпня 1937)
Генерал-майор запасу (27 серпня 1939)
Генерал-майор без патенту (1 березня 1941) — 1 квітня 1942 року отримав патент.
Генерал-лейтенант (1 липня 1943)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 3-го класу з мечами
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
Pour le Mérite (5 червня 1918)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Література

Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1956, S. 240.

Посилання

Біографічні дані.

Примітки

↑ Müller, Klaus-Dieter; Nikischkin, Konstantin; Wagenlehner, Günther (1998). Die Tragödie der Gefangenschaft in Deutschland und in der Sowjetunion 1941-1956 (нім.). Böhlau. ISBN 978-3-412-04298-1.
↑ Aktstycken utgivna av Utrikesdepartementet (швед.). 1957.
↑ Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser. Teil B (нім.). 1921.

[1] Müller, Klaus-Dieter; Nikischkin, Konstantin; Wagenlehner, Günther (1998). Die Tragödie der Gefangenschaft in Deutschland und in der Sowjetunion 1941-1956 (нім.). Böhlau. ISBN 978-3-412-04298-1.

[2] Aktstycken utgivna av Utrikesdepartementet (швед.). 1957.

[3] Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser. Teil B (нім.). 1921.

[1]

[2]

[3]