Перейти до вмісту

Кохан Кузьма Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кохан Кузьма Федорович
Народження20 жовтня (2 листопада) 1913
Рубці, Шандриголівська волость, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть24 травня 2007(2007-05-24) (93 роки)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьхудожник
ВчительФедченко Василь Харлампійович, Єлева Костянтин Миколайович, Кричевський Федір Григорович, Трохименко Карпо Дем'янович, Шаронов Михайло Андрійович і Єржиковський Сергій Миколайович
ЧленНаціональна спілка художників України
У шлюбі зДепутатова Парасковія Пилипівна
ДітиКохан Олексій Кузьмович

Кузьма Федорович Ко́хан (нар. 2 листопада 1913, Рубці — нар. 24 травня 2007, Київ) — український художник; член Спілки художників України з 1947 року. Чоловік художниці Парасковії Депутатової, батько графіка Олексія, дід філософа і графіка Ярослава Коханів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 жовтня [2 листопада] 1913(19131102) року в слободі Рубцевій (тепер село Рубці Краматорського району Донецької області, Україна). 1938 року з відзнакою закінчив Ворошиловградське художнє училище[1] (викладачі Василь Федченко, Н. Яблонський). Навчався в Київському художньому інституті, на червертому курсі якого, з початком німецько-радянської війни, був евакуйований до Самарканда. В Україну повернувся у 1944 році[1]. 1946 року закінчив навчання в Київському художньому інституті (викладачі Костянтин Єлева, Федір Кричевський, Карпо Трохименко, Михайло Шаронов, Сергій Єржиковський). Дипломна робота — картина «На рідному заводі»[1].

Жив у Києві, в будинку на вулиці Хрещатику № 13, квартира 68, потім в будинку на Русанівській набережній № 20, квартира 80[2]. Помер в Києві 24 травня 2007 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису, книжкової графіки та плаката. У реалістичному стилі створював портрети, пейзажі, натюрморти, тематичні карти­ни. Серед робіт:

живопис
  • «На рідному заводі» (1946);
  • «Микола Щорс і Василь Боженко» (1948);
  • «Зустріч Тараса Шевченка з Михайлом Михайловим та Петром Лавровим у Якова Полонського» (1948);
  • «Артем на відбудові Донбасу» (1949);
  • «…та й списую Сковороду» (1964);
  • «Садівник-любитель» (1967);
  • «Ранок тракториста» (1970);
  • «Лікнеп» (1971; 1996);
  • «Перше радіо на селі» (1972);
  • «Онук (Мрії)» (1975);
  • «Квіти осін­ні» (1983);
  • «Улюблена книжечка» (1983);
  • «Добре влітку» (1984);
  • «Мед» (1989);
  • «Небо після дощу» (1992);
  • «Автопортрет» (1995);
  • «Пісня жайворонка» (1996);
  • «Я весь у діда пішов (Автопортрет)» (1998);
  • «Екзотичні фрукти» (1999);
плакати
  • «Учіться плавати» (1946, у спів­авторстві);
  • «Футбол — народний вид спор­ту» (1947);
ілюстрації до книг
скульптура
  • «Мати» (1990);
  • «Мій батько» (1991).

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1947 року. Персональна виставка відбулася посмертна у Києві у 2013 році (посмертна).

Деякі твори зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї історії України, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Луганському крає­знавчому музеї.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Туристична Лиманщина. Фрагмент статті Олени Кощенко «Убралась хата у вишневий квіт», газета «Сільські вісті»//Вівторок, 12 листопада 2013 року, № 133 (19026). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  2. Довідник членів Спілки художників України, сторінка 74 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 11 травня 2021.

Література

[ред. | ред. код]