Карача

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карачи (крим. Qaraçı), карачи-бей[1] (крим. Qaraçı-bey), карачібек[2] — один з вищих феодальних титулів у деяких тюркських народів у XV—XVIII століттях. Відповідав титулу «візир» на Близькому та Середньому Сході.[3]

Титул «карача» призначався ханами в Кримському ханстві, Сибірському ханстві, Великій Ногайській орді, Казанське ханство та інших, для вищих сановників, які належали до найзнатніших, найвпливовіших і наймогутніших родів, які мали власні улуси, як правило — родичам ханської родини.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. БЕЙ. resource.history.org.ua. Процитовано 22 серпня 2024.
  2. Карачибек. tatarica.org (рос.). Процитовано 22 серпня 2024.
  3. Сборнике материалов по истории Золотой Орды. www.vostlit.info. Процитовано 22 серпня 2024.
  4. Карачи-беи. Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (ru-RU) . Процитовано 22 серпня 2024.