Перейти до вмісту

Кунацтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Куна́цтво — традиційна система постійних дружніх стосунків, захисту, гостинності та взаємодопомоги між чоловіками з різних поселень, поширена у народів Кавказу[1][2]. Чоловік, який має такі стосунки, іменується словом кунак[⇨].

Концепція

[ред. | ред. код]

Класичне кунацтво засноване на рівноправній дружбі і близько за змістом до побратимства. Людина може будь-якої миті приїхати до свого кунака і може розраховувати на будь-яку необхідну допомогу [2][3]. Кунаки можуть надавати один одному регулярну господарську допомогу: наприклад, у роботі на полях — приїжджаючи з рідного села, де робота ще не починається [2]. Вони часто обмінювалися подарунками та могли давати дітям імена на честь один одного [2], запрошували один одного на весілля членів родини[4]. Кунацький зв'язок зберігався для людей назавжди і передається до наступного покоління [2]. Чоловік міг взяти під опіку дитину свого кунака у разі смерті товариша або допомагати дитині у веденні господарства[2]. Велика кількість кунаків у різних поселеннях була знаком високого соціального статусу та поваги у суспільстві[3].

Кунацтво пов'язане з традиціями гостинності. У Дагестані, якщо людина приїжджала в чуже село, вона обов'язково мала заїхати в гості до свого кунака і при необхідності могла залишитися ночувати в його будинку [2]. Якщо в одному селі кунаків кілька, головним з них вважається той, з ким людина завела дружбу першою — додержуючись звичаю, у разі приїзду до цього місця перший візит потрібно зробити саме йому. Проте, щоб не обтяжувати його сім'ю, після формального візиту людина часто переходила до будинку іншого кунака, залишаючи у першого речі та коня [2]. Безпричинна відмова прийняти кунака у своєму будинку вважалася вкрай непристойною [2]. У багатих і знатних будинках зустріч кунаків, особливо з далеких земель, могла супроводжуватися урочистостями з музикантами та танцівницями [2].

У багатих будинках могла існувати кунацька — окрема кімната або невелика прибудова, де ночували кунаки [5]. Коли гостей не було, приміщення використовувалося як «чоловіча кімната» — місце для спільного дозвілля чоловіків [5]. У деяких народів Дагестану жінка взагалі не мала права увійти до кунацької [6]. Таких «кімнат» чи «будинків» у великому селі могло бути кілька[5].

Кунаками зазвичай ставали жителі різних поселень чи народів. Ця соціальна практика сприяла розвитку соціальних та економічних зв'язків між народами по всьому Кавказу. До і під час окупації Кавказу Російською імперією в середині XIX століття кунаками корінним жителям Північного Кавказу могли ставати терські козаки, службовці царської армії та інші московити. За припущенням етнографа Сакінат Гаджієвої, за часів первісно-общинного ладу інститут кунацтва сприяв безпеці міжетнічних контактів, оскільки звичай зобов'язував кунаків забезпечувати повну безпеку один одного [5].

У XVIII—XIX століттях, з розвитком феодалізму в народів Дагестану, інститут кунацтва зазнав змін. У деяких регіонах Дагестану ситуація склалася таким чином, що феодал міг «вибрати» одного з жителів підлеглого йому поселення як свого кунака, і той був зобов'язаний забезпечити його ночівлею та їжею [7]. В абхазо-адизьких народів існувала практика «віддаватися в канаки», в якому «канаком» називалася людина, яка просить у феодала недоторканності та посередництва у конфлікті [8].

Назва

[ред. | ред. код]

Слово «кунак», мабуть, має тюркське походження і пов'язане з тюркськими народами Північного Кавказу [9]. У джерелах XVIII століття зустрічаються різні написання цього слова: «канак», «конак» та «кунак», з переважанням першого варіанта. У пізніший час варіант «кунак» поступово витіснив інші [9]. За зауваженням історика Євгенії Налової, слова «канак» та «конак», які в імперських документах на північно-західному Кавказі, можуть означати особливу форму стосунків, не пов'язану з інститутом кунацтва на східному Кавказі. Вона запропонувала зводити ці слова до адигського слова к'анакӏуеадигейської — «Той, хто йде в опікуни») [8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. кунак — Словник української мови у 20 томах. Slovnyk.me (укр.). Процитовано 3 липня 2023.
  2. а б в г д е ж и к л Гаджиева, 1985, с. 315—316.
  3. а б Бгажноков Б. Х. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  4. Гаджиева, 1985, с. 221.
  5. а б в г Гаджиева, 1985, с. 316—317.
  6. Гаджиева, 1985, с. 96.
  7. Гаджиева, 1985, с. 317—318.
  8. а б Налоева, 2015, с. 62—66.
  9. а б Налоева, 2015, с. 61—62.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]