Зюбіна Римма Анатоліївна
| Римма Анатоліївна Зюбіна | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Римма Зюбіна (2016) | ||||
| Народилася | 23 серпня 1971 (53 роки) або 1971Чеська_національна_авторитетна_база_даних Ужгород, Українська РСР, СРСРЧеська_національна_авторитетна_база_даних | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Діяльність | акторка театру, кіноакторка, акторка | |||
| Alma mater | КНУКіМ | |||
| Роки діяльності | 1990 — дотепер | |||
| Діти | Даниїл Мойсеєв | |||
| Провідні ролі | Дарина у фільмі «Гніздо горлиці» | |||
| IMDb | ID 2966993 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
«Золота дзига» (2017) «Київська пектораль» (2004, 2008) | ||||
|
| ||||
 Римма Анатоліївна Зюбіна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ри́мма Анато́ліївна Зю́біна (нар. 23 серпня 1971, Ужгород) — українська акторка, телеведуча та громадська активістка. Виконавиця головної ролі Дарини в фільмі «Гніздо горлиці». Ведуча програми «По обіді шоу» на UA: Перший (2018—2019), шоу «Новий День» на телеканалі «Прямий» (2019). Голос «Радіо Культура».
Володарка премії «Золота дзиґа» в номінації «Найкраща жіноча роль» за роль Дарини у фільмі «Гніздо горлиці» (2016). Також за цю роль нагороджена спеціальною відзнакою на Міжнародному кінофестивалі в Мангеймі / Німеччина / 2016 і на Міжнародному кінофестивалі «Кохання це безумство» в Варні/Болгарія/2017 за кращу жіночу роль. Дворазова лауреатка театральноі премії «Київська пектораль» (2004, 2008).
«Найкраща акторка 2016—2019» рейтингу «Знято в Україні». Увійшла до 100 жінок, відзначених Всеукраїнським рейтинговим журналом «Гордість та краса України» 2019.
У березні 2014 акторка заявила, що більше не співпрацюватиме в кіно/телепроєктах виробництва Росії. Принципово відмовляється від отримання державної нагороди «Заслужена артистка», бо вважає це радянськими нагородами.
Народилася в Ужгороді на Закарпатті, мати з Чернігівщини, батько — з Сум, а сестра Лариса народилась у Чернівцях. З 3 до 7 років прожила в Угорщині через те, що батько був військовим. Саме там, побачивши виставу «Попелюшка» з сестрою у головній ролі, захотіла стати акторкою. Сестра Лариса закінчила хімічний факультет УжНУ і є кандидаткою технічних наук, але саме її «Попелюшка» мала ключовий вплив на вибір професії Риммою.
З дитинства займалася балетом, навчалася у музичній школі, в дитячому театрі «Ровесник», театрі-студії при Закарпатському облмуздрамтеатрі, де з 17 років грала в виставах у масових сценах. З дитинства брала участь в радіо та телепередачах, конкурсах читців, вела концерти.
З відзнакою закінчила Ужгородське культурно-освітнє училище, після чого запрошена на посаду акторки трьома професійними театрами, але вступає на режисерський курс в Майстерню Дмитра Чайковського Київського державного інституту культури (нині Київський національний університет культури і мистецтв). Провчившись рік, приймає пропозицію від Закарпатського облмуздрамтеатру і повертається в Ужгород.
У шлюбі з театральним режисером Станіславом Мойсеєвим, який очолював Київський Молодий театр з 1986 по 2012, а з 2012 по 2017 роки обіймав посаду художнього керівника Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка[2]. Разом з ним працювала спочатку в Закарпатському обласному музично-драматичному театрі, Київському театрі «Браво», потім — у Київському академічному Молодому театрі.
28 вересня 1998 року народила сина Даниїла, який з двох років знімається у кіно, зокрема, виконав головну роль у фільмі Романа Синчука «Гайдамака».
У 19 років почала працювати акторкою в Закарпатському обласному музично-драматичному театрі, перевівшись на заочну форму навчання у київському виші. Через рік переїздить до Києва, де з 1991 по 1997 працює в різних театрах — професійному Камерному Театрі-студії класичної п'єси, Театрі юного глядача[3], Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, Театрі «Золоті ворота», Театрі «Сузір'я», Театрі «Браво».
1992 року дебютує в кіно в головній ролі у фільмі «Про шалене кохання, снайпера та космонавта» (Д. Томашпольський). 1992 починає працювати на телеканалі «УТ-1» ведучою програми дитячої редакції «Еники-Беники», з 1994 у популярній сімейній програмі «Лего-Експрес».
- У 1994 році закінчила режисерське відділення Київського державного інституту культури.
- 1997 - 2019 акторка Київського академічного Молодого театру.
- 2018 на волонтерських засадах грає в Луганському обласному музично-драматичний театрі в Сєвєродонецьку.
- З 2022 Луганський театр працює в Сумах, і акторка з 2022 продовжує свою творчу співпрацю з театром.
- 2019 - Львівський театр «Воскресіння»,
- 2020 - Київський Театр «Особистості», «Дикий театр»
- 2022 - співпраця з Херсонським музично-драматичним театром ім. М. Куліша в документальній виставі «Лишатися не можна»
- Від грудня 2022 -акторка Одеського обласного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька.
- Вересень 2023 бере участь в роботі над виставою Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької, Львів.
Вистави за участю Зюбіної брали участь у престижних театральних форумах: Единбурзькому міжнародному театральному фестивалі (Велика Британія), Каїрському міжнародному театральному фестивалі (Єгипет), Міжнародному театральному фестивалі «Золотий лев» (Україна, Львів), «Ельблонгська театральна весна» (Ельблонг, Польща).
У 2014 році оголосила, що у рамках конкурсу «Коронація слова» буде призначено спеціальна відзнака від Римми Зюбіної за твір про відому американську співачку українського походження Квітку Цісик.[4]
У серпні 2016 році організувала фестиваль дитячого кіно «ФільмФестБук» у дитячому таборі «Артек-Буковель».[5]
Дебютувала у кіно 1992 року в фільмі Дмитра Томашпольського «Про шалене кохання, снайпера і космонавта». Після чого мала восьмирічну перерву, бо «українське кіно не знімали взагалі»[6].
За понад 30 років роботи в кінематографі знялася у близько 100 телефільмах та у 11 повнометражних кінофільмах. Головна роль у фільмі «Гніздо горлиці» (2016), який отримав нагороду «Золотий Дюк» у номінації «Найкращий український повнометражний фільм» на Одеському міжнародному фестивалі, шість нагород кінопремії «Золота дзига», зокрема і перемога Зюбіної в номінації «Найкраща акторка»[7]. Нагорода «Найкраша акторка» в Варні кінофестиваль «Кохання - це шаленство». [8]Також цю роботу відзначило журі 65-го Міжнародного кінофестивалю Мангейм-Гайдельберг (Німеччина)[9].
У 2018 знялась у словацько-українському фільмі «Межа», що був представлений в міжнародній програмі кінофестивалю в Карлових Варах і отримав нагороду за «Найкращу режисуру»[10].
| Рік | Назва | Роль | |
|---|---|---|---|
| 1992 | ф | Про шалене кохання, снайпера й космонавта | героїня |
| 1993 | тф | Три ідеальні подружжя | Клара |
| 1995 | с | Острів любові | Гапка (серія «Двобій») |
| 2000 | ф | Пригоди покинутого чоловіка, або Життя як цирк | Анна Іванівна |
| 2001 | с | Леді Бомж | Іраїда Горохова |
| 2001 | с | Леді Бос | Іраїда Горохова |
| 2003 | с | Дух землі | Оксана Харченко |
| 2003 | ф | Жіноча інтуїція | Лілія |
| 2003 | с | Леді Мер | Іраїда Горохова |
| 2003 | с | Житлово-експлуатаційна комедія | Віра |
| 2004 | тф | За два кілометри від Нового року | Ніна |
| 2004 | с | Убий мене! Ну будь ласка | тамада |
| 2004 | с | Плакальник, або Новорічний детектив | Кирюшкіна |
| 2004 | с | Весела компанія | стара комсомолка |
| 2004 | с | Далеко від Сансет-Бульвару | акторка на кінопробах |
| 2004 | ф | Тобі, справжньому | директорка дитбудинку |
| 2005 | с | Присяжний повірений | Глафіра |
| 2005 | с | Другий фронт | розвідниця |
| 2005 | с | Летюча миша | Матильда |
| 2005 | ф | Жіноча інтуїція 2 | Лілія |
| 2005 | с | Повернення Мухтара-2 | Ясновська |
| 2006 | ф | Аврора | Анастасія Савченко |
| 2006 | с | Янгол з Орлі | Фанні Дюбуа |
| 2006 | с | Міський романс | Юлія Михайлівна Броннікова |
| 2006 | тф | Пригоди Вєрки Сердючки | епізод |
| 2007 | с | Смерть Шпигунам | Валентина |
| 2007 | с | Скарб | Даша |
| 2008 | тф | Операція «Че Ґевара» | вихователька дитячого садка |
| 2008 | с | Абонент тимчасово недоступний | Світлана Зуєва |
| 2008 | ф | Хочу дитину | Тамара |
| 2008 | с | Доярка з Хацапетівки 2: Виклик долі | Роза |
| 2008 | с | Осінній вальс | Оля |
| 2009 | тф | Будинок для двох | Ніна Семенова |
| 2009 | кф | Тато | |
| 2009 | тф | Вагома підстава для вбивства | Ірина Петрівна |
| 2010 | с | Акула | Лена |
| 2011 | с | Доярка з Хацапетівки 3 | Роза |
| 2011 | с | Мінливості кохання | Марина |
| 2011 | с | Терміново! Шукаю чоловіка | Римма Іванівна |
| 2011 | с | Заєць, смажений по-берлінськи | Клавдія |
| 2012 | с | Лист очікування | Раїса |
| 2012 | с | Брат за брата-2 | дружина Суворова |
| 2013 | кф | Свєтка | Свєтка |
| 2014 | с | Пізнє каяття | Лідія Прокаєва |
| 2014 | кф | Мандрагора | Марина |
| 2014 | с | Пограбування по-жіночому | Тома |
| 2014 | ф | Трубач | Тетяна Іванівна |
| 2015-2017 | с | Гвардія 2 | Жанна |
| 2015 | кф | Віддалік | |
| 2015 | с | Поділися щастям своїм | Катерина Шатрова |
| 2015 | с | Щоб побачити веселку, треба перечекати дощ | Тетяна |
| 2016 | с | Чорна квітка | Валентина |
| 2016 | кф | Відлуння | дружина полковника |
| 2016 | с | Вирок ідеальної пари | |
| 2016 | ф | Гніздо горлиці | Дарина |
| 2017 | ф | Межа | Ганна Дацей |
| 2017 | ф | DZIDZIO Контрабас | продавчиня |
| 2019 | ф | Давай танцюй | мама Микити |
| 2019 | кф | Між рядками | директор бібліотеки |
| 2019 | с | Таємниці | Софія |
| 2019 | с | Агенти справедливості | акторка |
| 2020 | мф | Віктор Робот | Мама (голос) |
| 2020 | с | Вижити за будь яку ціну | Світлана |
| 2020 | ф | Казка старого мельника | жінка на возі |
| 2021 | с | #Яжебать | |
| 2021 | с | Моя улюблена Страшко | Вероніка Веронська |
| 2021 | с | Люся інтерн | Люся Жук |
| 2021 | ф | Я працюю на цвинтарі | жінка в чорному капелюсі |
| 2021 | с | Папаньки | |
| 2022 | ф | Памфір | ведуча програми «Вітаємо піснею» |
