Карл Антон Евальд

Карл Антон Евальд
нім. Carl Anton Ewald
Народився	30 жовтня 1845(1845-10-30)[[d:Track:Q66683]]-1">[1] Берлін, Королівство Пруссія[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-3">[3]
Помер	20 вересня 1915(1915-09-20)[[d:Track:Q237227]]-2">[2] (69 років) або 1915[[d:Track:Q13550863]]-4">[4] Берлін, Німецький Райх[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-3">[3]
Поховання	Südwestkirchhof Stahnsdorfd
Країна	Німеччина
Діяльність	лікар, інтерніст, викладач університету, фізіолог
Галузь	гастроентерологія, фізіологія і медицина[[d:Track:Q13550863]]-4">[4]
Заклад	HU Berlin
Вчене звання	професор
Відомі учні	Ismar Isidor Boasd
Членство	Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
Карл Антон Евальд у Вікісховищі

Карл Антон Евальд (нім. Carl Anton Ewald; 30 жовтня 1845, Берлін — 20 вересня 1915, там же) — німецький гастроентеролог і фізіолог.

Біографія

Евальд відомий своїми роботами з дослідження шлункового соку і тим, що запропонував використовувати гнучкий гумовий зонд для аспірації шлункового вмісту.

Евальд навчався в Берлінському університеті імені Гумбольдта, Гейдельберзькому університеті і Бонні. В 1870 році, в Берліні, отримав ступінь доктора медицини. З 1871 року — асистент відомого німецького клініциста Фрідріха Теодора Фрерикса (1819—1885). З 1882 року — екстраординарний професор Берлінського університету. З того ж року він став редактором «Берлінського клінічного тижневика» (нім. Berliner klinische Wochenschrift). З 1909 року — ординарний почесний професор.

1888 року він стає головним лікарем відділення внутрішніх хвороб в берлінському госпіталі Імператриці Августи. Один з піонерів гастроентерології, Евальд зробив госпіталь Імператриці Августи центром з хвороб органів травлення.

Його ім'ям названий «пробний сніданок Евальда» (який також називають «пробним сніданком Боаса-Евальда»), що використовується при дослідженні шлункового соку: 40 (або 200) г білого хліба або булки і 400 см куб. води або чаю. Заборонені масло, цукор, молоко і вершки. Вміст шлунка відкачується для дослідження через годину після прийому сніданку (1885).

Німецький гастроентеролог Исмар Ісидор Боас був одним з найбільш відомих учнів Евальда. Асистентом Евальда протягом декількох місяців 1887 року працював майбутній відомий американський гастроентеролог, професор Макс Ейнхорн, а в 1901-1902 роках — майбутній білоруський академік Федір Оскарович Гаусман.

Найважливіші праці

• «Beiträge zur Histologie und Physiologie der Speicheldrüsen des Hundes» (Берлін, 1870)
• «Die Lehre von der Verdanung. Einleitung in die Klinik der Verdauungkrankheiten» (ib., 1879; 3 изд., ib., 189 3)
• «Handbuch oder Ernährung des gesunden und kranken Menschen» (2 вид., 1895)
• «Die Krankheiten der Schildrüsen» (1896)

Примітки

_2-0">^а [[:de:s:Brockhaus_Enzyklopädie|Енциклопедія_Брокгауз]][[d:Track:Q237227]]