Констанція Манціарлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Констанція Манціарлі
нім. Constanze Manziarly
Народилася14 квітня 1920(1920-04-14)
Інсбрук, Австрія
Померла2 травня 1945(1945-05-02) (25 років)
Берлін, Третій Райх
Країна Австрія
Діяльністьдієтологиня, кухарка
ЗакладАдольф Гітлер
Роки активностіз 1943

Констанція Манціарлі (нім. Constanze Manziarly; 14 квітня 1920, Інсбрук, Австрія — ?) — німецький дієтолог і кухар, яка працювала у Адольфа Гітлера. Після того, як Манціарлі покинула фюрербункер, про її місце знаходження нічого не відомо.

Біографія

[ред. | ред. код]

Її батько був греком, мати — австрійкою. Після закінчення реального училища Манціарлі вивчилася в бюджетному навчальному закладі на дієтолога. У 1943 році вона влаштувалася на роботу до Адольфа Гітлера. Манціарлі була особистим кухарем Гітлера під час їх перебування в фюрербункері.

Разом з Гердою Крістіан і Траудль Юнге 22 квітня 1945 року Манціарлі отримала персональний дозвіл від Гітлера на від'їзд з фюрербункера, однак всі вони залишилися з фюрером до його самогубства.

1 травня 1945 року біля половини дев'ятого вечора Манціарлі покинула фюрербункер в складі групи, яку очолював Вільгельм Монке. До групи також входили особистий пілот Гітлера Ганс Баур, начальник охорони Йоганн Раттенгубер, секретарі Герда Крістіан, Траудль Юнге і Ельза Крюгер.

Подальша доля Манціарлі відома тільки зі слів Траудль Юнге: в 1989 році Юнге стверджувала, що востаннє бачила Манціарлі в складі групи з чотирьох жінок, які повинні були доставити важливий звіт Карлу Деніцу, але в якийсь момент через метушню група розпалася, і Манціарлі спробувала змішатися з натовпом місцевих жінок. Однак, у своїй книзі «До останньої хвилини» вона стверджує, що Манціарлі востаннє 2 травня, коли дієтолог зайшла разом з радянськими солдатами в берлінський метрополітен, кажучи: «Вони хочуть бачити мої документи». (Юнге в книзі вказує, що Манціарлі, маючи пухкість в щоках, цілком могла бути прийнята радянськими солдатами за росіянку). Більше вона її не бачила.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ramsey W. G. After the Battle. — London: Seymour Press Ltd., 1988. — P. 28, 30. — ISBN 978-0894020414.
  • Stavropoulos D. Berlin 1945: The Collapse of the "Thousand-Year" Reich - Great Battles of the World series. — Periscopio Publications, 2009. — P. 82. — 128 p. — ISBN 0897475682.
  • Junge T. Voices from the Bunker. — Anchor. — 1990. — 172 p. — ISBN 978-0385413039.
  • Junge T. Until the Final Hour: Hitler’s Last Secretary. — Arcade Publishing, 2005. — 261 p. — ISBN 978-1559707565.
  • O’Donnell J. P. The Bunker. — Da Capo Press, 2001. — 416 p. — ISBN 978-0306809583.
  • Schroeder C. Er war mein Chef: Aus dem Nachlass der Sekretarin von Adolf Hitler. — Langen Muller, 1985. — 400 p. — ISBN 978-0384420595.

Примітки

[ред. | ред. код]