Ейктюрнір
Ейктюрнір («з дубовими кінчиками ріг») — олень, який щипає листя дерева Лерад (за іншими джерелами Іггдрасілю), стоячи на даху Вальгалли. Волога з його рогів стікає в джерело Гверґельмір («киплячий казан»), що у Ніфльгеймі. Звідти бере початок річка, частина якої повертається в Асгард, а частина до світу людей, звідки повертається у Гельгейм.[1]
Окрім Ейктюрніра на даху Вальгалли також стоїть коза Гейдрун, яка поїдає гілки дерева Лерад.
Назва Ейкюрнір, давньоскандинавською Eikþyrnir походить від двох слів: eik — дуб, велике дерево, та þorn — шипи, терен, ріг. [2]Отже, поєднання цих слів утворює слово Ейхдорн, що перекладається як терновий дуб або дубовидний ріг. В українському перекладі вживається як «з дубовими кінчиками рогів»[3] або «дуборогий».[4]
У Старшій Едді сказано[4]:
| Нормалізований текст | Переклад В. Кривоноса |
|---|---|
| Eikþyrnir heitir hiörtr, | Олень Ейктюрнір |
| er stendr á höllo Heriaföðrs | стоïть на даху, |
| ok bítr af Læraðs limom; | Лерадове листя скубе; |
| en af hans hornom | роги роняють |
| drýpr i Hvergelmi, | краплі у Хвергельм |
| þaðan eigo vötn öll vega: | ріки такі напувають: |
Далі йде перелік 36 річок, які наповнюють вологою роги Ейктюрніра.
Олень — священна тварина, зв'язана з світовим деревом зустрічається в інших міфологіях усього світу. Це відбувається не тільки тому, що олень поїдає листя, але й тому, що його роги нагадують гілки. Як вважає В. Петрухін, рогам Ейктюрніра приписували дубові кінчики недаремно. Можливо, в германо-скандинавській давній міфології олень Ейкюрнір сам був світовим деревом, адже його роги дають початок усім світовим водам. В пізній ісландській «Пісні про Сонце», створеній вже з приходом християнства, але з язичницькими традиціями скальдичної поезії, сказано про сонячного оленя, ноги якого стояли на землі, а роги торкалися сонця.[5]
Олені мали чимале значення у германо-скандинавській міфології. Саме ця тварина уособлювала світ, віссю якого було світове дерево. Вершина Іггдрасілю сягала неба, а біля підніжжя стояли олені.[5]
У Молодшій Едді Сторрі Стурлусона також згадується Ейктюрнір. Високий, себто Одін, згадує його у Видіннях Гюльві («Про пиття ейнгеріїв»):
Тоді промовив Ганглері: «Так, чимало їм користі від такої кози! Чудовим повинно бути дерево, з якого вона щипає листя!»
Тоді мовив Високий: «Треба ще розповісти і про оленя Ейктюрніра. Він стоїть на Вальгаллі і об'їдає гілки того дерева, а з рогів його капає стільки вологи, що стікає вона вниз в потік Киплячий Котел, і беруть звідти початок річки: Сід, Від, Сьокін, Ейкін, Свьоль, Гуннтро, Фьйорм, Фімбультуль, Гіпуль , Гьопуль, Гьомуль, Гейрвімуль. Вони протікають через поселення асів. Інші річки називаються: Тюн, Він, Тьолль, Хьолль, Град, Гуннтраін, Нют, Ньот, Ньонн, Хрьонн, Віна, Вегсвінн, Тьоднума»[3]
Назву Ейктюрнір носить гурт із Сполучених Штатів (Чикаго), що виконує прогресив фолк-метал.[6]
- ↑ Огороднов, Леонид (5 вересня 2017). Скандинавская мифодрама. Обретение целостности (рос.). Litres. ISBN 9785040238088. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
- ↑ Altnordisches Wörterbuch. homepage.uibk.ac.at. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2018.
- ↑ а б Stridmann, Tim. Видение Гюльви — Младшая Эдда — Тексты — Norroen Dyrd. norse.ulver.com (рос.). Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 30 березня 2018.
- ↑ а б Промови Грімніра / Пісні про богів / edda.in.ua. edda.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
- ↑ а б Петрухин, Владимир (5 вересня 2017). Мифы древней Скандинавии (рос.). Litres. ISBN 9785457519626. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
- ↑ Eikþyrnir - Encyclopaedia Metallum: The Metal Archives. www.metal-archives.com. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 30 березня 2018.