Клайв Оуен
_cropped.jpg)
.svg){kind=small}
Клайв Óвен (англ. Clive Owen; нар. 3 жовтня 1964, Ковентрі, Велика Британія) — британський кіно- і театральний актор, лауреат премії BAFTA і «Золотий глобус» (обидві — в 2005 році). Найвідоміші фільми з його участю — «Близькість» (2004), «Місто гріхів» (2005), «Останній нащадок Землі» (2006).
Клайв Оуен народився 3 жовтня 1964 року в місті Ковентрі Велика Британія. 1967 року його батько, кантрі-співак, пішов з сім'ї. Клайва і його чотирьох братів виростили мати і вітчим (касир на місцевій залізничній станції). З 13 років Клайв грав в молодіжному театрі, а в 1984 році, проживши два роки після закінчення школи на допомогу з безробіття, вступив до Королівської академії драматичного мистецтва, де його однокурсниками були Ральф Файнс і Джейн Горрокс.
Навчання тривало три роки, і після випуску в 1987 році молодого актора прийняли в трупу лондонського театру «Young Vic». Там він з'явився в двох шекспірівськіх постановках, зігравши Клаудіо в «Мірі за міру» і Ромео в «Ромео і Джульєтті». У той же період між Оуеном і його партнеркою Сарою-Джейн Фентон, виконавицею ролі Джульєтти, почався роман. У березні 1995 року вони одружилися і залишаються разом досі. Пара ростить двох дочок — Ханну і Єву.
У тому ж 1987 році Оуен дебютував на телебаченні, отримавши невелику роль в детективному серіалі «Малюки Рокліффа», а наступного року — в кіно. Його кінодебютом стала стрічка «Гуркіт мотора», історія про двох хлопців, що вирушили в компанії красуні-вдови в автомобільну подорож.
Впродовж декількох років актор багато і продуктивно працював на телебаченні, знімаючись у фільмах і серіалах. Перше відчутне визнання йому принесла телевізійна костюмна мелодрама 1990 року «Лорна Дун» (екранізація однойменного роману Річарда Блекмора), де Оуен виконав роль Джона Рідда, коханого Лорни. Серіал «Ченсер», в трьох епізодах якого актор з'явився в 1991 році, теж був добре прийнятий глядачами.
Далі в 1991 році Оуен знявся в драмі «Закрий мої очі». Центральним сюжетом цього фільму був кровозмісний зв'язок, в який вступили Річард (персонаж Оуена) і Наталі, — розлучені в дитинстві брат і сестра, що зустрілися знову після багато років. Відношення критиків до картини було неоднозначним. Попри низку кінонагород, які, втім, отримав лише Алан Рікман (по фільму — чоловік Наталі), фільм зібрав негативні відгуки в пресі. Оуен хворобливо сприйняв першу невдачу і на два роки пішов з кіно. У цей період він час від часу грав в театрі.
Повернувся до роботи в 1993 році, знявшись в двох телефільмах — американському «Клас 1961 року» і британському «Маг» про конфронтацію між Скотланд-ярдом і IRA — і в драмі «Вік», де виконав роль молодого лікаря-ідеаліста, що виявив, що його наставник в дослідницькому центрі є прихильником євгеніки і стерилізує бідняків і неповноцінних. 1994 рік виявився досить насиченим для актора. Він з'явився в чотирьох телефільмах — драмі «Нічиї діти», комедії «Вечір з Гері Лінкером», тріллері «Зброя судного дня» і драмі по роману Томаса Гарді «Повернення до витоків», де в парі з ним грала Кетрін Зета-Джонс. Також цього року він знявся в ролі приватного детектива Ніка Шармана в драмі «Розворот», пілотному епізоді серіалу «Шарман», що вийшов на телеекрани в 1996 році.
У 1995 році зіграв головну роль в телефільмі «Блюз поганого хлопця», потім в 1996 році став прототипом для розробки зовнішності головного героя відеогри Privateer 2[en], а також в парі з Геллі Беррі знявся в посередньому трилері «Дружина багатія».
