Гірське
Гірське | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Луганська область | ||||||||
Район | Сіверськодонецький район | ||||||||
Тер. громада | Гірська міська громада | ||||||||
Засноване | 1898 | ||||||||
Статус міста | з 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ 9699 (01.01.2018)[1] | ||||||||
Площа | 14 км²[2] | ||||||||
Густота населення | 702,5 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 93292 | ||||||||
Телефонний код | 380-6455 | ||||||||
Координати | 48°45′7″ пн. ш. 38°29′42″ сх. д. / 48.75194° пн. ш. 38.49500° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 163 м[3] | ||||||||
Водойма | Річка Нижня Біленька | ||||||||
Назва мешканців | гірча́нин, гірча́нка, гірча́ни | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Шипилове | ||||||||
До станції | 4 км | ||||||||
До районного центру | |||||||||
- автошляхами | 30 км[4] | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- автошляхами | 70 км[5] | ||||||||
До Києва | |||||||||
- автошляхами | 737 км [6] | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Гірська міська рада | ||||||||
Адреса | 93292, Луганська область, місто Гірське, вул. Центральна, 7 | ||||||||
Міський голова | Вольвач Василь Петрович | ||||||||
Гірське у Вікісховищі
|
Гірське́ — місто та адміністративний центр Гірської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області. До жовтня 2014 року входило до складу Первомайської міської ради.
Місто розташоване в басейні річки Нижня Біленька, правої притоки Сіверського Дінця.
Офіційна дата заснування Гірського — 1898 рік, але на його місці ще у 1798 році було побудовано Свято-Успенський храм, а два села на місці селища вже існували. Статус міста з 1938 року. Назва населеного пункту пов'язана з гірничим видобутком. Найстаріша шахта міста — «Гірська». Вона розпочала свою роботу 1910 р., довкола якого і розбудовувалось поселення.
Шахта «Гірська» тривалий час була бюджетоутворюючою для міста, водночас мала дуже високу аварійність. Вона була затоплена під час Перших Визвольних змагань і відновлена у 1928 році. Зруйнована під час відступу німців у 1943 р., однак запрацювала у 1949 р. У ХХІ ст. шахта певний час не експлуатувалася, знову запущена у 2011 р.[7]
13 серпня 2014 року в ході збройного протистояння українських військових з формуваннями «ЛНР» і російськими козаками останні були вибиті з Гірського військовими Національної гвардії.[8][9]
26 вересня з артилерійських гармат бойовики обстріляли Гірське. Поранений водій шахти «Гірська», другому водієві легкового автомобіля відірвало ногу. За непідтвердженими даними, поранень зазнали жінка і дитина.[10]
7 жовтня було виключено зі складу Первомайської міськради та приєднано до Попаснянського району Луганської області.[11]
16 лютого 2015 року під час обстрілу на блокпосту біля Гірського зазнав смертельного поранення старший лейтенант міліції Хроленко Євген Миколайович[12].
14 квітня 2015 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.[13]
З вечора 6 квітня 2022 року протягом всієї ночі й наступного дня російські загарбники обстрілювали місто з артилерії. Було завдано великого удару по об'єктах цивільної інфраструктури та житлових будинках[14].
24 червня 2022 року Олексій Бабченко, керівник військової адміністрації Гірської громади, проінформував, що російські війська зайшли у Гірське[15].
21 грудня 2023 року Олексій Бабченко, керівник військової адміністрації Гірської громади, видав Розпорядження № 182 «Про перейменування об'єктів топонімії на території міста Гірське»[16]
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[17]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 67,81% |
росіяни | 25,03% |
білоруси | 1,51% |
татари | 1,18% |
молдовани | 0,15% |
інші/не вказали | 4,32% |
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[18]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 6 161 | 53,20% |
Російська | 4 821 | 41,63% |
Білоруська | 63 | 0,54% |
Румунська | 9 | 0,08% |
Вірменська | 5 | 0,04% |
Польська | 3 | 0,03% |
Угорська | 2 | 0,02% |
Інші/Не вказали | 516 | 4,46% |
Разом | 11 580 | 100% |
За даними перепису 2001 року 53,20 % населення міста вказали українську мову рідною, 41,63 % — російську, 5,17 % — інші мови[19].
Видобуток кам'яного вугілля (Шахта «Гірська», ЦОФ ДП «Первомайськвугілля»).
На автобусах можна дістатися лише до міст Сіверськодонецьк, Лисичанськ.
Залізнична станція Шипилове, яка тимчасово не функціонує.
- Дебьолий Вадим Іванович — майстер Гірської виробничої дільниці товариства «Луганське енергетичне об'єднання», заслужений енергетик України[20].
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Верховна Рада м Гірське Луганська область
- ↑ Гірське: ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ Розрахунок відстаней між містами на сайті DELLA Автоперевезення. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ Розрахунок відстаней між містами на сайті DELLA Автоперевезенняасть. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ Розрахунок відстаней між містами на сайті DELLA Автоперевезення. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ Горское, город - Украина - Луганская область - Попаснянский район. tochka-na-karte.ru. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Українські військові звільнили селище Гірське на Луганщині, - АТЦ. Еспресо TV. 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Нацгвардія вже на підступах до Стаханова. Еспресо TV. 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Терористи обстріляли селище Гірське, є постраждалі, — ЗМІ. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 7 жовтня 2014 року № 1693-VII «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області»
- ↑ Хроленко Євген Миколайович. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 травня 2017.
- ↑ Памятники Ленину. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Ворог всю ніч обстрілював Золоте та Гірське на Луганщині. Укрінформ. 7 квітня 2022. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Російські війська зайшли в Гірське. https://tribun.com.ua. 24 червня 2022.
- ↑
«Про перейменування об'єктів топонімії на території міста Гірське Гірської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області»
Перейменувати об'єкти топонімії у місті Гірське Сєвєродонецького району Луганської області:- вулицю 8 Марта на вулицю Відродження;
- провулок 8 Марта на провулок Іванівський;
- вулицю Больнична на вулицю Олександра Богомольця;
- вулицю Восточна на вулицю Варшавська;
- вулицю Горноспасательна на вулицю Гірничорятувальна;
- вулицю Западна на вулицю Західна;
- вулицю Мелова на вулицю Героїв Бахмуту;
- вулицю Первомайська на вулицю Небесної Сотні;
- вулицю Пригородна на вулицю Приміська;
- вулицю Прудна на вулицю Шовковична;
- вулицю Путева на вулицю Локомотивна;
- провулок Первомайський на провулок Квітневий;
- провулок Пригородний на провулок Михайла Драгоманова;
- провулок Прудний на провулок Мальовничий;
- вулицю Свободна на вулицю Вільна;
- вулицю Совхозна на вулицю Фермерська;
- вулицю Хмари на вулицю Степана Хмари;
- вулицю Шевченко на вулицю Тараса Шевченка;
- вулицю Пирогова на вулицю Стрілецька;
- ↑ Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ Банк даних — перепис 2001
- ↑ Указ президента України 933—2019. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |