Королівство Русь (назва)
Королівство Русь ( лат. Regnum Rusiæ) — уживана в латиномовних, джерелах, переважно у XIV столітті, назва Галицького князівства[1]. Пізніше під впливом цієї назви Галичину стали ототожнювати з Руссю (у вузькому значенні цього слова). У західних пам'ятках більш раннього часу інколи королівством неофіційно називали всю Руську державу (Київську Русь), а її великих князів іменували королями[2]. Коронованими королями Русі були Данило Романович (з 1253) і Юрій І Львович (останній на аверсі маєстатичної печатки названий «Rex Russiae» — король Русі, а на реверсі — «Dux Ladimiriae» — князь Володимирії). Також на портреті Юрія І Львовича, авторства Луки Долинскього, є напис «Лев, король Руси, основатель города Львов». [3]У своїх грамотах Юрій II титулувався «князем всієї Малої Русі» або «князем Руського королівства»[2].
В «Австрійській хроніці 95 правителів» авторства Леопольда Штайнройтера, автор описує події 1278 року, а саме битву під Дюрнкрутом. Серед союзників короля богемії Отокара II, є «король Лев із Русі»
В Стематографії болгарського автора Христофора Жефаровича, є герб на якому зображений «Руський лев», країна якому належить цей герб, автор підписав як "Россїя".
У низці документів за 1350—1358 роки Казимир III титулував себе не лише королем Польщі, а й володарем Королівства Русі. Крім того, він випускав окрему монету для Руського королівства — руський грошик. Усе це свідчить, що питання про державно-правову форму анексії Галицького князівства, яке в Західній Європі прирівнювали до королівства, на той час не було остаточно вирішеним[2].
Як відзначив польський історик Юзеф Сєрадзький (Józef Sieradzki, 1900—1960[4]), Казимир III уважав вигідною для себе персональну унію двох рівноправних королівств (Польщі і Галицької Русі), об'єднаних особою одного монарха. Однак незабаром перемогла репрезентована польською політичною елітою тенденція до беззастережного включення «Руської землі» (terra Russiae) до Корони Польської як її складової частини[2].
Вживаний не лише в західноєвропейських і угорських, а й у польських актах і хроніках термін «Руське королівство» засвідчує, що завойовані Польщею галицькі волості сприймалися поляками як окреме політичне утворення, відмінне як етнічно, так і культурно від решти Польського королівства[2].
1372 року король Угорщини і Польщі Людовик Угорський, представник Анжуйської династії Капетингів, передав Королівство Русі «з містами й населенням у вічне управління» князю Владиславові Опольському[2].
1387 року встановилося довготривале панування Польщі на теренах Руського королівства. На чолі польського війська, яке здійснило анексію, була поставлена королева Ядвіга — дочка короля Людовика Угорського, а не її чоловік — Владислав II Ягайло[5]: спадкові права Ядвіги на угорську корону полегшували полякам усунення з повітів Галичини угорських старост. Незважаючи на підпорядкування Королівства Русі Польщі, Угорщина і далі претендувала на територію королівства, іменуючи його Королівством Галичини та Володимирії (Ґаліції і Лодомерії)[2].
- ↑ в угорських джерелах Галицьке князівство фігурує як Королівство Русі від XIII ст.
- ↑ а б в г д е ж Ісаєвич Я. Д. Королівство Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- ↑ ICEnet (10 серпня 2024), РОССИЯ🇷🇺 - КОЛОНИЯ РУСИ, процитовано 29 серпня 2024
- ↑ Wyrozumski J. Sieradzki Józef (pierwotnie Hirschberg Adolf) (1900—1961) [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1996—1997. — T. XXXVII. — S 246. (пол.)
- ↑ за Грушевським, деякі малопольські та польські пани прямо казали Ягайлові, що він — не король, а тільки чоловік королеви
- Ісаєвич Я. Д. Королівство Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
