Корпус командос Афганської національної армії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корпус командос Афганської національної армії
пушту قول اردوی نیروهای خاص
Знаки розрізнення Корпусу командос Афганської національної армії
На службі24 липня 2007 — серпень 2021
КраїнаАфганістан Ісламська Республіка Афганістан
ВидАфганська національна армія
Типкомандос
Рольантиповстанська війна
рекогностування
Чисельність21 000 бійців (2017)[1][2]
У складіКомандування спеціальних операцій Афганської національної армії
Гарнізон/Штабтабір Ріш-Хор, Кабул, Афганістан[3]
Знаки розрізнення
Прапор корпусу
Медіафайли на Вікісховищі
6-й батальйон (кандак) командос вправляється зачищати місцевість у провінції Кабул.
7-й батальйон (кандак) командос 2010 року

Корпус командос Афганської національної армії (раніше бригада командос Афганської національної армії,[4] батальйон командос Афганської національної армії[3]) — колишній підрозділ командос Афганської національної армії (АНА). Протягом повстання Талібану, його бійці становили 7% афганських національних сил безпеки, але провели від 70 до 80% боїв.[5] Структура підрозділу наслідувала 75-й рейнджерський полк.[6]

Після падіння Кабула та подальшого розпаду АНА і краху Ісламської Республіки Афганістан командос було фактично розпущено.

Відбір і вишкіл

[ред. | ред. код]
Афганські спецпризначенці готуються до повітряно-штурмових дій

Перший батальйон командос було сформовано з наявних піхотних батальйонів. Запущена на початку 2007 року програма мала намір узяти по одному звичайному піхотному батальйону («кандак») з кожного регіонального корпусу АНА, давши їм спеціальну підготовку і спорядження та реорганізувавши за зразком рейнджерів армії США. Кожен батальйон був приписаний до одного з шістьох регіональних корпусів.

Вишкіл проводився в навчальному центрі командос Morehead (табір Ріш-Хор)  — колишній навчальній базі Талібану, розташованій за 10 км на південь від Кабула. Місцем знаходження табору називають то провінцію Вардак, то провінцію Кабул.[7]

12-тижневий курс включав три окремі навчальні програми для різних частин зароджуваного підрозділу одночасно. Першочергово і найбільшою мірою вишкіл було спрямовано на піхотні роти («толі») з упором на індивідуальні навички та тактику дрібних підрозділів. Для підтримки бойових рот центральний штаб і ротні штаби пройшли іншу підготовку, зокрема з поводження з мінометами, з медичної допомоги та з комунікацій. Третій відділ зосереджувався на особовому складі «кандака» та його функціях управління військами.[8]

Підрозділ набирав до свого складу з усього Афганістану з різних частин афганської армії, приймаючи перспективних пуштунів, таджиків, хазарейців, узбеків і туркменів, тим самим запобігаючи формам племінної роздрібненості та упередженості.[6]

Перший кандак командос завершив навчання 24 липня 2007 року з командиром полковником Фарідом Ахмаді.[9] Після вишколу кожен кандак командос повернувся до закріпленого за ним району дій корпусу, маючи у своєму складі команду «А» сил спеціального призначення армії США, після чого почав проходити 18-тижневий цикл: по шість тижнів на тренування, виконання завдань і відновлення. 3а вишкіл і роботу радників в Афганістані почергово відповідали 3-тя і 7-ма група ССО армії США.[10]

Початковий план Міжнародних сил сприяння безпеці передбачав одну бригаду із шістьох кандаків (батальйонів), тоді як АНА спочатку розраховувала на повноцінну дивізію з трьох бригад і 15 батальйонів.[11]

Доля підрозділу в умовах перемоги талібів

[ред. | ред. код]

Під час наступу у 2021 році таліби у провінції Фар'яб стратили 22 бійців командос після того, як ті здалися.[12] Хоча відомо, що таліби виявляли поблажливість до звичайних військовослужбовців АНА, бійці командос, як і пілоти ВПС були особливою мішенню для Талібану.[13]

Услід за падінням Кабула в руки талібам 17 серпня 2021 року повідомили, що кілька спецпризначенців АНА перебралися у провінцію Панджшер, приєднавшись до Фронту національного опору Афганістану.[14][15]

Повідомлялося, що близько 500—600 афганських військовиків, здебільшого спецпризначенців, відмовилися здатися в Кабулі і замість цього приєдналися до американських сил у Міжнародному аеропорту ім. Хаміда Карзая, допомагаючи їм убезпечити зовнішній периметр летовища під час евакуації з Афганістану 2021 р.[16]

Великобританія розглядає можливість набору до британської армії евакуйованих у цю країну після розгрому афганських військ тамтешніх командос.[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ U.S. Special Forces train Afghans in own image, success could lead to troop withdrawals in region. NY Daily News. 8 серпня 2010. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 10 травня 2013.
  2. ↑ Special Operations: Afghans Create A-Teams. Strategypage.com. 23 травня 2010. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 10 травня 2013.
  3. ↑ а б Afghan National Army update, May 2011 | FDD's Long War Journal. www.longwarjournal.org. 9 травня 2011. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 14 лютого 2022.
  4. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Cooper, Helene (20 серпня 2017). Afghan Forces Are Praised, Despite Still Relying Heavily on U.S. Help. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 23 вересня 2017.
  6. ↑ а б Neville, 2019, с. 59.
  7. ↑ USA Today, France to withdraw 200 special forces from Afghanistan [Архівовано 9 травня 2011 у Wayback Machine.]
  8. ↑ US Department of Defense, Gates Visits New Afghan Commando Training Site [Архівовано 17 травня 2009 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Npr.org, New Afghan Commandos Take to the Frontlines [Архівовано 2 серпня 2009 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Afghan commandos emerge - World news - Washington Post | NBC News. MSNBC. 18 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 10 травня 2013.
  11. ↑ ANA Commandos First on the Ground in Marjah | ISAF - International Security Assistance Force. Isaf.nato.int. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
  12. ↑ Anna Coren, Sandi Sidhu, Tim Lister and Abdul Basir Bina. Taliban fighters execute 22 Afghan commandos as they try to surrender. CNN. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  13. ↑ Stewart, Phil; Ali, Idrees; Shalizi, Hamid (9 липня 2021). Special Report: Afghan pilots assassinated by Taliban as U.S. withdraws. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  14. ↑ Hakemy, Sulaiman (17 серпня 2021). Panjshir: The last bastion of anti-Taliban resistance in Afghanistan. The National. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  15. ↑ After fall of Kabul, resistance to Taliban emerges in Panjshir | FDD's Long War Journal. www.longwarjournal.org (амер.). 18 серпня 2021. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 19 серпня 2021.
  16. ↑ Regencia, Tamila Varshalomidze, Usaid Siddiqui,Ted. Biden keeps to August 31 deadline for Kabul airlift. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  17. ↑ Afghan Commandos May Join the British Army. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 14 лютого 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корпус_командос_Афганської_національної_армії&oldid=41664904