Перейти до вмісту

Гринько Олександр Боніфатійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Гринько
Ім'я при народженніОлександр Боніфатійович Гринько
Народився26 вересня 1919(1919-09-26)
с. Грибова, Лановецький район, Тернопільської обл.
Помер9 вересня 2013(2013-09-09) (93 роки)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар
Національністьукраїнець
ГромадянствоСРСР, Україна
Діяльністьактор, артист
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності1939—2010
ДружинаОксана Дмитрівна Гринько
ДітиРоман,
IMDbnm0342459
Нагороди та премії
Народний артист УРСР
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня

CMNS: Олександр Гринько у Вікісховищі
Могила Олександра Гринька на 78 полі Личаківського цвинтаря

Олекса́ндр Боніфатійович Гринько́ (нар. 26 вересня 1919, Грибова. тепер Тернопільська область — пом. 9 вересня 2013, Львів) — український актор, співак (бас), діяч культури, публіцист. Народний артист України (1990). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (1999), орден князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2009.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1938 закінчив гімназію у Тернополі. Від 1938 — студент юридичного факультету університету в м. Вільно (нині Вільнюс, Литва). На початку 2 Світової війни був заарештований польською поліцією, звільнений Червоною Армією. Депутат Народних зборів Західної України (26-28 жовтня 1939) від Лановецького виборчого округу (містечко, нині місто Ланівці, с. Грибова, с. Юськівці).

Від 1939 навчався на медичному факультеті Львівського університету, співав у хоровій капелі «Трембіта» під орудою Дмитра Котка, з 1940 працював у ансамблі пісні і танцю Російської армії імені О. В. Александрова в Москві.

24 червня 1941 Гринька заарештували органи НКВС; засуджено на 10 р. позбавлення волі (Саратовська область, Комі АРСР), потім 5 років заслання (Красноярський край). З 1949 працював у табірному театрі. Звільнений 1955, реабілітований 1965.

З 1956 року незмінний актор Львівського театру імені М.Заньковецької. 1963 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Знімався у кіно. Народний артист УРСР (1990).

Помер 9 вересня 2013 у Львові. Похований на 78 полі Личаківського цвинтаря.

Доробок

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Зіграв понад 150 ролей на сцені:

  • Командор («Камінний господар» Лесі Українки)
  • Мартіян («Адвокат Мартіян» Лесі Українки)
  • Карпо («Суєта» Івана Карпенка-Карого)
  • Гірей («Маруся Богуславка» М. Старицького)
  • Святослав («Сон князя Святослава» І. Франка)
  • Залізняк («Гайдамаки» за Т. Шевченком)
  • Клавдій, Лір («Гамлет», «Король Лір» В. Шекспіра)
  • Білинський («Сестри Річинські» Ірини Вільде)
  • Ярослав («Фауст і смерть» О. Левади)
  • Кривоніс («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука)
  • Платон («Дикий ангел» О. Коломійця)
  • Стасов («Марія Заньковецька» І. Рябокляча)
  • Капелан («Дами і гусари» А. Фредра)
  • Кирило («Князь Данило Галицький» В. Босовича)
  • Никодим («Ісус, Син Бога Живого» В. Босовича)
  • Дорн («Чайка» А. Чехова)
  • Фірс («Вишневий сад» А. Чехова)
  • Бризгалов («Кафедра» В. Врублевської)
  • Тухачевський («Коли мертві оживають» І. Рачади)
  • Старий («Маргаритка» А. Салакру)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1993 с Пастка президент суду
1993 с Злочин з багатьма невідомими Прокурор Гіртлер
19921996 с Час збирати каміння суддя Бжезінський
1983 тф Останній доказ королів генерал Гардесті, очільник штабу військово-повітряних сил
1983 ф Провал операції «Велика ведмедиця» Левко Завада, редактор емігрантської газети в Мюнхені
1976 ф Дума про Ковпака Шерберг
1973 ф До останньої хвилини До последней минуты священик
1971 ф Осяяння Дружинін
1971 ф Камінний господар Командор, головна роль

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Автор автобіографічної повісті «Білі ночі, чорні дні» (Львів, 1997), статей на театральні теми в періодиці. Мемуарно-публіцистичного видання «Повернувся я з Сибіру» (2010 р. «Джерело»)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]