| 2022 | кф | Валера | Галя |
| 2023 | ф | Злегка прочинені двері | Катерина |
| 2023 | тф | Юрик. Дорога, не торкаючись землі | бабуся |
| 2023 | с | Ботоферма | Ірина Паляниця, мати Антона |
| 2024 | ф | Смак Свободи | |
| TBA | ф | 7 бажань | |
| TBA | ф | Редакція | |
| TBA | с | Моя війна і я |
- 1990 — «Хочу зніматися в кіно» Ніла Саймона, реж. Станіслав Мойсеєв — Ліббі Таккер
- 1991 — «Федра» Ж. Расіна, реж. Станіслав Мойсеєв — Арісія
- 1992 — «Чарівні черевички» Геннадія Мамліна, реж. Олександр Балабан — Бетсі
- 1992 — «Полювання на носорога» Миколи Гумільова, реж. Олександр Балабан — Елу
 | Цей розділ статті ще не написано. |
| Цей розділ статті ще не написано. |
- Київський театр «Золоті ворота»
- 1994 — «Убивець» Федора Достоєвського; реж. Валерій Пацунов — Соня Мармеладова
- 2003 — «Евридика» Жан Ануй; реж. Валерій Пацунов — Евридика
- 1992 — «Брехня» Володимира Винниченка, реж. Олександр Балабан — Наталя Павлівна
1992 «Сімейне щастя» О.Салинський, реж.О.Балабан, роль- Дівчина
- Київський театр «Браво»
- 1994 — «Ні з тобою, ні без тебе» Маргарит Дюрас; реж. Станіслав Мойсеєв — Дівчина
1994 «Трохи кохання в цьому шаленому світі» Ф.Саган, реж. В. Петров, роль - Присцилла Честерфілд. 1995 «Панночка» Н.Садур /за мотивами М. Гоголя/ реж. Сергій Федотов - «Панночка»
- 1996 — «Привиди» Генріха Ібсена; реж. Станіслав Мойсеєв — Регіна
- 1997 — «Коло» Генріха Ібсена, реж. Станіслав Мойсеєв — Елізабет
- «Снігова Королева» Шварц/Андерсен, реж. Володимир Судьїн - «Герда»
- 1997 «Житіє простих» Наталка Ворожбит, реж. Юрій Сидоренко - «Люба»
- 1997 — «Дон Жуан» Жана-Батиста Мольєра, реж. Станіслав Мойсеєв — Дівчина-Фантом
- «Малюк» музика Юрій Шевченко реж. Володимир Бегма - « Марі»
- 2000 — «Русалонька» Людмили Разумовської за казкою Ганса Крістіана Андерсена; реж. Євген Курман, роль - Русалонька
- 2000 — «Трагедія Гамлета, принца данського» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Станіслав Мойсеєв — Офелія
- 2001 — «Гедда Габлер» Генріха Ібсена; реж. Станіслав Мойсеєв — Теа Ельфстед
- «Жінки і війна» Джеват Ель Есседі, реж. Д.Ель Есседі - «Міріам»
- 2003 — «Дядя Ваня» Антона Чехова; реж. Станіслав Мойсеєв — Соня
- 2004 — «Маринований аристократ» за Ірени Коваль; реж. Станіслав Мойсеєв — Дружина
- 2005 — «В моїм завершенні – початок мій…» Фрідріха Шиллера; реж. Станіслав Мойсеєв — Марія Стюарт
- 2007 — «Четверта сестра» Януша Гловацького; реж. Станіслав Мойсеєв — Таня
- 2007 — «Право на любов» («Пізня любов») Олександра Островського, реж. Юлія Маслак — Людмила
- «Поки мама не прийшла» Ремі де Вос, реж. Крістоф Фьотріє - Анн
- 2009 — «Торчалов» Микити Воронова, реж. Станіслав Мойсеєв, Валерій Легін роль -Римма
- 2012 — «Любовні листи до Сталіна» Хуана Майорги; реж. Станіслав Мойсеєв — Дружина Михайла Булгакова
- 2013 — «Янгольська комедія»; реж. Лев Сомов — Донна Джезуальдо
- 2016 — «Second love» Олени Ісаєвої; реж О. Щурська — Надя
- 2016 — «Це все вона» Андрія Іванова; реж. Влада Бєлозоренко — Мати / Тоффі / Вона
- 2017 — «Різня» за п'єсою Ясміни Рези; реж. Влада Бєлозоренко — Веронік
- Інші театри
Театр «Сузір‘я»
- 1994 «Кроткая» Федора Достоєвського; реж. Ю.Галатюк — Ліза. Київський театр-студія коасичноі п‘єси
- 1994 «За кулісами холодно» Мішель Де Гельдерод;за п‘єсою «Смерть актора», реж. Олександр Балабан — Регіна-акторка
