Гринява
| село Гринява | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Верховинський район |
| Тер. громада | Білоберізька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26020010060087392 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1702 |
| Колишня назва | Ясенів Горішній |
| Населення | 904 |
| Площа | 21,7 км² |
| Густота населення | 41,66 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78734 |
| Телефонний код | 380 03432 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°58′54″ пн. ш. 24°51′33″ сх. д. / 47.98167° пн. ш. 24.85917° сх. д. |
| Водойми | Білий Черемош, Пробійна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78713, Івано-Франківська обл., Верховинський район, село Білоберізка |
| Карта | |
  Гринява | |
 Гринява | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гри́нява — село Верховинського району Івано-Франківської області. Входить до складу Білоберізької сільської громади.
Гринява розкинулась у Карпатах вздовж річок Білого Черемошу і Пробійни, за 47 км від районного центру Верховина та 82 км від залізничної станції Вижниця.
Засноване село в 1702 році. Згадується у Йосифинській метриці 1785—1788 років. У 1922 році село відоме під назвою Ясенів Горішній (пол. Ясенів-Ґурний).
Уродженець села Іван Бойчук після загибелі Олекси Довбуша очолив у 1745 році рух карпатських опришків. Загін Бойчука брав участь у гайдамацькому русі на Правобережній Україні.
У 1916 році через село проходив полк російської армії, у якому служив В. І. Чапаєв.
Гринявці були учасниками повстання проти Польщі у квітні 1920 року.
На 01.01.1939 в селі проживало 2670 мешканців, з них 2600 українців, 45 поляків, 25 євреїв[1]. Село було адміністративним центром ґміни Косівського повіту Станиславівського воєводства.
Під час Другої світової війни і довгі роки після війни жителі села чинили опір окупантам. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене.[2] 4 жовтня 1954 року як герой загинув 37-річний житель села повстанець Яків Гречук («Сміхолист»)[3].
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Штубей Гринявської сільської ради Жаб'євського району перейменовано на хутір Високий.[4]
12 серпня 1952 р. Жаб'євський райвиконком ліквідував Пробійнівську сільраду з приєднанням її до Гринявської сільради.
24 серпня 1991 року село в складі незалежної України.
2 жовтня 2015 року шляхом об'єднання Білоберізької, Устеріківської та Хороцівської сільських рад село увійшло до Білоберізької сільської громади[5].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Білоберізької сільської громади.[6]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району[7].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1031 особа, з яких 491 чоловік та 540 жінок.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 896 осіб.[9]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,34 % |
| російська | 0,55 % |
Основою побуту селян є лісівництво і тваринництво, а також збирання дикорослих ягід і грибів. Внаслідок наявності складних природно-кліматичних умов Карпатських гір в селі досі збереглися традиційні зразки дерев'яної архітектури: житлові будинки та господарські споруди[11].
Свято-Успенський храм належить до ПЦУ. У грудні 2019 року храм було підпорядковано ПЦУ, настоятель протоієрей Ігор Фенчук. Відбувалися сутички між РПЦ та активістами Правого Сектора[12][13].
- Іван Бойчук — один із ватажків руху карпатських опришків 1740—1750-х рр;
- Лідія-Константина Бурачинська-Рудик — український публіцист, журналіст, громадський діяч;
- Ростислав Стефанович Курендаш — кандидат технічних наук, професор, засновник та завідувач кафедри "Прилади точної механіки" (Кафедра «Прилади точної механіки» (ПТМ) створена в 1965 році. Першим її завідувачем був професор Курендаш Р. С. (1965—1976 рр.)[14]), багаторічний декан Механіко-машинобудівного факультету Львівського політехнічного інституту. Автор багатьох наукових праць та патентів.
- Дубик Роман-«Боєвір» — український військовик, командир сотні у Буковинському курені УПА.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 40.
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2
- ↑ Іван КМЕТЮК. Останні роки партизанської боротьби в Галичині. — «Галичина», 12 жовтня 2017 року. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
- ↑ «Прикарпатська правда», 13 липня 1946
- ↑ ВВРУ, 2016, № 10, стор. 55
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Шкрібляк П. Визначні місця Верховинщини. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
- ↑ У Гриняві активісти ПЦУ, відібравши у громади УПЦ один храм, захопили і другий. 112.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ У селі Гринява Верховинського району радикали захопили храм УПЦ. Івано-Франківська єпархія (укр.). 16 грудня 2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 18 січня 2020.
- ↑ Історія кафедри приладів точної механіки. Архів оригіналу за 15 квітня 2017.
- Гринява [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Гринява [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Погода в Гриняві [Архівовано 11 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Гринява на травневі свята. [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |