Перейти до вмісту

Кулик Олександр Васильович (тренер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Кулик
Кулик Олександр Васильович
Загальна інформація
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанням. Суми, Україна
Народження24 травня 1957(1957-05-24)
сел. Середина-Буда Сумської області, УРСР, СРСР
Смерть1 березня 2022(2022-03-01) (64 роки)
поблизу смт Низи, Сумський район, Сумська область, Україна
Причина смертізагинув у боях в ході російського вторгнення в Україну
Alma materКиївський державний інститут фізичного виховання (1979)
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортувелосипедний спорт
ТренуєОлександра Кириченка
Олександра Феденка
Нагороди
Заслужений тренер УРСР
Заслужений тренер УРСР

Почесний громадянин Сум
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кулик (прізвище).
Щодо інших людей з таким самим прізвищем, іменем та по-батькові див. Кулик Олександр Васильович.

Олександр Васильович Кулик (нар. 24 травня 1957(19570524), сел. Середина-Буда Сумської області, УРСР, СРСР — пом. 1 березня 2022, під Низами Сумського району Сумської області) — український тренер з велосипедного спорту, майстер спорту, заслужений тренер Української РСР (1988), учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Кулик народився 24 травня 1957 року в селищі Середина-Буда на Сумщині.

В 1979 році закінчив навчання в Київському державному інституті фізичного виховання[1].

Працюючи у м. Сумах, підготував Олександра Кириченка — олімпійського чемпіона сеульської літньої Олімпіади 1988 року в гіті на 1000 метрів з місця у складі збірної СРСР[2], а також срібного призера олімпійських ігор в Сіднеї 2000 року Олександра Феденка.

З початку 2000-х років працював директором комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Україна» профспілкової організації ВАТ «Сумбуд».

З початком російського вторгнення в Україну, приєднався до підрозділу ТрО ЗС України.

Загинув 1 березня 2022 року в бою з російськими окупантами поблизу біля села Верхня Сироватка на Сумщині, намагаючись зупинити колону ворожої техніки[3], в ході російського вторгнення в Україну. З десяти захисників загинули п'ятеро[4].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На місці бою біля села Верхня Сироватка на Сумщині встановлено пам'ятний знак.

Звання «Почесного громадянина міста Суми» Олександру Кулику присвоєно 14 грудня 2022 року разом з чотирма загиблими 7 березня 2022 року захисники, яким надали звання 23 лютого 2023 року: Олександр Бєлявський, Євгеній Степаненко, Георгій Цедік, Роман Кукленко. Відзнаку під час сесії Сумської міської ради отримав 29 березня 2023 року Андрій Кулик — син загиблого заслуженого тренера України з велоспорту Олександра Кулика[4].

У 2023 році КДЮСШ «Україна» названо на честь Олександра Кулика[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бубка С. Н., Булатова М. М. Олімпійське сузір'я України: Тренери. [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] К.: Олімп. л-ра, 2011 р.
  2. ↑ Aleksandr Kirichenko (англ.). sports-reference.com. 1988. Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 6 серпня 2012.
  3. ↑ У бою під Низами на Сумщині загинув заслужений тренер України Олександр Кулик (ua) . Суспільне. Новини. 1 березня 2022. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  4. ↑ а б Діана Крахматова, Андрій Крамченков, Вікторія Грамм (29 березня 2023). Відзнаки "Почесний громадянин міста Суми" вручили родинам п’ятьох загиблих захисників (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 29 березня 2023.
  5. ↑ Про нас. КДЮСШ «Україна». Процитовано 14.11.2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кулик_Олександр_Васильович_(тренер)&oldid=43892082