Едіп-цар (опера Стравинського)

Опера-ораторія «Едіп-цар»
лат. Œdipus rex
Композитор	Ігор Стравінський[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Автор лібрето	Жан Кокто[[d:Track:Q3621644]]-1">[1] і Ігор Стравінський[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Мова лібрето	латина
Джерело сюжету	Цар Едіп
Жанр	neoclassical musicd і опера[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Кількість дій	2 дія[[d:Track:Q3621644]]-1">[1] і 6 ява
Кількість яв	6 ява
Перша постановка	30 травня 1927
Місце першої постановки	Театр де ля Віль[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Інформація у Вікіданих

«Едіп-цар» (лат. Oedipus rex) — опера-ораторія на дві дії (шість картин) Ігоря Стравинського на лібрето Жана Кокто.

Історія

Прем'єра відбулася 30 травня 1927 в Театрі де ля Вілль в концертному виконанні, потім поставлена ​​на сцені Віденської державної опери 23 лютого 1928 року. Лібрето Жана Кокто переклав латиною абат Жан Даніелу. Твір може виконуватися або в концертному вигляді (як ораторія), або на театральній сцені (як опера), оповідач може говорити мовою тієї країни, де виконується твір.

У 1999 році оперу вперше поставили в Києві просто неба на Майдані Незалежності у День Незалежності України, диригував Володимир Сіренко.2016 року опера вперше виконувалась у Луцьку в рамках фестивалю "Стравінський і Україна", диригував Ігор Блажков.

Дійові особи

• Едіп, цар Фів (тенор)
• Іокаста, його дружина і мати (мецо-сопрано)
• Креонт, брат Іокасти (бас-баритон)
• Тіресій, віщун бас)
• Пастух (тенор)
• Вісник (бас-баритон)
• Оповідач
• Хор

Синопсис

Дія відбувається в місті Фіви (Стародавня Греція).

Дія I

Населення Фів страждає від чуми. Жителі благають царя Едіпа допомогти їм. Креонт оголошує, що Дельфійський оракул заявив, що вбивця попереднього царя перебуває в місті, і його треба знайти. Віщун Тіресій каже, що Едіп і є той самий убивця. Едіп вважає, що вони хочуть скинути його з трону.

Дія II

Іокаста нагадує, що Лай, попередній цар, був убитий розбійниками на перехресті трьох доріг. Вражений Едіп згадує, що він убив незнайомця на тому ж місці. Вісник і Пастух повідомляють Едіпу про смерть царя Поліба і про те, що він був нерідним батьком Едіпа, а сам Едіп був знайдений у горах, коли був немовлям. Іокаста тікає, сповнена жаху, Пастух і Вісник звинувачують Едіпа в батьковбивстві та інцесті. Іокаста вішається, а Едіп виколює собі очі.

Література

• Порядковий переклад опери українською мовою поруч з латинським оригіналом^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Андриссен Луи и Шёнбергер Элмер. Часы Аполлона. О Стравинском.СПб., 2003. Перевод с нидерландского Ирины Лесковской. -300 с. ISBN 5-7331-0041-9
• Друскин М.С. Игорь Стравинский: Личность. Творчество. Взгляды. Л.; М.: Советский композитор. 1974. 221 с.; 2-е изд., испр. и доп. Л.: Советский композитор, 1979. 230 с; 3-е изд., 1982. 208 с.
• Друскин М.С. Стравинский // Музыка XX века: Очерки. 1917—1945. М.: Музыка.1984. Кн. 4, ч. 2. С. 203—229.
• White, Eric Walter. Stravinsky: The Composer and His Works [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.].(англ.) — Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1979. — ISBN 0-520-03983-1, ISBN 0-520-03985-8
• Bernstein, Leonard. 1976. The Unanswered Question: Six Talks at Harvard, with three LP recordings. The Charles Eliot Norton Lectures 1973. Cambridge, Mass.: Harvard University Press. ISBN 0674920007; ISBN 0674920015 (pbk.).
• Brown, Frederick. 1968. An Impersonation of Angels: A Biography of Jean Cocteau [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]. New York: Viking Press.
• White, Eric Walter. 1985. Stravinsky: The Composer and His Works [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]. Berkeley and Los Angeles: University of California Press.