Клин
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
- Клин — один з простих механізмів.
- Клин — у геометрії — це многогранник, що має дві трикутні і три трапецевидні грані.
- Клин — загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь.
- Клин — трикутна, часто висунута гострим кінцем уперед форма чого-небудь.
- Клин — частина земельного угіддя, що виділяється за певною ознакою (за родом посіву тощо), а також ділянка землі взагалі
- Клин — предмет у формі гострокутного трикутника
- ПП-9 «Клин» — модифікація пістолета-кулемета ПП-91
- Клин — велика територія, земля поселення етносу:
Прізвище походить від давньоукраїнського чоловічого імені Клин (яке співвідносне з іменем Климентій), або від апелятива клин у значенні «загострений брусок дерева чи металу», «кусок тканини, паперу, землі у вигляді трикутника».[1]
- Клин Віктор Львович (1936—2006) — український музикознавець, композитор
- Клин — село, Пінський район, Берестейська область
- Клин — село, Горецький район, Могильовська область
- Клин — село, Мстиславський район, Могильовська область
- Клин — село, Хотимський район, Могильовська область
- Клин — село, Шкловський район, Могильовська область
- Клин — місто, центр міського округу, Московська область
- Клин — село, Александрово-Заводський район, Забайкальський край
- Клин — село, Дніпропетровська область, Кам'янський район
- Клин — село, Рівненська область, Дубенський район
- Клин — село, Сумська область, Роменський район
- Клин (у минулому — Болгарка) — колишній хутір Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області
- ↑ Павло, Чучка (2005). Прізвища закарпатських українців : історико-етимологічний словник. Світ. с. 267. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Клин // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.