- 2018 — «Схід — Захід» за дитячою драматургією; реж. Влада Бєлозоренко — Бабуся, Циган, Дух бабусі, Мама (Київський театр «Актор»)[12]
- 2018 — «Веселий дух», реж. В. Московченко — Мадам Аркаті (Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр, Сєвєродонецьк), 2018
2018 «Номери» О.Сенцов, реж.Тамара Трунова
- 2019 — «Серпень. Графство Осейдж» реж. Алла Федоришина — Барбара (Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»)
2020 «Нові шрами» документальна вистава, реж. Н. Сиваненко, Дикий театр
- 2020 — «Бракований Рай» Сергія Пономаренка; реж. Наталія Сиваненко (Театр «Особистості», Київ)
- 2021 «Ідеальний рецепт» Сергій Пономаренко, реж. Марія Мага - «тьотя Зоя» Театр «Особистості»
- 2022 — «Лишатися (не) можна»; реж. Євген Рєзніченко (Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки)
2023:
- «Карпатський вестерн» автори - Піратська Бухта, реж. М. Голенко, роль - Лопаха. Одеський обласний музично-драматичний театр ім. В. Василька
- «Вороги. Історія любові» Іцхак Башевіс Зінгер, реж. М. Голенко, роль - Тамара. Національний драматичний театр ім. Марії Заньковецької, Львів
Акторка займається волонтерством, є амбасадоркою київської благодійної організації «Фонд допомоги онкохворим дітям „Краб“ [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] Отримала нагороду за допомогу онкохворим дітям „Древо життя“[13].
Грає на волонтерських засадах виставу в Луганському українському музично — драматичному театрі, який з окупованої території переїхав в Сєвєродонецьк, а під час повномасштабного вторгнення, театр переіхав в Суми.
Після анексії Росією Криму принципово відмовляється брати участь у російських проєктах.[14]
Також є принциповою позицією акторки відмова від отримання державного звання „Заслужена артистка України“.
Є активною учасницею та ініціаторкою акцій на підтримку звільнення незаконно засудженого українського кінорежисера Олега Сенцова та інших українських політв'язнів. 31 травня 2018 записала відеозвернення на підтримку незаконно увязненного у Росії українського режисера Олега Сенцова[15].
| Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|
| «Золота дзиґа» | |||
| 2017 | Найкраща акторка | Гніздо горлиці | Перемога |
| 2018 | Найкраща акторка другого плану | Межа | Номінація |
| «Київська пектораль» | |||
| 2004 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Дядя Ваня | Перемога |
| 2008 | Найкраще виконання жіночої ролі | Четверта сестра | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль Мангейм-Гайдельберг | |||
| 2016 | Special Achievement Award | Гніздо горлиці | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль «Любов — це божевілля» (Болгарія) | |||
| 2017 | Найкраща акторка | Гніздо горлиці | Перемога |
| Кінофестиваль „КіТи“ (Маріуполь) | |||
| 2016 | Найкраща жіноча роль | Відлуння | Перемога |
| Державна премія імені Лесі Українки | |||
| 2017 | Фільми для дітей | Трубач | Перемога |
| Спеціальна премія програми «Зірковий шлях» | |||
| 2021 | Геть стереотипи року | Перемога | |
| «Людина року» | |||
| 2018 | Митець року | Номінація | |
| «Viva! Найкрасивіші» | |||
| 2017 | Найкрасивіша жінка України | Номінація | |
| 2018 | Номінація | ||
Мріє зіграти Квітку Цісик, відому американську співачку українського походження.
- ↑ Чеська_національна_авторитетна_база_даних
