Перейти до вмісту

Загальці

Координати: 50°40′1″ пн. ш. 29°48′44″ сх. д. / 50.66694° пн. ш. 29.81222° сх. д. / 50.66694; 29.81222
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Загальці
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бучанський район
Тер. громада Бородянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32080030120057042
Облікова картка Загальці 
Основні дані
Засноване 1499[1]
Населення 2029
Площа 60 км²
Густота населення 33,82 осіб/км²
Поштовий індекс 07823
Телефонний код 380 4577
Географічні дані
Географічні координати 50°40′1″ пн. ш. 29°48′44″ сх. д. / 50.66694° пн. ш. 29.81222° сх. д. / 50.66694; 29.81222
Середня висота
над рівнем моря
150 м[2]
Найближча залізнична станція Загальці
Місцева влада
Адреса ради с. Загальці, вул. Незалежності, 136-б
Сільський голова Буряк Валентина Іванівна
Карта
Загальці. Карта розташування: Україна
Загальці
Загальці
Загальці. Карта розташування: Київська область
Загальці
Загальці
Мапа
Мапа

CMNS: Загальці у Вікісховищі

Загальці́ — село в Україні, у Бородянській громаді Бучанського району Київської області.

Розташоване в на трасі КиївКовель. На території села знаходиться залізнична платформа лінії Київ—Тетерів. Населення близько 2 000 чоловік.

Історія

[ред. | ред. код]

Загальці засновані наприкінці XI століття[3].

1864 року у селі парафіянами було збудовано дерев'яну церкву Св. Миколая, що існувала до 1930-х років. Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Миколая с. Загальці (приписні сс.* Галицьке, Нова Буда, Поташ, х.Вишнякове) Бородянської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. https://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/zaha_002.xml [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бородянської волості Київського повіту Київської губернії мешкало 1000 осіб, налічувалось 114 дворів, існували православна церква та постоялий будинок[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1392 осіб (644 чоловічої статі та 748 — жіночої), з яких 1390 — православної віри[5].

У 1942—1943 pp. у Загальцях діяла підпільна організація «Більшовицький агітатор № 1», створена секретарем комсомольської організації середньої школи Г. В. Петрусем. Очолював її комуніст В. Р. Галака. Підпільники вели агітацію серед населення, допомагали партизанам, влаштовували диверсії на залізниці. У вересні 1943 року майже всі підпільники були схоплені й закатовані гестапівцями. За мужність і героїзм, виявлені на фронтах німецько-радянської війни, 222 жителі нагороджені орденами й медалями СРСР.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Загальці початку 1970-х було подано таку інформацію:

Загальці - село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру. Населення - 2199 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Бондарня, Гай, Нова Буда, Поташня.

На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Зоря», який має 2 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,6 тис. га орної землі. За трудові успіхи 8 колгоспників відзначено урядовими нагородами. У Загальцях є середня, восьмирічна й початкова школи, будинок культури, клуб, дві бібліотеки, лікарня[3].

До 12 червня 2020 року було центром Загальцівської сільської ради.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1974 97.29%
російська 51 2.51%
білоруська 2 0.10%
інші/не вказали 2 0.10%
Усього 2029 100%

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

На території села розташована загальноосвітня середня школа, аптека, агрофірма, декілька крамниць та барів. Поруч з селом розміщується великий масив дач.

Особистості

[ред. | ред. код]

В селі народився Василь Олександрович Кузьменко — учений-фізик.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мартиролог, Київська, 208
  2. weather.in.ua
  3. а б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-81. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Памятная книжка Киевской епархии, сост. А.Воронов и свящ. И.Антонов. Киев, типография Г. Т. Корчак-Новицкого,1882.