Йордан Радічков

Йордан Радічков
болг. Йордан Димитров Радичков
Пам'ятник Йордану Радічкову
Псевдонім	Gligor Gligorov[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Народився	24 жовтня 1929(1929-10-24)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2][…] Kalimanicad, Третє Болгарське царство
Помер	22 січня 2004(2004-01-22)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2] (74 роки) або 21 січня 2004(2004-01-21)[[d:Track:Q37312]]-6">[6] (74 роки) Софія, Болгарія
Поховання	Центральний цвинтар Софіїd
Громадянство	Болгарія
Діяльність	письменник, драматург, сценарист, журналіст, редактор
Сфера роботи	белетристика[[d:Track:Q13550863]]-1">[1] і Магічний реалізм[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Мова творів	болгарська
Діти	Dimitar Radichkovd
Нагороди
Йордан Радічков у Вікісховищі

Йордан Радічков (болг. Йордан Димитров Радичков; нар. 24 жовтня 1929, с. Каліманіца (нині Монтанська область, Болгарія) — пом. 21 січня 2004, Софія) — болгарський письменник, драматург, сценарист, журналіст, редактор.

Біографія

З 1951 працював кореспондентом, потім редактором газети «Народна младеж» (1952-1954), в 1954-1960 — редактором газети «Вечерни новини», співпрацював з болгарським кінематографом в 1960-1962.

Редактор і член редколегії журналу «Литературен фронт» (1962-1969). З 1973 по 1986 — член Ради з розвитку громадських духовних цінностей.

З 1986 по 1989 — заступник голови Спілки болгарських письменників.

Творчість

Дебютував в 1959 році.

Автор романів, збірок оповідань і повістей, п'єс, кіносценаріїв.

Збірки оповідань і повістей «Обърнато небе» (1962), «Барутен Буквар» (1969), «Всички и никой» (1975) — про життя сучасного болгарського села; в оповіданнях збірки «Опит за летене» (1983) — йдеться про морально-етичні проблеми сучасності.

Твори Радічкова переведені на 37 мов і видані в 50 країнах. П'єси автора ставилися на театральних сценах Австрії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Польщі, Румунії, Фінляндії, Чехії, США, Швейцарії, Югославії та інших.

Вибрані твори

Збірники розповідей, новел і повістей

• «Водолей»(1967)
• «Козята брада»(1967)
• «Барутен буквар» (1969)
• «Плява и зърно»(1972)
• «Как така»(1974)
• «Вятърът на спокойствието»
• «Ние, врабчетата» и др.

Романи

• «Неосветените дворове» (роман-літопис, 1966)
• «Всички и никой»(1975)
• «Прашка»(1977)
• «Януари»(1974)
• «Лазарица»(1979)
• «Опит за летене»(1979)

Кіносценарії

• «Горещо пладне» (1966)
• «Привързаният балон» (1967)

П'єси

• «Суматоха» (1967)

Джерела

• От и за Йордан Радичков в Своден каталог НАБИС — национален каталог на академичните библиотеки в България [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Страница за Йордан Радичков в LiterNet [Архівовано 4 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Библиография на Йордан Радичков на сайта на Регионалната библиотека във Варна
• «Издигнаха паметник на Радичков в София, ще има негова статуя и в Монтана» [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.], frognews.bg, 14.11.2007
• Маргарита Друмева, «Човекът, който сееше лъвове (В памет на Йордан Радичков)» [Архівовано 12 березня 2021 у Wayback Machine.], сп. «Свет», 2016, бр. 1
• Аделина Ангушева и Галин Тиханов, «Подривни прозрения» [Архівовано 11 березня 2018 у Wayback Machine.], в. «Култура», бр. 9 (2311), 27.02.2004

Примітки

_1-1">^б Чеська_національна_авторитетна_база_даних[[d:Track:Q13550863]]