Костянтиноградський повіт

Костянтиноградський повіт
Губернія	Полтавська губернія
Центр	Костянтиноград
Створений	1783 рік
Площа	542 187 десятин (поч. 1923)
Населення	306 280 чоловік (поч. 1923) осіб

Костянтиноградський повіт Полтавської губернії на карті 1821 року

Костянтиногра́дський пові́т (у 1921—22 — Конградський, з грудня 1922 по березень 1923 Красноградський) — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії; створений у 1783 році й існував до березня 1923 року. Повітовий центр — місто Костянтиноград (Конград, Червоноград, Красноград, тепер Берестин, районний центр Харківської області).

Географія

Костянтиноградський повіт знаходився у південно-східній частині Полтавської губернії.

Головні річки у повіті — Орель та Берестова.

Статистика, поділ і населення

Площа Костянтиноградського повіту — 5 341 кв. верста. Населення (перепис 1897 року) — 230 882 чоловік.

За переписом 1900 року у повіті налічувалось 21 волость, сільських населених пунктів — 314, сільських громад — 288, дворів — 32 247, сільського населення — 214 130 чоловік. Волосні центри: містечка Карлівка і Нехвороща, села Білухівка, Берестовенька, Великі Бучки, Мала Перещепина, Петрівка, Піщане, Руський Орчик, Ряське, Федорівка, Циглерівка та інші.

Волості станом на 1885 рік (26):

Олександрівська, Берестовенська, Білухівська, Велико-Бучківська, Верхньоланнівська, Ганебнівська, Дар-Надеждинська, Жирківська, Карлівська, Коханівська, Лебязька, Малоперещепинська, Машівська, Наталинська, Нефорощанська, Новотагамлицька, Парасковіївська, Піщанська, Петрівська, Рунівська, Русько-Орчиківська, Ряська, Старицьківська, Старовірівська, Федорівська, Циглерівська.

Станом на 1900 рік у Костянтиноградському повіті була 21 волость:

• Берестовеньківська;
• Білухівська;
• Великобучківська;
• Ганебнівська;
• Дар-Надеждинська;
• Жирківська;
• Зачепилівська;
• Карлівська;
• Кегичівська;
• Малоперещепинська;
• Машівська;
• Наталинська;
• Нефорощанська;
• Новотагамлицька;
• Парасковіївська;
• Піщанська;
• Петрівська;
• Руновщинська (Рунівщинська);
• Ряська;
• Старовірська;
• Тагамлицька.

Основну масу населення становили українці, жили також росіяни і німецькі колоністи, які поселилися тут на початку XIX століття.

Волості станом на 1912 рік (21):

Берестовенська, Білухівська, Велико-Бучківська, Ганебнівська, Дар-Надеждинська, Зачепилівська, Карлівська, Кегичівська, Мало-Перещепинська, Машівська, Михайлівська (колишня Жирківська), Наталинська, Нефорощанська, Ново-Тагамлицька, Парасковіївська, Піщанська, Петрівська, Рунівська, Ряська, Старовірівська, Тагамлицька.

На початку 1923 року Костянтиноградський повіт складався з 26 волостей, його площа становила 542 187 десятин, а населення було 306 280 чоловік.

Історія

Костянтиноградський повіт був утворений 1783 року на території Катерининської провінції. Був включений до Катеринославського намісництва.

1796 року віднесений до Малоросійської губернії. З реорганізацією останньої був ліквідований.

Знову був утворений 1802 року у складі Полтавської губернії.

До реформи 1861 року майже 60 % усіх селян повіту були кріпаками, вони одержали після реформи по 2,4 десятини на ревізьку душу, а колишні державні селяни — по 5,2 десятини на душу. Цензових дворян (до реформи) у повіті було 66. Найбільшими землевласниками були: велика княгиня Олена Павлівна, Базилевські, графи Ламберти, Струкови, Милорадовичі, Кохановські, Сахновські фон-Лауніц, Марченко.

На початку ХХ століття Костянтиноградський повіт став одним з осередків селянських рухів, найбільші з яких відбулися навесні 1902 року та в 1905 році. З нападом на Карлівську економію герцогів Мекленбург-Стрілицьких 26 березня 1902 року розпочався селянський виступ, який охопив села Варварівку, Максимівку, Мар'янівку, Попівку, Білухівку та інші, вийшов за межі економії і став швидко поширюватися в Костянтиноградському і Полтавському повітах. Аграрний рух охопив Карлівську вотчину Мекленбург-Стрілицьких та ряд інших населених пунктів повіту в 1905—07 роках.

У часи громадянської війни у Костянтиноградському повіті діяли партизанські загони Я. З. Покуси, М. Є. Козирєва, П. О. Зеленського, які в січні 1919 року об'єдналися в окрему бригаду при Харківській групі військ.

З початку 1920-х років повіт називався Конградським. У грудні 1922 року перейменований на Красноградський.

Костянтиноградський повіт був розформований відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року.

Економіка

У 1900 році посівні площі Костянтиноградського повіту становили 262 452 десятини.

Основна населення повіту займалася землеробством, у 84 селах сіяли тютюн і коноплі. Хліба в повіті збирали в середньому по 38,5 пуда на душу.

По розвитку скотарства повіт займав перше місце у Полтавській губернії.

У заводській промисловості Костянтиноградський повіт переважало винокуріння. Робітників — 760 чоловік. Кустарні промисли були розвинуті слабо.

Через повіт проходила лінія Харківсько-Миколаївської залізниці.

Соціальна сфера

На 1900 рік у Костянтиноградському повіті налічувалось 8 медичних дільниць, 20 фельдшерських пунктів, 86 земських училищ. Серед останніх була, в тому числі, школа садівництва та городництва.

Література

• Костянтиноградський повіт // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 398—399
• Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т. Т.1-50. С.-Петербург: 1903—1905.