У 1997 році актор був зайнятий в достатньо провокаційному проєкті — драмі «Ваблення», яка була удостоєна нагороди кінофестивалю Канни. У цій екранізації спектаклю, що наробив галасу, Оуен виконав головну роль Макса, в'язня концтабору Дахау, який спочатку відмовляється визнати свою гомосексуальність і замість рожевого трикутника, яким позначали гомосексуалів, надягає жовту зірку — знак євреїв, а потім закохується в Горста, іншого ув'язненого. У театрі роль Макса виконували Річард Гір (у Америці на Бродвеї) і Іен Маккеллен (у Великій Британії). Гру Оуена високо оцінили критики, які визнали, що він блискуче впорався з роллю. У тому ж році він повернувся в театр і взяв участь в драмі про любов і зраду під назвою «Близькість», яка через сім років була екранізована.
Наступна картина актора, кримінальна драма 1998 року «Круп'є», попри невеликі збори отримала достатньо позитивну пресу — критики писали, що фільм тримається переважно на грі Оуена. Крім того цього року він з'явився в телефільмі «Луна», зігравши репортера, що розслідує таємниче вбивство. У 1999 — 2000 роках Оуен був зайнятий переважно на телебаченні, успішно зігравши головну роль осліплого детектива Росса Таннера в чотирьох серіях телефільму «Ясновидіння».
Далі знімався у серії короткометражних фільмів під загальною назвою «Прокат», замовлена BMW в рекламних цілях у декількох іменитих кінорежисерів — Енга Лі, Тоні Скота, Гая Річі, Вонга Карвая та ін. У всіх восьми серіях, п'ять з яких вийшло в 2001 році, а три — в наступному, Оуен виконав роль таємничого водія. У той же період актор з'явився в двох гучних картинах — соціальній драмі Роберта Олтмана «Госфорд-парк» і триллері «Ідентифікація Борна», де зіграв негативного персонажа на прізвисько Професор.
.jpg)
У 2003 році популярність Оуена почала зростати, так само як і масштаб його фільмів. Спочатку він знявся в кримінальному триллері «Засну, коли помру» (ця стрічка увійшла до конкурсної програми ММКФ, а партнерами актора виступили Шарлотта Ремплінг, Малкольм Макдауелл і Джонатан Ріс-Майерс). У цьому фільмі Оуен виконав роль колишнього гангстера Вілла Грегема, вимушеного узятися за розслідування обставин загибелі його молодшого брата. Наступною була мелодрама «За межею». Ця картина не здобула резонансу у публіки і критиків — партнерка актора Анджеліна Джолі навіть отримала номінацію на антипремію «Золота малина» як гірша акторка — проте проєкти наступного року перетворили Оуена на зірку, винагородивши за довгу дорогу до успіху.
Першим фільмом 2004 року для актора стала монументальна історична драма «Король Артур» з бюджетом в 90 мільйонів доларів, в якому Оуену була відведена головна роль героя лицарських романів — легендарного короля Артура. Попри насмішки критиків, які знайшли в картині безліч недоліків, фільму супроводив успіх у публіки, а збори в світовому прокаті перевищили 200 мільйонів доларів.
Проте наступна стрічка за участю Оуена була сприйнята критиками більш ніж прихильно. Це була драма «Близькість», екранізація п'єси, в якій актор грав в 1997 році, із справді зоряним складом — крім Оуена у фільмі знялися Джулія Робертс, Наталі Портман і Джуд Лоу. Роль дерматолога Ларрі, якого кидає його супутниця Ганна ради письменника-невдахи Дена (саме його Оуен грав в театрі), принесла акторові номінацію на «Оскар» і такі престижні кінопремії як BAFTA і «Золотий глобус». Критики ж визнали, що роль Ларрі — найкраща зі всіх робіт Оуена.
Не менш ефектною була поява Оуена в блискуче стилізованому під комікс фільмі Роберта Родрігеса «Місто гріхів», де крім нього зіграв Брюс Вілліс, Міккі Рурк, Бенісіо дель Торо, Джессіка Альба та інші відомі актори. Далі в 2005 році Оуен знявся в парі з Дженніфер Еністон в трилері «Ціна зради» — на думку критиків, ця картина, попри хорошу гру акторів, грішила невиразною режисурою і провалами в сценарії.
