Перейти до вмісту

Кам'янка (Чорноморська сільська громада)

Координати: 46°48′59″ пн. ш. 31°40′1″ сх. д. / 46.81639° пн. ш. 31.66694° сх. д. / 46.81639; 31.66694
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Кам'янка
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Тер. громада Чорноморська сільська громада
Код КАТОТТГ UA48060350070085347
Облікова картка Кам'янка 
Основні дані
Засноване 1752
Колишня назва Анчекрак, Краснобалково
Населення 1436
Площа 1,37 км²
Густота населення 1048,18 осіб/км²
Поштовий індекс 57520
Телефонний код 380 5154
Географічні дані
Географічні координати 46°48′59″ пн. ш. 31°40′1″ сх. д. / 46.81639° пн. ш. 31.66694° сх. д. / 46.81639; 31.66694
Середня висота
над рівнем моря
23 м[1]
Відстань до
обласного центру
35.7 км
Відстань до
районного центру
26.7 км
Місцева влада
Адреса ради 57515, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Чорноморка, вул. Суворова, 126
Карта
Кам'янка. Карта розташування: Україна
Кам'янка
Кам'янка
Кам'янка. Карта розташування: Миколаївська область
Кам'янка
Кам'янка
Мапа
Мапа

CMNS: Кам'янка у Вікісховищі

Ка́м'янка  (до 1946 року - Анчекрак) — село в Україні, у Чорноморській сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Населення становить 1436 осіб.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]
В'їзд до села Кам'янка
Затока Березанського лиману в Кам'янці

Населення становить 1436 осіб. Через село пролягає автошлях Т 1513. Відстань до центру громади становить 20 кілометрів, до районного та обласного центру — 28 км.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1332 92.76%
російська 67 4.66%
білоруська 10 0.69%
польська 6 0.42%
румунська 6 0.42%
вірменська 2 0.14%
інші/не вказали 13 0.91%
Усього 1436 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Біля Кам'янки у верхів'ях Березанського лиману виявилені поселення бронзової доби, скіфських часів і перших віків нашої ери.

Було засновано 1752 року під назвою Анчекрак. Поселення було розташоване у пологій балці, на дні якої збиралася солона вода, а влітку утворювалось солоне болото. Балку називали Анчекрак, або Янчокрак, що в перекладі з турецької мови означає «Новий солончак». Згодом село також мало назву Краснобалково.

Під час російсько-турецької війни 1787—1792 років татарське населення залишило Анчекрак до прихода російських військ.

1793 року Анчекрак з 6100 десятинами землі перейшов у володіння поміщиці Кірсановій. За обіцяні новою господаркою свободу й невеликі повинності за користування землею, тут оселялись переважно збіглі кріпаки. Наприкінці 1793 року тут мешкало 123 чоловіки та 66 жінок. Поміщиця також переселила сюди кріпаків з Орловської, Тамбовської і Чернігівської губерній. Основним заняттям мешканців села було хліборобство і тваринництво.

Станом на 1886 у містечку Анчекрак Анчекрак-Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 390 осіб, налічувалось 85 дворових господарств, існували єврейський молитовний будинок, поштова станція, 4 лавки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 982 осіб (498 чоловічої статі та 484 — жіночої), з яких 890 — православної віри[4].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Погода в селі Кам'янка. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI 157 с. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-254. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Посилання

[ред. | ред. код]