Едіп-цар (опера Стравинського)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера-ораторія «Едіп-цар»
лат. Œdipus rex
КомпозиторІгор СтравінськийArchivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Автор лібретоЖан КоктоArchivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-1">[1] і Ігор СтравінськийArchivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Мова лібретолатина
Джерело сюжетуЦар Едіп
Жанрneoclassical musicd і операArchivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Кількість дій2 діяArchivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-1">[1] і 6 ява
Кількість яв6 ява
Перша постановка30 травня 1927
Місце першої постановкиТеатр де ля ВільArchivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-1">[1]
Інформація у Вікіданих

«Едіп-цар» (лат. Oedipus rex) — опера-ораторія на дві дії (шість картин) Ігоря Стравинського на лібрето Жана Кокто.

Історія

[ред. | ред. код]

Прем'єра відбулася 30 травня 1927 в Театрі де ля Вілль в концертному виконанні, потім поставлена ​​на сцені Віденської державної опери 23 лютого 1928 року. Лібрето Жана Кокто переклав латиною абат Жан Даніелу. Твір може виконуватися або в концертному вигляді (як ораторія), або на театральній сцені (як опера), оповідач може говорити мовою тієї країни, де виконується твір.

У 1999 році оперу вперше поставили в Києві просто неба на Майдані Незалежності у День Незалежності України, диригував Володимир Сіренко[2].2016 року опера вперше виконувалась у Луцьку в рамках фестивалю "Стравінський і Україна", диригував Ігор Блажков[3].

Дійові особи

[ред. | ред. код]

Синопсис

[ред. | ред. код]

Дія відбувається в місті Фіви (Стародавня Греція).

Населення Фів страждає від чуми. Жителі благають царя Едіпа допомогти їм. Креонт оголошує, що Дельфійський оракул заявив, що вбивця попереднього царя перебуває в місті, і його треба знайти. Віщун Тіресій каже, що Едіп і є той самий убивця. Едіп вважає, що вони хочуть скинути його з трону.

Дія II

[ред. | ред. код]

Іокаста нагадує, що Лай, попередній цар, був убитий розбійниками на перехресті трьох доріг. Вражений Едіп згадує, що він убив незнайомця на тому ж місці. Вісник і Пастух повідомляють Едіпу про смерть царя Поліба і про те, що він був нерідним батьком Едіпа, а сам Едіп був знайдений у горах, коли був немовлям. Іокаста тікає, сповнена жаху, Пастух і Вісник звинувачують Едіпа в батьковбивстві та інцесті. Іокаста вішається, а Едіп виколює собі очі.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Archivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]
_1-0">а Archivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]
_1-1">б Archivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]
_1-2">в Archivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]