Перейти до вмісту

Кейван Марія Адріяна

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марія Кейван-Крупська
Ім'я при народженніКрупська Марія Павлівна[1]
Народилася18 серпня 1914(1914-08-18)
Австро-Угорська імперія Задубрівці
Померла8 березня 2002(2002-03-08) (87 років)
Канада Монреаль
ПохованняКанада Едмонтон
ГромадянствоАвстро-Угорська імперія Австро-Угорщина II Польська Республіка
СРСР СРСР
 Третій Рейх
Канада Канада
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця
Alma materПознанський університет
Науковий ступіньдоктор медицини
Суспільний станлікарка
Конфесіяхристиянка
РідКрупські
БатькоКрупський Павло
У шлюбі зКейван Іван
ДітиОрест, Зоня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кейван.

Кейван Марія Адріяна, Кейван-Крупська Марія-Адріяна Павлівна[2][3], Кейван-Крупська Марія[4] (англ. Keyvan Mariya, 18 серпня 1914(19140818), Задубрівці[5] — 8 березня 2002, Монреаль, Канада[5]) — українська письменниця (прозаїк), мемуарист, лікар, громадська діячка української діаспори.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у вчительській родині в с. Задубрівці Снятинського повіту (Західна Україна), її батько — Крупський Павло, старшина УГА, директор школи[5].

Середню освіту здобула в початковій школі на Снятинщині та Коломийській приватній жіночій гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» (1932)[5].

Закінчила медичний факультет Познанського університету (1938)[5]. Здобула науковий ступінь доктора медицини[6].

Одружилася з Іваном Кейваном[5] у 1943 році[7]. Від цього шлюбу мала сина Ореста та доньку Зоню[6].

Працювала у Львівській народній лічниці та Львівському міському шпиталі[5], у шпиталі Коломиї у 1939–1944 р.[5]. У березні 1944 р. виїхала з України[5] і опинилася в Марієнбаді (Судети), працювала лікарем у таборах для переміщених осіб у Баварії (Байрот, Фюсен), у таборі Мітенвальду[5].

У 1949 р. емігрувала до Канади, поселилася в Едмонтоні[5]. Увійшла в Організацію українок Канади (СФУЖО) в 1967 р., діяла в НТШ[2]. Почала друкуватися у 1950-х роках. Організувала гурток книголюбів, упродовж 16 років була його головою.

З 1997 року мешкала у м. Монреалі в пансіонаті[5]. Після смерті була похована у м. Едмонтоні[2].

Твори

[ред. | ред. код]

Авторка оповідань «З нотатника лікарки», «Епідемія», «У зимову ніч», «Десяте Різдво», «Його брат», «Ой заплакала мати» (1974-1975) у журналах «Наше життя» й «Жіночий світ», у збірці «Північне сяйво».

Повісті «Життя таборів Діппі» (1971, Едмонтон), стаття «Вересень — місяць радості і печалі (Пам'яті покійного чоловіка Івана присвячую)» у журналі «Жіночий світ» (1993, № 9).

Окремі видання:

  • Кейван М., «Пливе-шумить ріка». — Едмонтон, 1985. — 330 с.
  • Кейван М., «Карвендель»: Повісті. — Едмонтон, 1971. — 232 с.
  • Кейван М., «У самотній мандрівці до вічности». Спогади про Тодося Осьмачку // Україна. − 1992. — № 32, 33, 37.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кейван-Крупська Марія-Адріяна Павлівна (1914-2002). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 29 жовтня 2020.
  2. ↑ а б в Арсенич П. І. Кейван-Крупська Марія-Адріяна Павлівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X. // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
  3. ↑ Марунчак М., «Біографічний довідник до історії українців Канади». Вінніпеґ, 1986.
  4. ↑ Васильчук М. М., Літературне краєзнавство (Коломия і Коломийщина. ХХ століття): Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Українська мова та література». — Коломия, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2007. — 112 с. — С.10 [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.].
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н Васильчук М. М., Літературне краєзнавство (Коломия і Коломийщина. ХХ століття): Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Українська мова та література». — Коломия, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2007. — 112 с. — С.107-109 [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.].
  6. ↑ а б Коротка біографія «Іван Кейван». "Симон Харчун, Зоня Кейван та родина". 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  7. ↑ Шевелєва Мар'яна, Іван Кейван. Українські митці поза Батьківщиною [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.], 16.09.2020

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Марунчак М., «Кейван Марія Адріяна» // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег: Накладом Української Вільної Академії Наук, 1986. — С. 286.
  • Сивенька І., «Творчий доробок Марії Кейван» // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 578—582.
  • Славутич Яр., Одержимість професією // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 168—170.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кейван_Марія_Адріяна&oldid=38783738