Кирпатий двадцятичотирьохкомірник
Кирпатий двадцятичотирьохкомірник | ||
Тип | однорідний 4-політоп[en] | |
Символ Шлефлі[1] | s{3,4,3} sr{3,3,4} s{31,1,1} | |
Діаграми Коксетера — Динкіна |
| |
Комірок | 144 | 96 3.3.3 (неправильний) 24 3.3.3 24 3.3.3.3.3 |
Граней | 480 {3} | |
Ребер | 432 | |
Вершин | 96 | |
Вершинна фігура | (Тричі відсічений ікосаедр) | |
Групи симетрії | [3 ,4,3], 1/2F4, порядок 576
[(3,3) ,4], 1/2B4, порядок 192 | |
Двоїстий | Двоїстий кирпатий 24-комірник[en] | |
Властивості | опуклий | |
Показник однорідності [уточнити] | 30 31 32 |
Кирпа́тий двадцятичотирьохкомі́рник — чотиривимірний многогранник, один із 47 непризматичних опуклих однорідних багатокомірників[en] і один із 3 напівправильних багатокомірників[en] (бо складається з платонових тіл двох різних видів).
Вперше описав у статті 1900 року Торольд Госсет[en][2], який назвав багатокомірник тетрікосаедриком (tetricosahedric), оскільки його комірки - тетраедри та ікосаедри. Також відомий як кирпатий ікосітетрахор, напівкирпатий поліоктаедр (англ. semi-snub polyoctahedron)[3].
Обмежений 144 тривимірними комірками - 120 правильними тетраедрами і 24 правильними ікосаедрами. Кожну ікосаедричну комірку оточують вісім ікосаедричних та дванадцять тетраедричних. Тетраедричні комірки поділяються на дві групи: 24 з них оточені чотирма тетраедричними, решта 96 — трьома ікосаедричними та тетраедричною.
480 двовимірних граней - однакові правильні трикутники. 96 граней розділяють дві ікосаедричні комірки, 96 граней — дві тетраедричні, інші 288 — ікосаедричну й тетраедричну.
Має 432 ребра рівної довжини. На 288 ребрах сходяться по три грані й по три комірки (дві ікосаедричні й тетраедрична), на решті 144 - по чотири грані й по чотири комірки (ікосаедрична та три тетраедричні).
Має 96 вершин. У кожній вершині сходяться по 9 ребер, по 15 граней і по 8 комірок (три ікосаедричні та п'ять тетраедричних).
Кирпатий двадцятичотирьохкомірник можна отримати з шестисоткомірника, відсікши від того 24 ікосаедричні піраміди — так, щоб замість них залишилися тільки їхні основи. Вершини отриманого багатокомірника - 96 зі 120 вершин шестисоткомірника (а видалені 24 вершини утворюють вершини звичайного двадцятичотирьохкомірника); ребра - 432 зі 720 ребер шестисоткомірника; грані - 480 із 1200 граней шестисоткомірника. Звідси ясно, що в кирпатого двадцятичотирьохкомірника теж існують описана і обидві напіввписані тривимірні гіперсфери, причому вони збігаються з описаною і напіввписаними гіперсферами початкового шестисоткомірника.
Кирпатий двадцятичотирьохкомірник із довжиною ребра можна розмістити в декартовій системі координат так, щоб координати його вершин були різними парними перестановками наборів чисел де - відношення золотого перетину.
Початок координат буде при цьому центром симетрії багатокомірника, а також центром його описаної та напіввписаних гіперсфер.
Якщо кирпатий двадцятичотирьохкомірник має ребро довжини то його чотиривимірний гіпероб'єм і тривимірна гіперплоща поверхні виражаються відповідно як
Радіус описаної гіперсфери (що проходить через усі вершини багатокомірника) при цьому дорівнює
радіус зовнішньої напіввписаної гіперсфери (що дотикається до всіх ребер у їхніх серединах) -
радіус внутрішньої напіввписаної гіперсфери (що дотикається до всіх граней у їхніх центрах)
Вписати в кирпатий двадцятичотирьохкомірник гіперсферу — так, щоб вона дотикалася до всіх комірок, — неможливо. Радіус найбільшої гіперсфери, яку можна помістити всередині кирпатого двадцятичотирьохкомірника з ребром (вона дотикатиметься лише до всіх ікосаедричних комірок у їхніх центрах), дорівнює
Відстань від центру багатокомірника до будь-якої тетраедричної комірки перевищує і становить
За допомогою кирпатих двадцятичотирьохкомірників, шістнадцятикомірників і п'ятикоміриків можна без проміжків і накладень замостити чотиривимірний простір (див. Стільник з кирпатих 24-комірників[en]). Це заповнення також знайшов Торольд Госсет.
- ↑ Klitzing.
- ↑ Thorold Gosset. On the Regular and Semi-Regular Figures in Space of n Dimensions. — Messenger of Mathematics, vol. 29. — Macmillan, 1900. — pp. 43—48.
- ↑ John H. Conway, Heidi Burgiel, Chaim Goodman-Strass. The Symmetries of Things. — 2008, ISBN 978-1-56881-220-5. — p. 401.
- Джордж Ольшевський. Print #11: Snub icositetrachoron net (англ.)