Казенбаш Наріман Османович

Казенбаш Наріман Османович крим. Nariman Kazenbaş
Загальна інформація
Народження	11 червня 1930(1930-06-11) (94 роки) Сімферополь, СРСР
Смерть	лютий 2016 (85 років) Сімферополь
Громадянство	СРСР
Національність	Кримський татарин
Військова служба
Приналежність	СРСР
Рід військ	Партизанський рух
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «Ветеран праці»

Наріма́н Осма́нович Казенба́ш (крим. Nariman Kazenbaş, нар. 11 червня 1930, Сімферополь, СРСР) — радянський кримськотатарський військовик, учасник підпільно-партизанського руху часів Другої світової війни, активіст кримськотатарського національного руху, голова Асоціації кримських татар — ветеранів війни та праці. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, ордена «За мужність» III ступеня та ордена Вітчизняної війни II ступеня.

Життєпис

Наріман Казенбаш народився в Сімферополі у 1930 році. Батько хлопця був військовиком, працював у правоохоронних органах, а згодом став начальником паспортного стола в Бахчисараї. Матір Нарімана — партійний працівник, завідувач сектору обліку в бахчисарайському райкомі. До третього класу Наріман Казенбаш навчався у кримськотатарській школі Бахчисарая, хоча рідною мовою розмовляв погано.

Напередодні початку німецько-радянської війни мобілізували батька Нарімана. У листопаді 1941 року хлопець разом з матір'ю втік до лісу, де виконував доручення комісара партизанського загону. До обов'язків юного партизана входив збір інформації щодо розташування та чисельності сил супротивника. Усі розвідані дані він мав запам'ятати і перенести на контурну карту в партизанському таборі. Переконавшись у надійності хлопця, партизани відправляли його з інформацією у Тамань, куди він добирався через Керченську протоку по кризі.

У 1944 році був депортований разом з матір'ю та названою сестрою (батьки Нарімана удочерили дівчинку, батька якої було репресовано) до узбецького села Таваксай, поблизу міста Чирчик. Казенбаш-старший приєднався до родини лише у 1947 році — після завершення німецько-радянської війни його було перекинуто на Далекий Схід і демобілізовано лише після капітуляції Японії. Вже в Узбекистані голову сімейства було заарештовано на півроку через конфлікт у військовій комендатурі, де його звинуватили, що пошуками сім'ї він переймається більше, ніж своєчасною реєстрацією.

В Узбекистані Наріман, закінчивши 8 класів, вступив на механічний факультет Чирчикського гідроенергетичного технікуму, однак через «неблагонадійну» національність його перевели на менш престижний будівельний факультет, де Казенбаш навчатися відмовився. Працював на заводі «Узбекхіммаш», брав активну участь у громадському житті заводу, грав на скрипці та мандоліні, і за направленням заводу вступив до Узбецького театрального інституту. Втім, довго там не провчився, продовжував трудову кар'єру на будівництві електромереж, пройшовши шлях від майстра до начальника виробничо-технічного відділу. Вступив до Всесоюзного інституту стандартизації та метрології. В той же час почав брати активну участь у кримськотатарському національному русі. У 1966 році поїхав до Криму в надії знайти житло та повернутися на Батьківщину, однак був відправлений назад до Узбекистану. У 1967 році переїхав до Сочі, де прожив 23 роки.

Після визнання депортації незаконною, повернувся до Сімферополя. З 1992 року став практикувати лікування методами нетрадиційної медицини. У 1996 році очолив Асоціацію кримських татар — ветеранів війни та праці.

Помер у лютому 2016 року, похован у Сімферополі на цвинтарі «Абдал».

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (23 лютого 2011) — за мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, вагомий особистий внесок у патріотичне виховання молоді, багаторічну плідну громадську діяльність
• Орден «За мужність» III ст.
• Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
• Медаль «15 років Збройним Силам України»
• Орден Вітчизняної війни II ст.
• Медаль «За відвагу»
• Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «Ветеран праці»

Посилання

• Життя в партизанському загоні для мене, 11-річного хлопчика, було захоплюючою грою — Наріман Казенбаш. «Я помню». Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 24 жовтня 2014.
• Казенбаш Нариман Османович. Интервью (рос.) . «Я помню». Архів оригіналу за 6 квітня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
• Нариман Казенбаш: Крымские татары вместе с другими народами внесли свой вклад в Победу над фашизмом (рос.) . «Коммунист Крыма». Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
• Ветеран войны, целитель Нариман Казенбаш: Я помню войну и депортацию до мелочей… (рос.) . «Агентство Крымские новости». Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.