У 2006 році Оуен знявся в трьох стрічках — в другорядній ролі агента 006 у фільмі «Рожева пантера», спільно з Дензелом Вашингтоном і Джоді Фостер в кримінальному трилері Спайка Лі «Не спійманий — не злодій» і у філософсько-фантастичному фільмі Альфонсо Куарона «Останній нащадок Землі». Події цього фільму, що увійшов до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю, були перенесені в не таке віддалене майбутнє, коли масове безпліддя уразило людство. Оуен зіграв головну роль Теодора Фарона, колишнього активіста руху за відродження, волею випадку вимушеного супроводжувати єдину на планеті вагітну жінку в безпечне місце. Виконавська майстерність Оуена отримала високу оцінку критиків, які знов назвали роль Фарона його найкращим втіленням на екрані. В 2009 у прокат вийшли дві стрічки за участю Оуена — трилер «Інтернаціональ» та пригодницький фільм «Подвійна гра», партнерками актора в яких на знімальному майданчику стали відповідно Наомі Вотс та Джулія Робертс.
| Рік | Українська назва | Назва мовою оригіналу | Роль |
|---|---|---|---|
| 2021 | Історія Ліззі[en] | Lisey's Story | Скотт Лендон |
| 2019 | Двійник | Gemini Man | Клейтон «Клей» Варріс |
| 3 секунди | The Informer | Монтгомері | |
| 2018 | Офелія | Ophelia | Клавдій |
| 2017 | Валеріан і місто тисячі планет | Valerian and the City of a Thousand Planets | командор Арун Філітт |
| 2016 | Анон | Anon | Сол Фріленд |
| 2014 | Лікарня Нікербокер | The Knick | Джон Текері |
| 2013 | Слова і картини[en] | Words and Pictures | Джек Маркус |
| Останні лицарі[en] | The Last Knights | Рейден | |
| Кровні зв'язки[en] | Blood Ties | Кріс Пержинський | |
| 2012 | Тіньовий гравець[en] | Shadow Dancer | Мак |
| Гемінґвей та Ґеллгорн | Hemingway & Gellhor | Ернест Гемінґвей | |
| 2011 | Незвані гості[en] | Intruders | Джон Ферроу |
| Профессіонал | Killer Elite | Спайк | |
| 2010 | Довіра[en] | Trust | Вілл Кемерон |
| 2009 | Подвійна гра | Duplicity | Рей Коувел |
| Інтернаціональ | The International | Луї Селінжер | |
| Хлопчики повертаються | The Boys Are Back | Джо Варр | |
| 2007 | Елізабет: Золота доба | Elizabeth: The Golden Age | Сер Волтер Рейлі |
| Пристрель їх | Shoot 'Em Up | Містер Сміт | |
| 2006 | Останній нащадок Землі | Children of Men | Теодор Ферон |
| Не впіймали - не злодій | Inside Man | Далтон Расел | |
| Рожева пантера | The Pink Panther | Агент 006 | |
| 2005 | Ціна зради | Derailed | Чарльз Шайн |
| Місто гріхів | Sin City | Дуайт Маккарті | |
| 2004 | Близькість | Closer | Ларрі |
| Король Артур | King Arthur | Артур | |
| 2003 | За межею | Beyond Borders | Нік Келаген |
| Засну, коли помру[en] | I'll Sleep When I'm Dead | Уїлл Грехем | |
| 2002 | Ідентифікація Борна | The Bourne Identity | Професор |
| 2001 | Госфорд-парк[en] | Gosford Park | Роберт Паркс |
| Прокат | The Hire | Водій | |
| 2000 | Садівник[en] | Greenfingers | Колін Бріггс |
| 1998 | Круп'є[en] | Croupier | Джек Манфред |
| 1997 | Схильність | Bent | Макс |
| 1996 | Дружина багатія[en] | The Rich Man's Wife | Джейк Голден |
| 1994 | Розворот | The Turnaround | Нік Шарман |
| 1993 | Століття[en] | Century | Пол Рейснер |
| 1993 | Випуск 61-го | Class of '61 | Девін О'Ніл |
| 1991 | Закрий мої очі[en] | Close My Eyes | Річард |
| 1989 | Дорогоцінна отрута[en] | Precious Bane | Гідеон Серн |
| 1988 | Гуркіт мотора | Vroom | Джейк |
Перераховані основні нагороди і номінації. Повний перелік див. на IMDb.com [Архівовано 16 Листопада 2006 у Wayback Machine.]
- 2005 Премія BAFTA — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
- 2005 Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
- 2006 Кінопремія MTV — найкращий поцілунок (разом з Розаріо Доусон), за фільм «Місто гріхів»
- 2005 Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
- 2005 Премія «Золотий супутник» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
