Едуардо Аролас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуардо Аролас
ісп. Lorenzo Arolas
Ім'я при народженніЛоренцо Арола
Псевдо'El tigre del bandoneón
Народився24 лютого 1892(1892-02-24)
Буенос-Айрес, Аргентина
Помер29 вересня 1924(1924-09-29) (32 роки)
Париж, Французька республіка
ПохованняMausoleum of the Argentine Society of Authors and Composersd
КраїнаАргентина
НаціональністьАргентина
Діяльністьбандонеоніст, диригент і композитор
Жанртанго[d]

Едуа́рдо Аро́лас (ісп. Eduardo Arolas, Буенос-Айрес, 24 лютого 1892 — Париж, Французька республіка, 29 вересня 1924) — аргентинський бандонеоніст, диригент і композитор. Попри те, що помер у 32 роки, Аролас вважається одним із визначних авторів танго.

Біографія

[ред. | ред. код]

Едуардо Аролас народився в Буенос-Айресі 24 лютого 1892 року. Він почав вивчати музику в консерваторії маестро Хосе Бомбіга в 1911 році і за три роки вивчив теорію музики та гармонію. Того ж року він приєднався до гітариста Леопольдо Томпсона та скрипаля Едуардо Понціо, і вони виступали в різних кафе в Буенос-Айресі та Монтевідео. Незабаром він приєднався до тріо з піаністом Агустіном Барді та скрипалем Тіто Роккатальята, а в 1912 році створив квартет з останнім, а також флейтистом Хосе Грегоріо Астудільйо та Еміліо Фернандесом, який грав на гітарі з дев'яти струн.[1]

У 1913 році Роберто Фірпо найняв його грати на бандонеоні зі своїм оркестром у знаменитому кабаре «Armenonville». У 1916 році він вирішив поїхати в Монтевідео, оскільки дружина зрадила його зі старшим братом. Він став алкоголіком і усамітнився в Парижі, де нарешті помер у муніципальній лікарні. Вулиця в Буенос-Айресі носить його ім'я.[2]

П'єси

[ред. | ред. код]
  • Alice (танго)
  • Anatomía (танго)
  • Cardos (танго)
  • Colorao (танго)
  • Comme il faut (танго)
  • Derecho viejo (танго)
  • El gitanillo (пасодобль)
  • El Marne (танго)
  • El rey de los bordoneos (танго)
  • Fuegos artificiales (танго)
  • La cabrera (танго)
  • La guitarrita (танго)
  • Lágrimas (танго)
  • Maipo (танго)
  • Moñito (Marrón Glacé) (танго)
  • Notas del corazón (A mi madre) (вальс)
  • Papas calientes (танго)
  • Place Pigall (танго)
  • Rawson (танго)
  • Retintín (танго)
  • Rocca (танго)
  • Tupungato (танго)
  • Una noche de garufa (танго)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ García Blaya, Ricardo. Eduardo Arolas. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 18 de agosto de 2017.
  2. ↑ Guía de Teléfonos Telecom 2008/2009 pág. 9
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Едуардо_Аролас