Перейти до вмісту

Жильбер (герцог Бургундії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жильбер де Віржі
Народився900(0900)
Віржі
Помер8 квітня 956
Париж
Діяльністьаристократ
Титулгерцог Бургундії
Термін952956 роки
ПопередникГуго I
НаступникОттон I
Конфесіякатолицтво
БатькоМанас I Старий
МатиІрменгарда Прованська
Брати, сестриWalod, Manassès II de Dijond, Ermengarde of Mâcond і Hervé bishop of Autund
У шлюбі зЕрменгарда Бозоніда
Діти3 доньки

Жильбер Бургундський (*Gilbert, д/н —8 квітня 956) — герцог Бургундії у 952956 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Народився у замку Віржі. Син графа Манасії I Старого, графа Атьє, Оксуа, Авалуа, Бона, Шалона, Десмуа, Лангра, та Ірменгарди, доньки Бозона, короля Нижньої Бургундії. Між 910 та 918 роками після смерті батька успадкував графство Авалуа. Замолоду оженився з донькою герцога Бургундії.

924 року після смерті старшого брата Вало успадкував графства Шалона и Десмуа. У 925 року (за іншими відомостями 936) після смерті другого брата Манасії II успадкував графства Осуа, Діжон, Віржі та Бон. 938 року укладено договір в Лангрі щодо спадкування герцогства Бургундія. У 941 році від герцога Гуго Бургундського отримав графства Отен і Труа.

Герцог

[ред. | ред. код]

У 952 році успадкував герцогство Бургундію після смерті свого шварґа Гуго Бургундського. Продовжив політику останнього, намагаючись зберегти самостійність від Гуго Великого та короля Людовика IV.

У 955 році вступив у відкритий конфлікт з Гуго Великим, проте зазнав поразки, потрапивши в полон. За мирною угодою визнав зверхність Гуго Великого та погодився видати свою доньку за сина останнього. Помер 956 року у Парижі, після чого більшість володінь (Бургундія) відійшли до зятя Оттона, а родинні графства де роду де Віржі — шварґу Ламберту де Макону.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Ерменгарда, донька Річарда, герцога Бургундії

Діти:

  • Аделаїда (д/н-974),дружина Роберта, графа Вермандуа
  • Лютгарда (944-965), дружина Оттона I
  • Адель, дружина Робера I, графа Мо

Джерела

[ред. | ред. код]
  • René Poupardin, I regni carolingi (840-918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 583-635
  • Constance B. Bourchard, Those of my Blood: Constructing Noble Families in Medieval Francia, (University of Pennsylvania Press, 2001), 146-147