Перейти до вмісту

Котик Валентин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Котик Валентин Олександрович
Офіційний портрет В. Котика кінця 1930-х років
Ім'я при народженніКотик Валентин Олександрович
Народження11 лютого 1930(1930-02-11)
Хмелівка
Смерть17 лютого 1944(1944-02-17) (14 років)
Ізяслав
помер від ран[d]
КраїнаСРСР СРСР
Війни / битвинімецько-радянська війна і Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня

Валенти́н Олекса́ндрович Ко́тик (також Ва́ля Ко́тик; 11 лютого 1930, с. Хмелівка, Шепетівська округа, Вінницька область, нині Шепетівського району, Хмельницької області — 17 лютого 1944, м. Ізяслав) — піонер, партизан-розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1930 року, в селі Хмелівка Шепетівського району Шепетівської округи. Навчався в школі № 4 міста Шепетівки. Із окупацією Шепетівки німецькими військами, Котик, згідно із твердженнями радянських джерел, вступив до партизанського загону.

Валя Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 2-го ступеня. У 1958 році Котика посмертно нагородили званням Героя Радянського Союзу.

Події

[ред. | ред. код]

Як стверджують радянські автори[1]:

З 1942 року зв'язковий з Шепетівською підпільною партійною організацією.

З 1943 року юний патріот — розвідник шепетівського партизанського загону імені Кармелюка.

16 лютого 1944 року під час виконання завдання у місті Ізяславі, був поранений та наступного дня відправлений разом із своєю матір'ю на лікування до партизанського шпиталю у Стриганах. Біля міста потрапив під німецький авіаналіт, під час якого загинув від вибуху авіабомби. Був похований разом з іншими партизанами у братській могилі в селі Плужне[2]

Вшанування

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Валі Котику у Шепетівці

У 1957 році знято фільм «Орлятко», в образі головного героя якого поєднані риси Валентина Котика й Марата Казея.

В 1958 році, 27 червня Указом Президії Верховної Ради СРСР, за проявлений героїзм в боротьбі з німецькими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після цього на честь Героя Радянського Союзу Валі Котика названі вулиці у Кривому Розі, Шепетівці. У 1960 році перед школою у Шепетівці, в якій він навчався, йому встановлено пам'ятник.

1966 року одну з вулиць у Львові (місцевість Сигнівка) назвали на честь Валі Котика (від 1997 року — вулиця Пустомитівська)[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бугай Є. М., Макухін М. Є. З когорти мужніх: Збірник оповідань і нарисів / Є. М. Бугай, М. Є. Макухін. — Львів: Каменяр, 1978. — 279 с.
  2. Володимир Федотов (5 травня 2012). Так як загинув Валя Котик?. shepetivka.com.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 28 липня 2024.
  3. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — С. 50. — ISBN 966-603-115-9.

Література

[ред. | ред. код]
  • Бугай Є. М., Макухін М. Є. З когорти мужніх: Збірник оповідань і нарисів / Є. М. Бугай, М. Є. Макухін. — Львів: Каменяр, 1978. — 279 с.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2 т. — Т. 1: Абаев—Любичев. — М.: Воениздат, 1987. — 911 с. (рос.)
  • Котик А. Н. Он был пионером. — Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство, 1980. — 88 с. (рос.)
  • Криворучко М. Г. Памяти бессмертного подвига: путеводитель по памятным местам Москвы / М. Г. Криворучко, П. И. Мишин, И. Г. Смирнов. — М.: Московский рабочий, 1972. — 272 с. (рос.)
  • Наджафов Г. Д. Смелые не умирают. — М.: Молодая гвардия, 1968. — 29 с. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]