Перейти до вмісту

Кумаран Ашан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кумаран Ашан
കുമാരനാശാന്
Народився12 квітня 1873(1873-04-12) або 1873
Каїккара, Південний Траванкор, Британська Індія
Помер16 січня 1924(1924-01-16) або 1924
Pallanad, Алаппужа (округ), Індія або Керала, Індія
·утоплення
Країна Британська Індія
Діяльністьписьменник, поет
Alma materКалькуттський університет і The Sanskrit College and Universityd
Мова творівМалаялам

CMNS: Кумаран Ашан у Вікісховищі

Кумаран Ашан (Малаялам:കുമാരനാശാന്) (12 квітня 1873, Каїккара, Південний Траванкор, Британська Індія — 16 січня 1924) — індійський поет і соціальний реформатор у штаті Керала. Він був учнем Шрі Нарайана Гуру, визначного духовного лідера Індії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Отримав традиційну освіту у селі, де народився. Вивчав санскрит у Бангалурі. Навчався в університеті у Калькутті.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
Кумаран Ашан (стоїть ліворуч) із Шрі Нараяна Гуру (сидить у центрі).

Творчість

[ред. | ред. код]
Автограф Кумаран Ашана із його записника, що зберігається в Національному інституті культури його імені у Тоннаккалі (англ. Thonnakkal)

Вважається, що Кумаран Ашан здійснив справжню революцію у поетичній традиції мовою малаялам. Поема «Квітка, що зів'яла» була незвичною не лише за формою та віршем, але й за відображеною в ній художньою свідомістю, за метафоричністю глибокого символічного рівня. Переосмислюючи основи історичного буття, поділяючи положення індуїзму та буддизму,— серед іншого концепції карми, сансари та ін.,— поет спонукав людей усвідомити кінечність земного життя, стислість миті індивідуального буття, закликав використовувати цю мить з усієї духовно-моральної повнотою. Тема духовної величі людини, піднесеної любові і скромної мужності перед нищівними силами Часу і Смерті — головний зміст поезії Ашана, що стала одним з видатних явищ культури того часу[1].

До 1909 року займався перекладами творів світової класики на мову малаялам. Надалі — автор оригінальних поетичних творів.

Найвідоміші: «Квітка, що зів'яла» (1908), «Наліні» (1911), «Ліла» (1913), «Сіта» (1920), «Милосердя» (1924).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ламшуков В. К. Литературы Индии [на рубеже XIX и ХХ веков] // История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983—1994. — Т. 8. — 1994. — С. 636.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мелентьева О. Краткие справки об авторах.— В кн.: Индийская поэзия ХХ века. В 2-х т. Т. 1: Пер. с разн. яз./Редкол.: Е. Челышев, Ч. Айтматов, Г. Анджапаридзе и др.; Сост., краткие справ. об авторах О. Мелентьевой; Коммент. А. Сенкевича, О. Мелентьевой.— М.: Худож. лит.,1990.— 446 с. (Б-ка индийской лит-ры) ISBN 5-280-01246-7 (Т. 1)